Справа №642/9163/15-ц Головуючий суддя І інстанції Гримайло А. М.
Провадження № 22-ц/790/4407/16 Суддя доповідач Малінська С.М.
Категорія: Спори про відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення злочину
22 червня 2016 року судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області у складі :
головуючого - судді Малінської С.М.,
суддів: Бровченка І.О., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Муц Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський центральний ринок торгівельний майданчик 1» ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 травня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський центральний ринок торгівельний майданчик 1», третя особа: ПрАТ «СК «Статус», про стягнення матеріальної шкоди, -
встановила:
У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський центральний ринок торгівельний майданчик 1», третя особа: ПрАТ «СК «Статус», про стягнення матеріальної шкоди, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 витрати на проведення оцінки в розмірі 800, 00 грн., з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський центральний ринок торгівельний майданчик 1» матеріальну шкоду 17 187, 82 грн., 487,20 грн. судового збору та 2500, 00 грн. витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що 19 січня 2015 року відповідач ОСОБА_3, керуючи трактором, державний реєстраційний номер 146-444 АХ, при зустрічному розїзді не витримав безпечний інтервал та допустив зівткнення з належним їй автомобілем «Мітсубіши», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок чого належному їй автомобілю були спричинені механічні пошкодження. Постановою Ленінського районного суду м. Харкова відповідача ОСОБА_3 притягнуто до відповідальності за ст. 124 КУпАП. Відповідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 122 від 13.08.2015 року, вартість матеріальної шкоди, спричиненої її автомобілю внаслідок ДТП становить 17 187, 82 грн. Оскільки ПрАТ «СК Статус», в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідачів по справі втратило членство в МТСБУ з 03.04.2014 року, а за інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі МТСБУ, бланк полісу відповідача визначений страховиком як зіпсований, позовна заява пред'явлена безпосередньо до винуватця ДТП та підприємства, з яким він перебував на момент скоєння ДТП у трудових відносинах.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 11 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський центральний ринок торгівельний майданчик 1» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на проведення оцінки в розмірі 800, 00 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський центральний ринок торгівельний майданчик 1» на користь ОСОБА_2 17 187, 82 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2 500, 00 грн.
В апеляційні скарзі представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський центральний ринок торгівельний майданчик 1», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить задовольнити апеляційну скаргу, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 травня 2016 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Посилаючись на п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», ст. 2, ст. 8, ч. 6 ст. 147 ЦПК України, апелянт зазначає, що інших доказів, крім висновку авто товарознавчого дослідження від 13.08.2015 року № 122, які б вказували на ушкодження, яких зазнав автомобіль позивача саме в результаті ДТП, яке відбулось 19.01.2015 року, в матеріалах справи немає, що вказує на відсутність наслідкового зв'язку між подією та наслідками ДТП, щоб підтверджувало завдану шкоду.
Саме на страховика ст. 34 Закону № 1961-ІV покладається обов'язок відшкодувати понесені потерпілою особою витрати на проведення експертного дослідження.
Апелянт вказує на п. 16 постанови пленуму, що відповідно до ст. 21 Закону № 1961-ІV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тому, на думку апелянта, непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.
Також зазначає, оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-ІV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується я залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-ІV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка.
Апелянт вважає, що відповідачем вчасно з дотриманням встановленого порядку було повідомлено страховика - СК «Статус» про ДТП від 19.01.2015 року, суд в оскаржуваному рішенні посилається на недоведеність відповідачем факту отримання такого повідомлення страховиком, проте посилання на норму закону, відповідно до якої обов'язок такого підтвердження покладений на відповідача, суд не наводить.
Вказує на те, що в матеріалах справи знаходиться копія договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не визнаного недійсним, який спростовує інформацію про те, що поліс є зіпсованим.
Через відсутність звернення до страховика чи хоча б інформації останнього з приводу предмету даної справи неможливо встановити, чи було можливо страхове відшкодування на користь потерпілого-позивача здійснена страховиком.
Таким чином, апелянт вважає, що судом першої інстанції не застосовані норми Закону України «Про страхування», «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», неправильно застосовані норми цивільного та цивільного процесуального законодавства, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1). чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2). чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3). які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4). яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Згідно положень ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Судовим розглядом встановлено, що 19 січня 2015 року відповідач ОСОБА_3, керуючи трактором, державний реєстраційний номер 146-444 АХ, при зустрічному роз'їзді не витримав безпечний інтервал та допустив зіткнення з належним позивачу автомобілем «Мітсубіши», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок чого автомобілю позивача ОСОБА_2 були спричинені механічні пошкодження.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2015 року по справі № 642/445/15-ц ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 340, 00 грн., яка в силу вимог п. 4 ст. 61 ЦПК України, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно висновку автотоварознавчого дослідження № 122 від 13 серпня 2015 року, проведеного суб'єктом судово-експертної діяльності ОСОБА_4 (свідоцтво № 409) сума матеріальних збитків від пошкоджень автомобіля «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер НОМЕР_1, в цінах на момент складання висновку складає 17 187, 82 грн.
