ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/5972/16-ц
провадження № 2/753/4046/16
"09" червня 2016 р. Дарницький районний суд міста Києва
в складі: головуючого судді ЛЕОНТЮК Л.К.
за участю секретаря ГОЛОДЕНКО К.В.
сторін:
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві
цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Ганна Володимирівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню , суд
Позивач ОСОБА_4 в особі свого представника ОСОБА_6 за довіреністю, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , залучивши в якості третьої особи Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенову Ганну Володимирівну про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. В обгрунтування своїх вимог посилається , що 16
вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, що діяла від імені ОСОБА_4 був укладений договір позики, згідно з яким Позикодавець передав у власність Позичальнику, а позичальник прийняв у власність від Позикодавця грошові кошти в сумі 660 000,00 грн., умов договору що на 16.09.2015р. було еквівалентом 30 000 дол.США.
Згідно умов договору Позичальник повинен був повернути кошти не пізніше аніж через місяць (тридцять днів) з моменту укладання договору позики. При цьому, окремо наголошено, що договір є безвідсотковим.
В забезпечення виконання вимог договору позики, 16 вересня 2015р. між ОСОБА_3 та позивачем було укладено Іпотечний договір .
Предметом іпотеки виступала 1/2 частка житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3. Дане житлове приміщення належить Позивачеві на праві власності, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 23.02.2015р., посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Губко Ю.В. (за реєстровим номером: 18-127).
На початку березня 2016р. на його адресу надійшла постанова державного виконавця державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Рибчинського О.В. про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису № 209, виданого 16.02.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В.
Ознайомившись з постановою та вчиненим виконавчим написом нотаріуса, було зроблено висновок, що виконавчий напис нотаріуса є незаконним, таким, що вчинений з порушенням вимог діючого законодавства України, та таким, що не підлягає виконанню, а тому просить визнати таким, що не підлягає виконанню та задовольнити .
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9, який діє за довіреністю НАІ 161969 від 24.03. 2016 року ( а.с. 34), позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовних вимогах та просив їх задовольнити. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 16 лютого 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Ганною Володимирівною, про звернення стягнення на нерухоме майно - 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Губко Ю.В., державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори, 23.02. 2015 року за реєстровим № 18-127.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити. надавши суду письмові пояснення, пояснивши суду. що факт отримання Позивачем позики підтверджується як Договором позики від 16 вересня 2015 року, так і Іпотечним договором від 16 вересня 2015 року, і власне Позовною заявою у даній справі.
Свого зобов'язання за Договором позики від 16 вересня 2015 року Позичальник не виконав до цього часу. Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов'язання, або хоча і приступив, але не виконав його у встановлений договором чи законом строк.
16 вересня 2015 року, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з договору позики, між Позивачем та Відповідачем укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В., зареєстрований в реєстрі за № 1587.
За цим Іпотечним договором Іпотекодавець передав в іпотеку у якості забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 16 вересня 2015 року нерухоме майно, а саме:
- 1/2 частку житлового будинку, номер АДРЕСА_3, що належить Іпотекодавцю на праві спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про право власності на спадщину від 23 лютого 2015 року за реєстровим номером № 18-127, що видане державним реєстратором - державним нотаріусом Першої київської нотаріальної контори Губко Ю. В. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 581465580000, номер запису про право власності: 8829484.
Співвласники предмету іпотеки (ОСОБА_10 та ОСОБА_11), в порядку виконання приписів ст. 6 ЗУ «Про іпотеку», надали свою письмову згоду, відповідні підписи на Заявах яких (реєстрові № 1582 та № 1583) посвідчені 15.09. 2015 року нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В.
Загальна сума заборгованості Позичальника (позивача), відповідно до розрахунку його заборгованості перед ним за договором позики станом на 16 лютого 2016 року становить в сумі 868 857,08 (вісімсот шістдесят вісім тисяч гривень 08 копійок).
В рахунок виконання основного зобов'язання за договором позики від 16 вересня 2015 року, на підставі його заяви , керуючись ст. ст. 5, 6, 33, 37 ЗУ «Про іпотеку» нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16 вересня 2015 року, укладеним між Позивачем та Відповідачем, шляхом визнання за Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, - 1/2 частку житлового будинку, номер АДРЕСА_3, що належить Іпотекодавцю на праві спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про право власності на спадщину від 23 лютого 2015 року, за реєстровим номером № 18-127, виданого державним реєстратором, державним нотаріусом Першої київської нотаріальної контори Губко Ю. В. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 581465580000, номер запису про право власності: 8829484.
Вартість даного предмету іпотеки, згідно Звіту про експортну грошову оцінку від 15 вересня 2015 року, виконану суб'єктом оціночної діяльності - ОСОБА_12 та п. 8 Іпотечного договору від 16 вересня 2015 року, становить 500 283, 00 (п'ятсот тисяч двісті вісімдесят три) гривні 00 копійок.
