Справа № 303/1548/16-ц
Іменем України
17 червня 2016 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Готри Т.Ю., Леска В.В.,
при секретарі - Волощук В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 17 травня 2016 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів, -
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду від 22.03.2016 відкрито провадження у справі.
Після задоволення заяви про відвід судді та повторного розподілу справи, Мукачівським міськрайонним судом постановлено ухвалу від 25.04.2016, якою встановлено невідповідність позовної заяви вимогам ст. 119 ЦПУ України та надано строк для виправлення недоліків, а ухвалою того ж суду від 17.05.2016 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою про залишення позовної заяви без розгляду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати і його позов задовольнити.
Заслухавши позицію апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не усунув недоліки позовної заяви, зокрема ним не визначено чітко зміст позовних вимог, внаслідок чого не зрозуміло правової природи стягнення коштів, не зазначено підстав для солідарного стягнення коштів з відповідачів, не вказано суму, яка підлягає стягненню з кожного з відповідачів.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд має право постановити ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Відповідно до пунктів 3, 5, 6 частини другої статті 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.
Зі змісту цієї норми видно, що саме позивач на власний розсуд обирає позовні вимоги, обґрунтовує їх викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини.
Звертаючись до суду та визначивши відповідачами колишню дружину ОСОБА_2 (шлюб із якою розірвано рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 24.02.2016) та повнолітню доньку ОСОБА_3І.(28.04.1991 р.н.), позивач зазначив зміст позовних вимог про стягнення коштів та посилався, зокрема, на положення ст. ст. 75, 76 СК України щодо права одного з подружжя на утримання (в тому числі - після розірвання шлюбу), ст. 79 СК України щодо часу, протягом якого сплачуються аліменти одному з подружжя, ст. 202, 203 СК України щодо підстав та обов'язку дітей брати участь у додаткових витратах на батька, ст. 206 СК України щодо коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за батьком.
Указані вимоги обґрунтовував, зокрема, тим, що він є інвалідом ІІ групи, а відповідачі мають достатній дохід і можуть надавати матеріальну допомогу; він потребує утримання внаслідок витрат, викликаних інвалідністю; через непрацездатність потребує матеріальної допомоги. На виконання ухвали суду від 25 квітня 2016 року позивач надав доповнення, у яких зазначив конкретні суми, необхідні йому для лікування та придбання медикаментів, придбання продуктів харчування та оплату комунальних платежів.
Виходячи зі змісту позовної заяви та посилань позивача на норми Сімейного кодексу України, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 зазначив зміст позовних вимог та правову природу стягнення коштів.
Відсутність у позовній заяві, додатках до неї, матеріалах справи, належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи.
На дані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, а тому ухвала, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, підлягає скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 311, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 17 травня 2016 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і, як така що не перешкоджає подальшому провадженню відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуюча:
Судді: