Справа № 308/6462/16-к
Провадження № 1-кс/308/1995/16
про застосування запобіжного заходу
24.06.2016 р. м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого в ОВС СУ ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управляння Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого оператором АЗС «Еліта» м. Виноградів, одруженого, з середньою освітою, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Слідчий в ОВС СУ ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_4 , за погодженням із прокурором прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання посилається на те, що 08 червня 2016 року близько 11 години 20 хвилин, водій ОСОБА_5 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «Ауді А6», державний реєстраційний номерний знак Словацької республіки НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю близько 100-130 км/год. (що є більшою за максимально допустиму швидкість в населених пунктах 60 км/год.) в м. Виноградів по вул. Івана Франка в напрямку центру міста, не забезпечив безпеку дорожнього руху та грубо порушив вимоги п.п.1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.10, 2.3 «б», 10.1, 12.1, 12.4, 14.6 (в) та 18.4. Правил дорожнього руху України, а також не врахував дорожньої обстановки, в зоні дії дорожнього знаку «п. 5.35.1 та 5.35.2 ПДР - Пішохідний перехід» наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований навпроти кафе «Олеся» по вказаній вище вулиці, розпочав маневр обгону попутного стоячого автомобіля на проїзній частині дороги марки «Мерседес Бенц» моделі «208» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який в той час зупинився перед пішохідним переходом, з метою пропустити неповнолітнього пішохода ОСОБА_9 , який в той час перетинав проїзну частину дороги по пішохідному переході з права на ліво по напрямку руху вищевказаних транспортних засобів, в наслідок чого водій ОСОБА_5 не вжив всіх заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу руху під час виконання маневру обгону, де на пішохідному переході допустив наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_9 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди неповнолітній пішохід ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , колишній мешканець АДРЕСА_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи №114 від 22.06.2016, отримав тілесні ушкодження у вигляді: синця шкірних покровів лівого стегна в середньо-верхній третині по зовнішній поверхні, саден шкірних покровів в ділянці лівого плеча верхньо-середньо-нижній третині та передпліччя в верхній третині по зовнішній поверхні, задньої поверхні правого ліктьового суглобу по розгинальній поверхні на передній поверхні в поперековій ділянці зліва, справа від підлопаточної до поверхневої ділянки, забійних ран, м'яких тканин потиличної ділянки зліва, біля вушної ділянки зліва, в середньо-нижній третині передпліччя по передній поверхні правого передпліччя в верхній третині по передній поверхні крововиливу на внутрішній поверхні м'яких покровів голови в ділянці тім'яного бугра зліва, субархноїдального крововиливу конвекситальної та базальної поверхні лівої півкулі з забоєм головного мозку, закритого лінійного перелому кісток основи черепа, закритого перелому правого плеча в нижній третині, закритих переломів ребер зліва з 1 по 10 по лопаточній лінії з розривом пристінкової плеври, розриву лівої легені, забою лівої нирки в ділянці воріт.
Дані тілесні ушкодження, згідно пункту 2.1.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_9 та вкладаються в час події.
Своїми діями ОСОБА_5 , згідно висновку судово-автотехнічної експертизи № 304 від 22.06.2016, грубо порушив вимоги п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.10, 2.3 «б», 10.1, 12.1, 12.4, 14.6 (в) та 18.4. Правил дорожнього руху України.
Невиконання водієм ОСОБА_5 вказаних вимог Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з наступившими наслідками, отриманням пішоходом ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, які в подальшому призвели до його смерті.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_5 скоїв злочин, передбачений ст. 286 ч. 2 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
23 червня 2016 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме, порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Допитаний як підозрюваний ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав себе винним повністю та щиросердечно розкаявся у скоєному.
У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, працюючий оператором АЗС, одружений, раніше не судимий.
Вина ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: оглядом місця події та схеми до нього від 08.06.2016 р. та іншими зібраними матеріалами у кримінальному провадженні, зокрема допитами прямих свідків та потерпілого.
ОСОБА_5 скоїв тяжкий злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.
Приймаючи до уваги вищевикладене та те, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі може в подальшому переховуватись від органів досудового розслідування та суду виїхавши за межі місця свого проживання та держави, чим самим ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, незаконно впливати на свідків та потерпілих, скоїв тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не дасть можливості запобігти вказаним вище ризикам, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання з обставин викладених у ньому.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні у вчиненому щиро розкаявся та просив не застосовувати відносно нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечила проти клопотання та просила обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
ОСОБА_5 підозрюється у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, санкція статті якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Водночас, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Крім того, тяжкість інкримінованого особі злочину, так само як суворість можливої санкції не можуть слугувати єдиними підставами для тримання особи під вартою. Існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою тяжкого правопорушення хоч і є важливим фактором, не може бути єдиною підставою для виправдання тривалого періоду запобіжного ув'язнення (рішення ЄСПЛ у справі «Калашников проти Росії, Kalashnikov v. Russia» від 24 червня 2002 року, заява № 47095/99, п. 116).
Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку. У цьому контексті мають враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, а також міжнародні контакти (рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії, W v. Shitzerland» від 26 січня 1993 року Серія А, № 254-А, п. 33).
Стороною обвинувачення не представлено суду будь-які аргументи, а тим більше дійсно вагомі аргументи, на користь обґрунтованого з точки зору ст. 5 § 3 Конвенції застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
За таких обставин, один лише характер діяння, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , не може вважатися достатньою підставою для взяття його під варту, та те, що прокурор в судовому засіданні довів лише обставини, передбачені п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів мінімальної заробітної плати.
Враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_5 , який працює оператором АЗС «Еліта» м. Виноградів, за місцем проживання та роботи характеризується виключно з позитивної сторони, є одруженим та має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, його майновий стан, сам злочин у вчиненні якого він підозрюється, який відноситься до необережних, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 20 розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Окрім цього, відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з свідками по даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 176-205, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді застави.
Розмір застави визначити у розмірі 20 (двадцяти) мінімальних заробітних плат, що становить 27560 (двадцять сім тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Закарпатській області, р/р 37313002018501, ГУДКСУ в Закарпатській області, код 26213408, МФО 820172, призначення платежу - застава.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;
не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
утримуватися від спілкування з свідками по даному кримінальному провадженні.
Попередити ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених, згідно ухвали слідчого судді, обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід - тримання під вартою.
Контроль за виконанням обраного запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_5 покласти на слідчого в ОВС слідчого управляння Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітан ОСОБА_7 у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
Ознайомити та вручити підозрюваному ОСОБА_5 під розпис копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді застави.
На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1