Пунктом 16 Іпотечного договору від 16 вересня 2015 року, передбачено, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення відповідно до чинного законодавства та цього договору.
30 листопада 2015 року Відповідачем на адресу Позивача направлено Вимогу про усунення порушень по договору позики від 16 вересня 2015 року, та Повідомлення, що у випадку невиконання Позивачем вимоги про виконання зобов'язань за даним договором, після спливу 30 днів з дати надіслання Позивачу даної вимоги буде звернуто стягнення на предмет іпотеки .
Він вимагав в 30-денний строк виконати зобов'язання за цією вимогою.
На даний час зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором позики від 16 вересня 2015 року позивачем не виконано.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд Іпотекодержателя, відповідно до договору або законодавства України: за виконавчим написом нотаріуса, рішенням суду або в порядку позасудового врегулювання через продаж від власного імені Предмета іпотеки, чи через передачу Іпотекодержателю Предмета іпотеки у власність.
Отже він звернувся до нотаріуса із Заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього.
За змістом ч. З ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набув предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною п. 8 Договору іпотеки та на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Згідно п. 9 Договору іпотеки від 16 вересня 2015 року вартість предмета іпотеки за згодою сторін відповідає його вартості, у визначеній у звіті про оцінку майна, складеному 15.09.2015 суб'єктом оціночної діяльності - ОСОБА_12 Тобто, ринкова вартість предмету іпотеки (1/2 частка житлового будинку, номер АДРЕСА_3 складає 500 283, 00 ( п'ятсот тисяч двісті вісімдесят три) гривні 00 копійок., що не перевищує заборгованості Позичальника перед Позикодавцем за договором позики, яка станом на 16 лютого 2016 року становить 868 857,08 (вісімсот шістдесят вісім тисяч гривень 08 копійок).
30 листопада 2015 року, ним , як іпотекодержателем, було надіслано цінним листом Позивачу вимогу про усунення порушень основного зобов'язання та повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до Іпотечного договору від 16 вересня 2015 року Іпотекодержатель набуває право звернення на предмет іпотеки у разі порушення Іпотекодавцем договору позики від 16 вересня 2015 року. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, на розсуд Іпотекодержателя, відповідно до договору або законодавства України за виконавчим написом нотаріуса, рішенням суду або в порядку позасудового врегулювання через продаж від власного імені Предмет іпотеки чи передачу Іпотекодержателю у власність.
Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Відповідно п. 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають Із кредитних правовідносин", суди мають виходити з того, що з урахуванням положень ст. ст. 33,36,37 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.
Дія Закону України від 03 червня 2014 року № 1304 -VII « Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюється на правовідносини, що розглядаються у даній справі, оскільки нерухоме житлове майно (предмет іпотеки) не використовується (зокрема), як місце постійного проживання позичальника. У позивача у власності знаходиться інше нерухоме житлове майно, яке використовується ним, як місце постійного проживання та реєстрації , а тому вважає, що позовні вимоги іпотекодавця не підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як слідує із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, що 16
вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, що діяла від імені ОСОБА_4 був укладений договір позики, згідно з яким Позикодавець передав у власність Позичальнику, а позичальник прийняв у власність від Позикодавця грошові кошти в сумі 660 000,00 грн., умов договору що на 16.09.2015р. було еквівалентом 30 000 дол.США ( а.с. 18-19).
В забезпечення виконання вимог договору позики, 16 вересня 2015р. між ОСОБА_3 та позивачем було укладено Іпотечний договір ( а.с.8-15) .
Предметом іпотеки виступала 1/2 частка житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3. Дане житлове приміщення належить Позивачеві на праві власності, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 23.02.2015р., посвідченого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Губко Ю.В. (за реєстровим номером: 18-127).
Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, передбачено, що стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
23.02. 2016 року постановою державного виконавця державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Рибчинським О.В. відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису № 209, виданого 16.02.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В.( а.с. 16-17).
Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, передбачено, що стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Згідно гл. 16 Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на право чинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Без спірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № П12.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують без спірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Всупереч вищезазначеним вимогам, у судовому засіданні встановлено, що на адресу позивача не надходило належним чином оформленого повідомлення-вимоги стосовно усунення порушень, вказаний факт підтверджено листом № 31/52-Д-К-342 від 04.05. 2016 року заступника начальника УДП ПЗ« Укрпошта», в якому зазначено. що повідомлення відправлено 30.11. 2015 року адресату не вручено та за закінченням встановленого строку зберігання, 04.01. 2016 року та 08.01. 2016 року повернуто адресату та вручено ОСОБА_3 що не заперечувалося відповідачем.
Отже, про наявність виконавчого напису та відкриття виконавчого провадження, позивач дізнався після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.
