"21" червня 2016 р. Справа № 920/35/16
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Россолов В.В.
при секретарі Євтушенку Є.В.
за участю представників сторін:
прокурор - Ногіна О.М.,
позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
першого відповідача - не з'явився,
другого відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №996 С/1-7) на рішення господарського суду Сумської області від 14.03.16 у справі
за позовом ДСП "Родючість", с. Склярівка,
до
1) Головного управління Держземагентства у Сумській області, м. Суми,
2) Сумської районної державної адміністрації Сумської області, м. Суми,
за участю Сумської місцевої прокуратури, м. Суми
про визнання переважного права на укладання договору оренди
Позивач просить суд визнати за Дочірнім сільськогосподарським підприємством “Родючість” переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі укладеного 28.12.2007 та зареєстрованого у Сумському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП “Центр Державного земельного кадастру” при Держкомзему України 08.05.2008 за № 040861302945) на земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 55,1608 га, які знаходяться на території Северинівської сільської ради Сумського району Сумської області.
Рішенням господарського суду Сумської області від 14.03.2016 року (суддя Зайцева І.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що на його думку, ним виконано всі умови передбачені законом для визнання переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, проте ці обставини залишитись поза увагою місцевого господарського суду. Також, заявник в апеляційній скарзі не погоджується із посиланням на преюдиційність фактів, встановлених постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 у справі № 920/549/15.
В судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.
Представники відповідачів своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.
На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
28.12.2007р. між Сумською райдержадміністрацією (орендодавець) та ДСП “Родючість” (орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір), відповідно до умов якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Северинівської сільської ради Сумського району, Сумської області (п. 1 договору).
Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельні ділянки загальною площею 55,1608 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 605145,72 грн. (п. 5 договору).
Згідно п. 8 договору його укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 9077,19 грн. за рік, що становить 1,5 % нормативно грошової оцінки земельних ділянок.
Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5 денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її прийняття - передачі (п. 20 договору).
Згідно п. 34 договору його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 40 договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Вказаний договір підписано, скріплено печатками сторін та зареєстровано у Сумському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП “Центр Державного земельного кадастру” при Держкомземі України про що у державному реєстрі земель вчинено запис 08.05.2008р. за №040861302945.
22.03.2013 позивач звернувся до Сумської райдержадміністрації з листом-повідомленням про продовження строку дії договору оренди землі від 28.12.2007 строком на 10 років.
Як вбачається з матеріалів справи (листи Сумської РДА № 518/07-1407 від 05.06.2013 та № 1986 від 30.07.2013), 19.04.2013 спеціалістами управління агропромислового розвитку керівнику ДСП “Родючість” було надано роз'яснення про зміни в чинному законодавстві України щодо порядку надання/поновлення договорів оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
Враховуючи ці факти позивачем 19.04.2013 на адресу першого відповідача був направлений лист-повідомлення № 2 з проханням поновити строк дії договору оренди землі від 28.12.2007 на 10 років.
Також, було надано проект додаткової угоди до зазначеного договору оренди землі, в якій пропонувалося поновити договір на 7 років.
Листом № 1761 від 27.05.2013 ГУ Держземагенства у Сумській області відмовило позивачу у поновленні вищезазначеного договору оренди землі через пропущення строку для звернення з клопотанням про таке поновлення договору.
14.10.2014 позивач звернувся до першого відповідача з клопотанням про учать у аукціоні щодо спірної земельної ділянки, зазначивши підстави участі - відсутність факту поновлення договору оренди спірної земельної ділянки.
Позивач, вважаючи, що діями відповідачів порушено його право на користування земельними ділянками, наданими йому за умовами договору оренди від 28.12.2007, звернувся до господарського суду з вимогою про поновлення договору оренди землі від 28.12.2007 та визнання укладеною з моменту набрання рішенням законної сили додаткової угоди до цього договору.
Так, позивач зазначає, що в строк передбачений положеннями договору та Закону України “Про оренду землі” (за місяць до закінчення строку його дії) письмово повідомив Сумську районну державну адміністрацію Сумської області (орендодавця) про намір продовжити дію договору.