Відповідно до квитанції № 163573 від 13 серпня 2015 року за проведення авто товарознавчого дослідження позивачем сплачено 800, 00 грн.
Згідно свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу АХС097059 від 13.03.2008 року «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_2.
Згідно відповіді № 190615 від 19 червня 2015 року ТОВ «Харківський центральний ринок торгівельний майданчик 1» на момент дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 19 січня 2015 року на території Харківського центрального ринку між трактором, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 та автомобілем «Мітсубіши», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_5, ОСОБА_3 знаходився у трудових відносинах з ТОВ «Харківський центральний ринок торгівельний майданчик 1».
Ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльність особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка ії завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових ) обов'язків.
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-праоввої відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9009291 від 30 березня 2014 року, укладеного між ПАТ «Страхова компанія «Статус» та ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність останнього застрахована з 29.05.2014 року по 28.05.2014 року. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.
Ст. 2 Закону України «Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Цивільним кодексом України ( 435-15 ), Законом України "Про страхування" ( 85/96-ВР ), цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно зі ст. 3 вказаного Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Пункт 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пункт 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
21 січня 2015 року відповідач ОСОБА_3 звернувся з повідомленням про настання страхового випадку до ПрАТ «Страхова компанія «Статус», що підтверджується копією чеку та описом до цінного листа. При цьому, суд першої інстанції вважав, що з боку відповідачів не надано жодних доказів щодо отримання страховиком цього листа. Даних про звернення до МТСБУ з повідомленням про ДТП з боку відповідачів суду не надано.
Пунктом 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що, оскільки відповідно до ст. 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення ст. 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого ст. 33 Закону обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, (МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.
Згідно із ст. 37 цього ж Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:
- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; - вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);
- невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;
- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди;
Ст. 55 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» визначено, що з метою організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням створюється єдина централізована база даних, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників.
Оператором єдиної централізованої бази даних є МТСБУ. Користування інформаційними ресурсами єдиної централізованої бази даних є вільним і загальнодоступним, за винятком інформації, яка відповідно до законодавства є інформацією обмеженого доступу.
Стаття 56 вказаного Закону зобов'язує страховиків надавати органам відповідних підрозділів МВС України на їх запити відомості про укладені, недійсні та ті, що припинили свою дію, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно відповіді Моторного (Транспортного) Страхового Бюро України № 3/1-05/4068 від 15.02.2016 року згідно з інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних МТБСУ, бланк полісу № АС/9009291 визначений страховиком як зіпсований бланк, страховик ПрАТ «СК «Статус». ПрАТ «СК «Статус» втратило членство в МТБСУ з 03.04.2014 року.
Крім того, згідно інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних МТСБУ, страховик Прат «СК «Статус» 25.03.2014 року о 13.26 вніс інформацію про те, що бланк полісу № АС/9009291 є зіпсованим.
Таким чином, за наявності відомостей уповноваженого органу про те, що бланк полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АС/9009291 зіпсований, суд вважав, що відсутні достатні підстави для висновку про безпідставність доводів відповідачів щодо відшкодування позивачу шкоди ПрАТ «СК«Статус» .
Відтак, на підставі ст.ст. 1166, 1172 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахів ця у галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Також судом встановлено, що відповідно договору про надання правової допомоги № 171 від 28.04.2015 року та додаткової угоди № 1 від 01.11.2015року до неї вартість правової допомоги визначена сторонами у 2500 ,00 грн. ОСОБА_3 квитанції від 01.11.2015 року на виконання зазначеного договору Позивачем сплачено 2500, 00 грн. за надання правової допомоги.
Згідно зі до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дійпоза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог в частині відшкодування позивачеві понесених ним судових витрат на правову допомогу в сумі 2500, 00 грн., сплаті судового збору при подачі позову до суду в сумі 487,20 грн., а також компенсації витрат по проведенню оцінки в сумі 800, 00 грн.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі 6-2808цс15, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Така правова позиція, висловлена при розгляді справи № 6-2878цс15 в постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року: відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При цьому за змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону № 85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За змістом статті 1194 ЦК України в системному зв'язку зі статтею 993 цього Кодексу та статтею 27 Закону № 85/96-ВР можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Тому посилання апелянта на те, що необхідно відмовити у позові, оскільки не притягнута до участі у справі в якості відповідача страхова компанія є безпідставним. Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не в праві відмовляти в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність застрахована. У разі задоволення такого позову, заподіював шкоди не позбавлений можливості пред'явити вимоги до страхової компанії.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський центральний ринок торгівельний майданчик 1» і залишає рішення без змін.
Виходячи з наведеного і керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський центральний ринок торгівельний майданчик 1» ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 травня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді :