22 червня 2016 року 11год.30хв. м. Одеса Справа № 815/2527/16
ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іванова Е.А.
секретар Сакара М.М.
за участю представників: позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтік Контрол Юкрейн» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році,
Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - ООВ ФСЗІ, позивач) звернулось до суду з позовом у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтік Контрол Юкрейн» (далі - ТОВ «БКЮ», відповідач) на користь ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за не виконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 9531,82 грн. та пеню за порушення встановлених законодавство термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 194,46 грн.
Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ за 2015 рік, наданому відповідачем ОСОБА_1 обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, чисельність штатних працівників за 2015 рік у відповідача склала 11 осіб. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, однак не створив жодного. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, сума відрахувань за 1 нестворене робоче місце відповідачем становить 9531,82 грн. Станом на 16.04.2016 року відповідач, крім адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів повинен сплатити й пеню у розмірі 194,46 грн. Вказана заборгованість у розмірі 9531,82 грн. та пеня - 194,46 грн. не були ним сплачені у добровільному порядку, тому позивач просить стягнути її на користь ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та надав до суду заперечення у письмовому вигляді які мотивовані тим, що на початку 2015 року кількість працівників відповідача становила 7 осіб і залишалась незмінною до 31 серпня 2015 року включно. ОСОБА_4 була прийнята на роботу наказом від 01.09.2015 року у зв'язку з чим у штатний розпис були внесені відповідні зміни. При працевлаштуванні нею були надані документи, що підтверджують її інвалідність та позивач в позові не заперечує, що вона є інвалідом. Згодом на роботу до ТОВ «БКЮ» було прийнято ще декількох осіб. Так у період з початку 2015 року до 31 серпня 2015 року чисельність працівників відповідача складала лише 7 осіб, і лише 1 вересня 2015 року відповідач працевлаштував восьму особу. Обов'язок працевлаштування інваліда виникає з дня прийняття на роботу восьмої особи і такий обов'язок виник у відповідача лише 1 вересня 2015 року. Отже, відповідачем не було порушено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, що передбачений ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, суд доходить наступних висновків.
Позивач, відповідно до ст.ст. 8, 9 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 року № 875-ХІІ, Положення про Фонд соціального захисту інвалідів є місцевим підрозділом урядового органу державного управління, який діє у складі центрального органу державної виконавчої влади, здійснює повноваження щодо державного управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів, в тому числі на підставі ч.ч. 15, 16 ст. 20 зазначеного Закону здійснює повноваження щодо стягнення в судовому порядку заборгованості по адміністративно-господарським санкціям та пені, не сплачених самостійно, а тому на підставі положень п. 5 ч. 2 ст. 17, п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України може звертатись до суду з приводу здійснення владних повноважень в порядку адміністративного судочинства.
Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зобов'язує роботодавця лише створити робочі місця для інвалідів та у випадку самостійного звернення інваліда чи за направленням з центру зайнятості працевлаштувати його. Судом встановлено, що у відповідача на початку 2015 році працювало 7 осіб, що підтверджується довідкою від 10.06.2016 року №100616/1 та копіями довідко форми 1-ДФ за 1-2 квартали 2015 року (а.с. 23, 36-37).
Та тільки в звіті за 3 квартал було зазначено про працевлаштування 8 особи.
29.02.2016 року відповідачем було надано до ООВ ФС31 звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою № 10-ПІ, з якого вбачається, що при середньооблікової чисельності штатних працівників у кількості 11 осіб, на підприємстві у 2015 році працював 1 інвалід. При цьому кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», складає 1 особу.
На підставі отриманого звіту відповідача ООВ ФСЗІ було складено розрахунок заборгованості відповідача по сплаті адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році. Згідно розрахунку, нарахована суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів склала 9531,82 грн.
Крім того, за несплату відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 9531,82 грн. в термін, передбачений Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідчу було нараховано пеню у розмірі 194,46 грн.
Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі Закон України № 875-ХІІ) визначені основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та їм гарантовані рівні з усіма іншими громадянами можливості для у час і і в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб житія згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно вимог ч.ч. 1. 2 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Частиною 9 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці України від 10.02.2007 року № 42 у рядку 03 Звіту відображається кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Показник рядка 03 визначається для роботодавців, у яких працює до 25 осіб, шляхом множення показника рядка 01 (середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік) на 4 %. При цьому кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях відображається в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).
Окрім того відповідно до п. 3.2.5 інструкції середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми на кількість місяців 12.
Таким чином середньооблікова чисельність працівників за 2015 рік, становить: 21 працівник (1 квартал) + 21 працівник (2 квартал) + 14 працівників (липень-серпень) + 16 працівників (вересень) + 49 працівників (4 квартал) = 121 працівник (за рік).
Де за період з січня по серпень включно середня кількість працівників становила 7 осіб (21+21+14)/ 8 місяців = 7).
Та тільки з вересня місяця у відповідача з'явився обов'язок щодо працевлаштування інваліда.
А саме 16 працівників (вересень) + 49 працівників (3 квартал):4 (місяців)= 16,25 середньооблікова чисельність працівників за період вересень - грудень 2015 року.
Таким чином у позивача не було підстав для нарахування відповідачу штрафних санкцій за не працевлаштування інвалідів, оскільки відповідачем в вересні 2015 року створене одне робоче місце для працевлаштування інваліда, що підтверджується копією наказу від 01.09.2015 року №010915/4-ТР про прийняття на роботу інваліда ОСОБА_4 у відповідності до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (а.с. 21).
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 нього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Згідно з п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевляштування інвалідів.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Механізм нарахування пені встановлено Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року за № 223.
Відповідно до пункту 2.3 Порядку нарахування пені та її сплати адміністративно-господарська санкція - це грошове зобов'язання, альтернативне зобов'язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», сплачується у порядку і розмірах, передбачених наведеним Законом та постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 року № 70.
Отже, на підприємства покладається обов'язок щодо створення за власні кошти, у межах доведеного нормативу, робочих місць для працевлаштування інвалідів, щорічне надання до відділень Фонду соціального захисту інвалідів відомостей про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів та інформування державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, па яких може використовуватися праця інвалідів.
Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України № 875-ХП підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, виконанню відповідними органами умов працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад для інвалідів.
Судом встановлено, що відповідачем в вересні 2015 року створене одне робоче місце для працевлаштування інваліда та прийнятий на роботу громадянин ОСОБА_5 яка є інвалідом як то передбачено ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (а.с. 21-22).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи, те що відповідачем не було порушено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році, що передбачений ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачем з моменту прийняття на роботу восьмої особи був працевлаштований інвалід, а саме з вересня 2015 року, а тому у позивача були відсутні правові підстави для нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені, у зв'язку з чим суд доходить висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 7-9, 158, 160, 163 КАС України суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтік Контрол Юкрейн» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 9726,28 грн. відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови виготовлений 24.06.2016 року.
Суддя Іванов Е.А.
У задоволенні позову ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтік Контрол Юкрейн» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 9726,28 грн. відмовити.
24 червня 2016 року.