На думку ДСП “Родючість”, враховуючи той факт, що після закінчення строку дії договору оренди позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, а також те, що орендодавець протягом встановленого чинним законодавством місячного строку не висловив письмових заперечень, договір оренди земельної ділянки від 28.12.2007р. підлягає поновленню.
В свою чергу, Сумська районна державна адміністрація Сумської області, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що відповідно ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції відповідно Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” від 06.09.2012р. №5245) починаючи з 01.01.2013р. районні державні адміністрації позбавлені права розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення. З цього часу повноваження щодо передання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб віднесені до центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держземагенство) та його територіальних органів. Отже, Сумська райдержадміністрація не могла поновити дію зазначеного договору.
Перший відповідач у своїх відзивах також заперечував проти позиції позивача та вказував, що він повинен був повідомити Головне управління про своє бажання поновити договір оренди землі відповідно до положень законодавства в строк до 08.04.2013. Невиконання позивачем вказаної умови не дало змоги Головному управлінню своєчасно перевірити виконання орендарем умов договору оренди, що стало підставою для відмови у його поновленні.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Частиною четвертою статті 4 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 № 258 затверджено Положення про Головне управління Держземагенства в області, яке є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.01.2013 № 40 доповнено пункт 4 Положення новим підпунктом 4.32, згідно з яким Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.
Таким чином, відповідно до змін, внесених до земельного законодавства України, з 25.01.2013 повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області віднесено до компетенції Головного управління Держземагенства в Сумській області.
Відповідно до вимог статті 33 Закону України “Про оренду землі” по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.
За змістом пункту 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” № 6 від 17.05.2011 у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України “Про оренду землі”. Господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.
Окремої уваги на думку колегії суддів заслуговує абз. 4 названого пункту 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” № 6 від 17.05.2011, відповідно до якого, до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.
Вказаним спростовуються, доводи апеляційної скарги в частині того, що оскільки орендодавцем за умовами спірного договору була Сумська районна державна адміністрація, то позивач, повідомивши саме Сумську районну державну адміністрацію, а не Головного управління Держземагентства у Сумській області, діяв відповідно до вимог Закону України “Про оренду землі”, не дивлячись на відповідні зміни у законодавстві.
Стаття 33 Закону України “Про оренду землі” об'єднує два випадки пролонгації договору оренди:
1) визнання за орендарем переважного права на поновлення договору, якщо той звернувся з відповідною заявою до орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі;
2) поновлення договору оренди землі у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.
Відповідно до матеріалів справи позивач вже звертався до господарського суду Сумської області з позовними вимогами до Головного управління Держземагенства у Сумській області, Сумської районної державної адміністрації Сумської області про визнання договору оренди землі від 28.12.2007 поновленим та визнання укладеною додаткової угоди.
Рішенням господарського суду Сумської області від 15.07.2015 у справі № 920/549/15 відмовлено ДСП «Родючість» у поновлені договору оренди землі площею 55,1608 га сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходяться на території Северинівської сільської ради Сумського району Сумської області укладеного між ДСП “Родючість” та Сумською районною державною адміністрацією 28.12.2007.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 апеляційну скаргу ДСП «Родючість» залишено без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 15.07.2015 у справі № 920/549/15 залишено без змін.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 у справі №920/549/15 вбачається, що при розгляді апеляційної апеляційний суд досліджував питання визнання переважного права за ДСП «Родючість» на укладення договору оренди землі та вирішив, що позивач втратив переважне право, передбачене договором та Законом України “Про оренду землі” на поновлення договору оренди землі на новий строк, його право на користування спірними земельними ділянками припинилось із закінченням строку дії договору оренди землі - 08.05.2013р. про що позивача було інформовано Головним управлінням Держземагенства України у Сумській області листом від 27.05.2013р. №1761.
З викладеного чітко вбачається, що Харківським апеляційним господарським судом при розгляді справи 920/549/15 досліджувалось питання визнання переважного права за ДСП «Родючість» на укладення договору оренди землі, а доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються колегією суддів.
Згідно з положеннями частини 3 статті 105 Господарського процесуального кодексу України постанова господарського суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
В матеріалах справи відсутні докази скасування або оскарження постанови Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 у справі № 920/549/15.
Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пунктом 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 14.03.2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 24.06.2016 року.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Терещенко О.І.
Суддя Россолов В.В.