24.06.2016 Справа № 756/4457/16-к
Унікальний № 756/4457/16-к
Порядковий № 1-кп/756/414/16
іменем України
24 червня 2016 року Оболонський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українки, громадянки України, із середньо-спеціальною освітою, незаміжньою, не працюючої, проживаючої та зареєстрованої за адресою : АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,
18.02.2016 року, близько 07 години, ОСОБА_5 після закінчення своєї робочої зміни, перебувала у жіночій роздягальні гіпермаркету «Фоззі», за адресою : м. Київ, проспект Московський, 23. У приміщенні роздягальні вона побачила зимові черевики сірого кольору 39 розміру, вартістю 800 гривень. У цей час в обвинуваченої виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, реалізуючи який ОСОБА_5 , переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає сховала черевики до свого пакету та залишила із ними приміщення. У подальшому викраденим майном ОСОБА_5 розпорядилася на власний розсуд, завдавши власниці черевиків ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 800 гривень.
22.02.2016 року, близько 07 години 40 хвилин, ОСОБА_5 до початку робочої зміни перебувала у жіночій роздягальні гіпермаркету «Фоззі», за адресою : м. Київ, проспект Московський, 23, де побачила чоботи зимові жіночі 40 розміру, вартістю 1 700 гривень. У цей час у неї виник умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, реалізуючи який ОСОБА_5 поклала вказане взуття до шафи, якою того дня користувалася. 22.02.2016 року о 20 години ОСОБА_5 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, помістила викрадені нею чоботи до своєї сумки та направилася до виходу з приміщення. Проте, довести свій умисел до кінця не змогла з причин, що не залежали від її волі, оскільки була зупинена працівником охорони з метою перевірки.
У разі доведення дій ОСОБА_5 до кінця власниці майна ОСОБА_7 могла бути спричинена матеріальна шкода у розмірі 1 700 гривень.
У судовому засіданні обвинувачена вину визнала у повному обсязі. Повідомила, що 18 лютого 2016 року після зміни у роздягальні викрала зимові черевики для себе. Через декілька днів за аналогічних обставин намагалася викрасти ще пару черевиків для знайомих, проте її зупинили на виході з метою перевірки особистих речей. У вчиненому кається.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Суд вважає, що дії ОСОБА_5 по епізоду від 18.02.2016 року повинні бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, оскільки вона таємно викрала чуже майно, тобто вчинила крадіжку.
По епізоду від 22.02.2016 року дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки вона вчинила закінчений замах на повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
Призначаючи покарання обвинуваченій, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які законом віднесені до правопорушень середньої тяжкості, особу винної, обставину, що пом'якшує покарання, якою у даному випадку є щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
При обранні ОСОБА_5 міри покарання судом враховується її відношення до вчиненого, її молодий вік, той факт, що вона на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не працює.
Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_5 вчинила злочин у зв'язку із перебуванням у скрутному матеріальному становищі, у якому й продовжує перебувати на день розгляду справи, суд вважає неможливим призначення останній покарання у виді штрафу, оскільки таке покарання негативно вплине на образ життя обвинуваченої.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, при цьому, з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченої, суд дійшов висновку, що її перевиховання та виправлення можливі без відбування покарання, та вважає за доцільне призначити їй покарання із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням на неї обов'язку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.
При призначенні покарання суд застосовує положення ч. 1 ст. 70 КК України.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити їй покарання :
- за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік
- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 3 місяці.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначити ОСОБА_5 покарання шляхом поглинення менш суворого більш суворим і визначити у виді позбавлення волі на строк 1 рік 3 місяці.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку - 1 рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається учасникам процесу.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1