Водночас, відповідно до вимог Закону України « Про інформацію» , « Про іпотеку», нотаріус, який вчиняв виконавчий напис, повинен був направити на адресу позивача відповідну вимогу, як передбачено Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Крім того, нотаріус повинен був вчинити всі необхідні дії, аби пересвідчитись у без спірності вимог та визначеної суми заборгованості.
Надіслання такої вимоги є забезпеченням перевірки без спірності вимог. Враховуючи, що Законом України «Про нотаріат», Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Постановою КМУ № 1172 від 29 червня 1999р. «Про затвердження переліків документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» не передбачено, що обов'язковим для вчинення виконавчого напису нотаріусу стягувачем повинні бути надані докази надіслання письмової вимоги боржнику та іпотекодавцю, а, отже, вимога п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (стосовно надіслання боржнику вимоги) є обов'язковою дня нотаріуса.
Відповідно до п. 288 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусамиУкраїни, якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку.
Разом з тим, зі змісту виконавчого напису вбачається, що сума поточної заборгованості станом на 16.02.2016р. складає 868 857,08 грн., а саме: 660000,00 грн. - сума позики; 152 032,08 грн. - збитки отримані внаслідок зміни курсу долара; 49 500,00 грн. - штраф 30% річних за прострочення виконання зобов'язання; 7 325,00 грн. - витрати пов'язані з нотаріальним " посвідченням Договору позики та Іпотечного договору.
Про те, Розрахунок заборгованості за кредитом, суми простроченої заборгованості вчинено з порушенням і їх загальна вартість не відповідає дійсності, що може призвести у разі стягнення за даним написом до надмірної переплати.
Окрім того, ані в договорі позики, ані в договорі іпотеки не визначено реквізитів для сплати відповідної суми позики. При цьому, у Позичальника є право здійснювати часткове повернення коштів, що і було зроблено. Так, ним було повернуто частково суму кредиту, яка не була врахована нотаріусом, що свідчить про порушення норм матеріального права.
09.02.2016р. на адресу Відповідача було перераховано 100 грн. в якості повернення позики, така ж сума була перерахована 25.02.2016р. Це свідчить про намір позичальника . сплатити відповідні кошти. Але, якщо друга сума сплачена вже після вчинення виконавчого напису, то перша сума сплачена до його учинення, що свідчить лише про те, що нотаріусом не враховано цю суму і не можна говорити про без спірність визначеної нотаріусом суми.
Водночас, з чого виходив нотаріус, визначаючи суму збитку, отриманого внаслідок зміни курсу долара? Адже вихідних даних не має, повідомлення та попередження не має механізму визначення такого збитку сторонами не узгоджено. Це зайвий раз свідчить про те, що сума заборгованості визначена некоректно та не є безспірною.
Разом з тим, попередження чи вимога якщо і була, то чи співпадала сума, яка визначена в попередженні, сумі, визначеній у виконавчому написі нотаріуса, оскільки відповідач не заперечує той факт, що у виконавчому написі він зазначив суму упущеної вигоди.
Визначаючи суму штрафу, нотаріус, згідно п. 7 Договору позики визначив 30% штрафу. Отже, визначаючи дану суму, нотаріус не мав підстав вважати, що ця сума є безспірною. При цьому, нотаріус виходив лише з власного тлумачення умов договору, а не з вимог матеріального та процесуального права.
Підтвердженням того, що нотаріус діяв не в межах чинного законодавства, не маючи реальних доказів та документів про без спірність вимог, є визначення нотаріусом зобов'язання Позичальника по сплаті витрат на нотаріальне посвідчення Договору позики та Іпотечного договору. Не зрозуміло, з яких міркувань виходив нотаріус, адже таких зобов'язань сторони Позичальника згідно умов Договору позики - не було.
Нотаріус не перевіряв реальну суму заборгованості, а визначив суму заборгованості виключно зі слів Позикодавця.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 31.01.1992р., при вирішенні справ пов»язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» (ст. 88) виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обгрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
Таким чином, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у без спірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Отже, оскільки оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства, необхідним є визнати даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право, та відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому підлягає стягненню судовий збір у розмірі 551 ( п"ятсот п"ятдесят одну ) гривню 20 коп. із відповідачів на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 10-11, 15, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 224-226, 360-7 ЦПК України, ст. ст. 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50-51, 82, 87-88 Закону України «Про нотаріат» Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Ганна Володимирівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню , задовольнити .
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 16 лютого 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Ганною Володимирівною, про звернення стягнення на нерухоме майно - 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Губко Ю.В., державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори, 23.02. 2015 року за реєстровим № 18-127.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою у АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, судовий збір у розмірі 551 ( п"ятсот п"ятдесят одну ) гривню 20 коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у
справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 14 червня 2016 року.
СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК