печерський районний суд міста києва
Справа № 757/8831/16-а
25 квітня 2016 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого : судді Матійчук Г.О.,
при секретарі: Бец В.А.,
розглянувши в порядку скороченого провадження в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії, -
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, в якому просила визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо відмови в проведенні перерахунку розміру її пенсії; зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва провести перерахунок та виплату позивачу пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» в розмірі 90 відсотків від сум заробітної плати державних службовців, з урахуванням сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади та індексації заробітної плати відповідно до довідки від 19 січня 2016 року № ДЦ-09-275/0/6-16, починаючи з 21 вересня 2010 року з урахуванням проведених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2010 року ОСОБА_1 отримує пенсію за віком на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу». У зв'язку з тим, що стаж роботи позивача на державній службі становить більше 28 років, їй було призначено пенсію у розмірі 90 відсотків заробітної плати. У розрахунок пенсії не було включено суму грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, а також суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки та індексації заробітної плати. 22 січня 2016 року позивач звернулася з заявою до відповідача, в якій просила здійснити перерахунок пенсії, однак останній відмовив у цьому.
Відповідач подав до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що позивач пропустила строк звернення до суду. Підстави для перерахунку пенсії відсутні, оскільки зазначені позивачем виплати не включаються до заробітної плати державного службовця. Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213 визначено, якщо у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу; «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Таким чином, з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються.
Судом встановлено, що 24 грудня 2010 року ОСОБА_1 звільнена з посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.
Обчислення розміру пенсійного забезпечення ОСОБА_1 здійснювалося на підставі довідки від 20 вересня 2010 року № ДЦ-14-6130/0/6-10.
22 січня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва з заявою про перерахунок пенсії, посилаючись на те, що у розрахунку суми пенсійного забезпечення не були враховані матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, матеріальна допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, грошова винагорода за сумлінну безперервну працю в органах державної влади та індексація заробітної плати. Позивач також надала довідку Державної служби зайнятості України від 19 січня 2016 року № ДЦ-09-275/0/6-16.
Листом від 19 лютого 2016 року Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва відмовило ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, посилаючись на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною 2 статті 33 Закону України "Про державну службу" передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Отже, матеріальна допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань та компенсація за невикористану відпустку входить до системи оплати праці державного службовця.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Виходячи із вказаних норм закону, Верховний Суд України у постанові від 20.02.2012 у справі № 21-430а11 дійшов висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входить до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, згідно вимог ст. 37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Згідно ч. 1 ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу)), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Посилання відповідача на пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015, згідно з яким з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених вказаним Законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються, є безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 набрав чинності з 01.04.2015, тому його вимоги не можуть поширюватись на права громадянина, які виникли на законних підставах до цієї дати. Позивач просить перерахувати раніше призначену їй пенсію не з 01.06.2015, а з 21.09.2010, і відповідно до законодавства, яке діяло на той час.
Крім того, статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи зазначене, дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії є незаконними та такими, що порушують законні права та охоронювані законом інтереси.
Про порушення свого права позивач ОСОБА_1 дізналась після отримання відповіді від 19 лютого 2016 року, а з адміністративним позовом звернулась 26 лютого 2016 року, тобто в межах строку позовної давності.
Згідно Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Наведені позивачем обставини свідчать про порушення гарантованого їй права на отримання пенсії в розмірі, порядку та на підставах закону, що діяв під час виходу її на пенсію. Недопустимість звуження змісту та обсягу такого права закріплений Конституцією України.
На підставі викладеного та керуючись Законами України «Про пенсійне забезпечення», «Про державну службу», «Про оплату праці», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 2, 7, 9, 11, 69-71, 86, 97, 158-163, 167, 171, 183, 244 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії - задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районні м. Києва щодо відмови в проведенні перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 неправомірними.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» в розмірі 90 відсотків від сум заробітної плати державних службовців, з урахуванням сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади та індексації заробітної плати відповідно до довідки від 19 січня 2016 року № ДЦ-09-275/0/6-16, починаючи з 21 вересня 2010 року з урахуванням проведених виплат.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Г.О. Матійчук