Справа № 815/1521/16
24 червня 2016 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Катаєвої Е.В.,
судді Стефанова С.О.
судді Харченко Ю.В.
секретаря Бобровської О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Одеської області, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, стягнення вихідної допомоги, зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Одеської області, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, стягнення вихідної допомоги,зобов'язання вчинити певні дії.
До суду 22.06.2016 року надійшло клопотання позивача про зупинення провадження по справі до набрання законної сили судовими рішенням в інших справах - рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) положень частин 3, 10 ст. 133 Закону України від 07.07. 2010 року № 2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12.02. 2015 року «Про забезпечення права на справедливий суд» ч.1 ст.8, ч.1 ст. 126 Конституції України.
Клопотання обґрунтовано тим, що згідно із ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Право на отримання вихідної допомоги судді при виході ним у відставку випливає і зі змісту пункту 6.4 Європейської хартії від 10.07.1998 року про закон "Про статус суддів", Рекомендацій (2010) Комітету ОСОБА_2 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року, якими встановлено, що оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дій стимулів, через які можна впливати на їх рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці. Позивач зазначила, що працюючи тривалий час суддею, вона законно очікувала справедливої оцінки роботи з боку держави, а також передбачених нею гарантій і компенсацій за працю. Саме забезпечення правомірних (законних) очікувань є одним з основаних принципів, закріплених практикою Європейського Суду з прав людини.
Позивач ОСОБА_1, представник Апеляційного суду Одеської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області до судового засідання не з'явились, були повідомлені належним чином та своєчасно.
Представник Державної судової адміністрації України у судовому засіданні не заперечував проти зупинення провадження по справі.
Вислухавши думку представника Державної судової адміністрації України, вивчивши та проаналізувавши письмові докази в частині, що стосується розгляду клопотання про зупинення провадження по справі суд дійшов до висновку, що клопотання про зупинення провадження по справі підлягає задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.
В силу п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України суд зобов'язаний зупинити провадження по справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного судочинства,- до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Статтею 13 Закону України «Про Конститцційний Суд України» визначено, що Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо, зокрема, конституційності законів та інших правових актів Верховної ОСОБА_2 України, актів Президента України, актів Кабінету ОСОБА_2 України, правових актів Верховної ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим.
Згідно зі ст.40 Закону суб'єктом права на конституційне подання з питань прийняття рішень Конституційним Судом України є, зокрема, Верховний Суд України.
Відповідно до ст.61 Закону Конституційний Суд України за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної ОСОБА_2 України, актів Президента України, актів Кабінету ОСОБА_2 України, правових актів Верховної ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України приймає рішення. Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині.
Пленумом Верховного Суду України прийнята постанова №23 від 25.12.2015 року «Про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) положень ч. 3, 10 ст. 133 Закону України від 07.07. 2010 року № 2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12.02. 2015 року «Про забезпечення права на справедливий суд» ч.1 ст.8, ч.1 ст. 126 Конституції України
Оскільки конституційне подання Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) положень ч. 3, 10 ст. 133 Закону України від 07.07. 2010 року № 2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12.02. 2015 року «Про забезпечення права на справедливий суд» ч.1 ст.8, ч.1 ст. 126 Конституції України стосується розгляду спірних правовідносин по даній справі, суд вважає, що клопотання позивача є обґрунтованим, провадження по справі підлягає зупиненню до набрання законної сили судовими рішенням за вищевказаним поданням Верховного суду України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.156,160, 165 КАС України, суд, -
Зупинити провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Одеської області, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, стягнення вихідної допомоги, зобов'язання вчинити певні дії до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного судочинства,- до набрання законної сили судовим рішенням за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) положень частин 3, 10 ст. 133 Закону України від 07.07. 2010 року № 2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12.02. 2015 року «Про забезпечення права на справедливий суд» ч.1 ст.8, ч.1 ст. 126 Конституції України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку ч.3 ст.186 КАС України.
Головуючий суддя Катаєва Е.В.
Суддя Стефанов С.О.
Суддя Харченко Ю.В.