Справа № 635/2435/16-к Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/790/1627/16 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст. 72 КК України
23 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі :
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
спеціаліста - ОСОБА_7 ,
Представника ТВК №100 - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
засудженого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 29 березня 2016 року, -
Вказаною ухвалою Харківського районного суду Харківської області відмовлено в задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_9 про зарахування строку попереднього ув'язнення в строк покарання засудженого ОСОБА_10 .
В обґрунтування прийнятого рішення суд вказав на те, що правила, передбачені ст. 72 КК України, розповсюджуються лише на осіб, яким призначено строковий вид покарання. Довічне позбавлення волі до переліку таких покарань не відноситься.
В апеляційній скарзі, з урахуванням уточнень, захисник - адвокат ОСОБА_9 просить ухвалу районного суду скасувати та постановити нову ухвалу, оскільки відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» його положення застосовуються до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю. Крім того, з пояснювальної записки до проекту вищевказаного Закону вбачається, що сучасні умови перебування затриманих в слідчих ізоляторах є неналежними. Такі умови принижують гідність осіб, які ще не визнані винними у вчиненні злочину. Так, особи можуть роками перебувати у слідчих ізоляторах без винесення щодо них обвинувального вироку, що є не припустимим з огляду на конституційно встановлену презумпцію невинуватості. Строк попереднього ув'язнення ОСОБА_10 становить 10 років 3 місяці 23 дні, тому його слід перерахувати, враховуючи фактичне знаходження особи у відповідних умовах відповідного режиму, що відповідає конституційному принципу верховенства права.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, представника Темнівської виправної колонії УДПС України в Харківській області (№100), який підтримав апеляційну скаргу частково, захисника - адвоката ОСОБА_9 , засудженого ОСОБА_10 , які просили задовольнити подану апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
У статті 51 КК України серед видів покарань виділено два різні види покарань, які пов'язані з позбавленням волі, а саме позбавлення волі на певний строк (строкове покарання) та довічне позбавлення волі (безстрокове покарання).
Відповідно до ч. 1 ст. 63 КК України покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.
Згідно з ч. 1ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.
Отже, довічне позбавлення волі є основним та безстроковим видом покарання, межі дії якого у часі законом не встановлено (хоча і триває в часі), відповідно до якого засуджений за вироком суду ізолюється від суспільства і примусово поміщується до кримінально-виконавчої установи - виправної колонії максимального рівня безпеки без зазначення у вироку строку його тримання там.
24 грудня 2015 року набрала чинності нова редакція ч. 5 ст. 72 КК України, викладена у ЗУ «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року за № 838-VIII, згідно якої зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Диспозиція ч. 5 ст. 72 КК України вказує саме на строковий вимір покарання, яке підлягає перерахунку, а тому положення цієї статті до покарання у вигляді довічного позбавлення волі не застосовується, оскільки воно не має строкового виміру.
Колегією суддів встановлено, що вироком судової колегії з кримінальних справ Харківського обласного суду від 05 квітня 1996 року ОСОБА_10 визнаний винним та засуджений за ч. 3 ст. 144, ч. 2 ст. 141, ч.2 ст. 188-1, ч. 1 ст. 222, ч. 3 ст. 140, ст. 69, ст. 190-1, ч. 2 ст. 17, п.п. «г» і «в» ст. 93, п.п. «в», «г», «з» ст. 93, ст. 42 КК України до покарання у вигляді смертної кари - розстрілу з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
Ухвалою судової колегії з кримінальних справ Верховного Суду України від 10 грудня 1996 року цей вирок залишено без змін.
Ухвалою судової колегії з кримінальних справ Харківського обласного суду від 15 червня 2000 року вказаний вирок приведений у відповідність до Закону України від 22 лютого 2000 року та ОСОБА_10 замінено покарання у виді смертної кари довічним позбавленням волі у в'язниці.
Вирок набрав законної сили 10 грудня 1996 року.
Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції доцільно відмовив у задоволенні клопотання захисника засудженого про перерахунок строку попереднього ув'язнення, оскільки ОСОБА_10 засуджений до покарання у виді довічного позбавлення волі, застосування до якого положень ч. 5 ст. 72 КК України не передбачено.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що норма ч. 5 ст. 72 КК України застосовується до всіх осіб, в тому числі і до засуджених до покарання у виді довічного позбавлення волі, спростовуються вищевикладеним.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що не перерахування засудженому строку попереднього ув'язнення є порушенням його законних прав і свобод, передбачених Конституцією України та іншими законодавчими актами, не відповідають дійсності, оскільки відмова у задоволенні клопотання про зарахування засудженому до довічного позбавлення волі строку його попереднього ув'язнення в строк покарання жодним чином не впливає на його права та свободи, як громадянина та особи, яка засуджена до покарання у виді довічного позбавлення волі, що встановлюються законодавством України та гарантуються Конституцією України.
Таким чином, ухвала районного суду є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 29 березня 2016 року про відмову в задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_9 про зарахування строку попереднього ув'язнення в строк покарання засудженого ОСОБА_10 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення.
Головуючий -
Судді: