Справа № 638/17608/15-ц Головуючий суддя І інстанції Штих Т. В.
Провадження № 22-ц/790/3425/16 Суддя доповідач Малінська С.М.
Категорія: Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб
22 червня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - Малінської С.М.,
суддів колегії: Бровченка І.О., Швецової Л.А.,
за участю секретаря - Муц Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 січня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -
встановила:
У жовтні 2015 року представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, який в подальшому уточнила, просила стягнути з ОСОБА_3 суму матеріальної шкоди в розмірі 234274, 72 грн. на ремонт автомобіля; витрати, пов'язані з оцінкою шкоди в розмірі 800, 00 грн.; витрати, пов'язані з наданням правової допомоги адвоката в сумі 5 000, 00 грн.; суму моральної шкоди в розмірі 20000, 00 грн.; понесені судові витрати.
В обґрунтування позову зазначила, що 17.07.2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої його автомобілю Honda Accord спричинена шкода, винним у вчиненні визнани й ОСОБА_10, який керував транспортним засобом ВМW, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3 Вартість відновлювального ремонту відповідно до звіту від 27.08.2015 року № 354/2015 складає 283 274, 72 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, то відшкодуванню підлягає сума в розмірі 283 274, 72 грн. Крім матеріальної шкоди позивачу спричинена моральна шкода, яка виразилася в душевних стражданнях, порушенні звичайного життєвого розпорядку, він не міг використовувати належний йому автомобіль за призначенням тривалий час.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 січня 2016 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 суму матеріальної шкоди в розмірі 233 274, 72 грн., суму моральної шкоди в розмірі 1 000, 00 грн., суму витрат, які пов'язані з оцінкою шкоди в розмірі 800, 00 грн., судовий збір в сумі 2600, 74 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 5 000, 00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, посилаючись на неповне встановлення судом обставин справи, які мають значення для справи, неправильне і неповне дослідження доказів та їх оцінку, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного визначення правовідносин сторін, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 січня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, відмовити в повному обсязі.
Апелянт вказує на те, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем по справі, адже 05.09.2013 року автомобіль ВМW 730, д.н.з. НОМЕР_1 вибув з володіння відповідача на відповідній правовій підставі до ОСОБА_11 на підставі довіреності, дійсної до 05.09.2023 року, також до суду було надано копію витягу з Єдиного реєстру довіреностей, де зазначено, що ОСОБА_11 видав довіреність у порядку передоручення на ОСОБА_7., тобто ОСОБА_3 не є заподіювачем шкоди, тому, відповідно до ст. 1167 ЦК України, він не повинен відшкодовувати і моральну шкоду.
Вважає, що цивільно-правова відповідальність та обов'язок відшкодувати потерпілому матеріальну та моральну шкоду виникає саме у володільця автомобіля на підставі довіреності - ОСОБА_11, ОСОБА_7 та безпосередньо у винуватця ДТП - ОСОБА_10.
На думку апелянта, оскільки чинний страховий поліс на момент ДТП був відсутній, ч. 1 ст. 1194 ЦПК України не підлягала застосуванню у даній справі; крім того, в порушення вимог ст. ст. 6, 74, 75, 76, ч. 1 ст. 128 ЦПК України суддею не було здійснено належних дій щодо виклику всіх учасників судового процесу по даній справі в судові засідання, відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце судових засідань, заочне рішення винесено всупереч вимогам, встановленим ст. 224 ЦПК України, що призвело до ухвалення неправильного рішення.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції та не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що за ОСОБА_5 зареєстрований транспортний засіб Honda Accord, легковий седан - В, номер шасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_3, 2003 року випуску.
Постановою судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 26.08.2015 року ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України, та призначено покарання у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 340, 00 грн. В описовій частині постанови зазначено, що згідно протоколу про адміністративне правовопорушення серії АП 1 № 279874 від 17.07.2015 року, 17.07.2015 року о 22:50 годині ОСОБА_10 керував автомобілем ВМW, державний номер НОМЕР_1, по вул. Ляпунова на перехресті з вул. Леніна, не виконав вимогу д. з. 2.1. «Дати дорогу» не дав дорогу транспортному засобу Honda Accord, державний номер НОМЕР_3, який рухався поголовній дорозі. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди заподіяна матеріальна шкода.
Відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження № 354/2015 від 27.08.2015 року, величина матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля Honda Accord, державний номер НОМЕР_3, пошкодженого при ДТП 17.07.2015 року, складає 211933, 01 грн.
Вартість експертного дослідження складає 800, 00 грн., яка була сплачена ОСОБА_5 27.08.2015 року, що підтверджується квитанцією № 224393 від 27.08.2015 року.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції керувався ч. 3 ст. 61 ЦПК України, п. 9.2 ст. 9, п. 1 ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961- IV; ч. 1 ст. 1194, ч. 2 ст. 23, ч. 1 ст. 1167 ЦК України; ч. 1 ст. 79, ч. 3 ст. 79, ч. 1 ст. 88 ЦПК України та дійшов до висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 суми матеріальної шкоди в розмірі 233 274, 72 грн., суми моральної шкоди в розмірі 1 000, 00 грн., суми витрат, які пов'язані з оцінкою шкоди в розмірі 800, 00 грн., судового збору в сумі 2600, 74 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.
Такого висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно зі ст. ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно положень ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Судом було встановлено, що постановою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.08.2015 року ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України, та призначено покарання у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 340, 00 грн. В описовій частині постанови зазначено, що згідно протоколу про адміністративне правовопорушення серії АП 1 № 279874 від 17.07.2015 року, 17.07.2015 року о 22:50 годині ОСОБА_10 керував автомобілем ВМW, державний номер НОМЕР_1, по вул. Ляпунова на перехресті з вул. Леніна, не виконав вимогу д. з. 2.1. «Дати дорогу» не дав дорогу транспортному засобу Honda Accord, державний номер НОМЕР_3, який рухався поголовній дорозі. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди заподіяна матеріальна шкода.(а.с. 3).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно довіреності від 05 вересня 2013 року на розпорядження транспортним засобом, посвідченої приватним нотаріусом Куп'янського міського нотаріального округу Черняєвою А.О., дійсної до 05 вересня 2023 року, ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_11 укладати від його імені правочини, пов'язані з розпорядженням та експлуатацією (продати, обміняти, передавати в оренду (найм), укладати договори позички, страхування тощо) належного йому на праві власності автомобіля марки ВМW 730, випуску 1993 року, чорного кольору, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1. (а.с.104).
Відповідно до наданої копії повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей, ОСОБА_11 видав довіреність у порядку передоручення на ОСОБА_7, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Канавець С.В., строком до 18.07.2021 року, на розпорядження транспортним засобом: легковим автомобілем ВМW 730, 1993 року випуску, серійний номер НОМЕР_5, номер державної реєстрації НОМЕР_1. (а.с.89).
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Ч. 2 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справи за позовами про відшкодування шкоди» встановлено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Роз'ясненнями, наданими в п. 6 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У п. 4 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавала за умови, що дії останнього є неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок, вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Як вбачається зі змісту ст. ст. 33, 119 ЦПК України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ч.1 ст.33 ЦПК України).
Відповідно до закріпленого в ст.11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства та за змістом ч.1 ст.33 ЦПК України залучення судом до участі у справі особи як співвідповідача можливе лише як результат вирішення судом такого клопотання позивача.
Вирішуючи спір суд першої інстанції фактичні обставини справи у повній мірі не з'ясував, дійсні правовідносини між сторонами не встановив та не залучив до участі у справі належних відповідачів, а саме: винну особу - ОСОБА_10, володільця транспортного засобу за довіреністю - ОСОБА_11 та за довіреністю у порядку передоручення - ОСОБА_7.
За змістом положень глави 1 розділу 5 ЦПК України суд апеляційної інстанції не має права залучати до участі у справі осіб, які не приймали участі в розгляді справи в суді першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, що в подальшому не позбавляє позивача права звернення з новим позовом до суду до належних відповідачів.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з п. 6, п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» ставка за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, 1 відсоток від ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Позовні вимоги носять майновий характер, ціна позову - 260074, 72 грн. Таким чином, судовий збір, який підлягав сплаті при поданні позовної - 2600, 74 грн., апеляційна скарга задоволена, тому з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 належить стягнути судовий збір в розмірі 2 862 (дві тисячі вісімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок (2600,74 грн.*1,1), який був сплачений за подання апеляційної скарги (а.с. 96).
Керуючись ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, 313, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити.
Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 січня 2016 року -скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 2 862 (дві тисячі вісімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок за подання апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий -
Судді: