33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"21" червня 2016 р. Справа № 918/1326/15
Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,
при секретарі судового засідання Оліфер С.М.
розглянув у попередньому судовому засіданні матеріали справи
за заявою Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"
про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Племзавод"
В засіданні приймали участь:
від кредиторів: Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" - ОСОБА_2; ОСОБА_3; Рівненська ОДПІ Головного управління ДФС у Рівненській області - ОСОБА_4;
арбітражний керуючий: ОСОБА_5
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 28.12.2015 р. за заявою Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" порушено провадження у справі №918/1326/15 про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Племзавод", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_5
На розгляді суду перебувають заяви Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", ОСОБА_3, ОСОБА_6, ПАТ "Дельта Банк", Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання грошових вимог до боржника.
Ухвалою суду від 29.03.2016 р. припинено повноваження керівника та виконавчого органу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Племзавод", та тимчасово покладено обов'язки керівника боржника на розпорядника майна - арбітражного керуючого ОСОБА_5 до призначення нового керівника та виконавчих органів управління в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, зобов'язано орган управління боржника протягом трьох днів передати арбітражному керуючому ОСОБА_5 бухгалтерську та іншу документацію, печатки, штампи.
Ухвалою суду від 24.05.2016 р. розгляд справи в попередньому судовому засіданні відкладено на 21.06.2016 р.
Суд, заслухавши в судовому засіданні розпорядника майна, представника кредитора, дослідивши матеріали справи та врахувавши обставини по справі, встановив наступне.
На підставі ухвали суду від 28.12.2015 р. господарським судом Рівненської області оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення справи про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Племзавод". Граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника: тридцять днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
У відповідності із ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - ОСОБА_7 про банкрутство) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.
Кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.
Згідно ст. 23 Закону про банкрутство до господарському суду, розпорядника майна та боржника надійшли письмові заяви з вимогами до боржника та документи, що їх підтверджують від наступних кредиторів:
- Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (ініціюючий кредитор) з грошовими вимогами в сумі 937 689, 52 грн. (підтверджено договором фінансового лізингу №17-09-92 бфл/143 від 01.04.2009 р., додатковим договором №1/987 від 08.09.2009 р. до договору фінансового лізингу №17-09-92 бфл/143 від 01.04.2009 р., актами приймання передачі №1 від 21.09.2009 р., №№2-5 від 16.11.2009 р., рішенням господарського суду Рівненської області від 25.11.2015 р. по справі №918/1230/15, додатковим рішенням від 10.12.2015 р. по справі №918/1230/15, рішеннями господарського суду Рівненської області від 01.09.2015 р. по справі №918/720/15, від 19.03.2013 р. по справі № 918/72/13-г, від 25.10.2012 р. по справі №5019/1520/12, від 09.08.2011 р. по справі № 5019/1238/11, від 12.04.2011 р. по справі №5019/592/11, від 26.10.2010 р. по справі № 12/139, від 13.08.2010 р. по справі №7/82, від 17.08.2010 р. по справі №11/100, розрахунком заборгованості. При цьому, слід зазначити, що оцінка вимогам ініціюючого кредитора в сумі 1 882 416 грн. 37 коп. надавалася судом в підготовчому судовому засіданні.
Згідно відзиву розпорядника майна №04/01-20 від 01.02.2016 р. (том. 2 а.с. 133) грошові вимоги Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" визнані арбітражним керуючим в повному обсязі.
Суд, розглянувши подану Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" заяву про визнання грошових вимог до боржника та додані до неї документи, відзив розпорядника майна, дійшов висновку, що грошові вимоги кредитора є обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак визнаються судом в повному обсязі та у відповідності до ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підлягають задоволенню в наступному порядку:
- 2 520 269, 09 грн. (основний борг) - черговість задоволення вимог четверта;
- 297 400, 80 грн. (неустойка (штраф пеня)) - черговість задоволення вимог шоста;
- 14 936, 00 грн. (судовий збір) - черговість задоволення вимог перша.
- Рівненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області з грошовими вимогами в сумі 16 354, 63 грн. (підтверджено звітами по Єдиному соціальному внеску, податковим повідомленням-рішенням від 01.07.2015 р. №0002461500, актом камеральної перевірки від 01.07.2015 р. №17/15-34119126, корінцем податкової вимоги від 08.11.2012 р. №157, рішеннями про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.12.2013 р. №0006411700, від 28.10.2014 р. №0004501700, від 16.12.2014 р. №0016101700, розрахунком заборгованості.
Згідно відзиву розпорядника майна №09/01-20 від 12.02.2016 р. (том. 2 а. с. 137) арбітражний керуючий не заперечує щодо заявлених Рівненською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Рівненській області грошових вимог. Разом з тим, зазначає, що кредитор пропустив передбачений ст. 23 Закону про банкрутство строк звернення до суду.
Суд, розглянувши подану Рівненською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління ДФС у Рівненській області заяву про визнання грошових вимог до боржника та додані до неї документи, рішення розпорядника майна, врахувавши обставини по справі, встановив наступне.
На підставі ухвали суду від 28.12.2015 р. господарським судом Рівненської області оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення справи про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Племзавод". Граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника: тридцять днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Згідно відмітки відділу канцелярії та документального забезпечення господарського суду Рівненської області, заява Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання грошових вимог до боржника надійшла до суду 10.02.2016 р., тобто з пропуском встановленого ст. 23 Закону про банкрутство строку для звернення.
Водночас, ч. 1, ч. 2 ст. 23 Закону про банкрутство містить зобов'язання звернення протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство конкурсних кредиторів та забезпечених кредиторів лише в частині вимог, що є незабезпеченими або за умови відмови від забезпечення.
Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують ( ч.2 абз. 5 ст. 23 Закону про банкрутство).
ОСОБА_7 не зобов'язує вказаних кредиторів у встановлений термін подавати заяви з вимогами до боржника, а лише надає їм право такого звернення.
Тому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство у другу чергу задовольняються вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).
Слід також зазначити, що згідно абз. 8 ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника,
Згідно ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування. (Вказані вимоги вносяться в реєстр вимог кредиторів окремо).
З огляду на вищенаведене, грошові вимоги Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області, є обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, проте у зв'язку з пропуском встановленого ст. 23 Закону про банкрутство строку для звернення до суду, за виключенням вимог, що становлять заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (основний платіж в сумі 14 948, 33 грн.), підлягають задоволенню у шосту чергу, а саме:
- 14 948, 33 грн. - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (основний платіж) черговість задоволення вимог друга; штрафна санкція та пеня в сумі 1 085, 75 грн. - черговість задоволення вимог шоста; орендна плата за землю в сумі 320, 55 грн. - черговість задоволення вимог шоста. Судовий збір в сумі 2 756, 00 грн. - черговість задоволення вимог перша.
- Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" з грошовими вимогами в сумі - 36 552 217, 33 грн. (підтверджено договором кредитної лінії № ВКЛ-2006404 від 15.06.2011р. з додатковими договорами, договором застави №НКЛ-2006404/S-2 від 15.06.2011 р., додатковими договорами №1 від 29.12.2011 р., №2 від 25.05.2012 р. до договору застави №НКЛ-2006404/S-2 від 15.06.2011 р., розрахунком заборгованості).
Згідно відзиву розпорядника майна №08/01-20 від 12.02.2016 р. (том. 2 а. с. 136) арбітражний керуючий заперечує щодо заявлених Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" грошових вимог, у зв'язку з відчуженням майна переданого боржником у заставу Банку.
Суд, розглянувши подану Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" заяву про визнання грошових вимог до боржника та додані до неї документи, рішення розпорядника майна, дослідивши матеріали справи, врахувавши обставини по справі, встановив наступне.
15.06.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Полісся-Агро" укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2006404 (далі - Кредитний договір).
25.05.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ТОВ "Полісся-Агро" укладено додатковий договір № 6 до Кредитного договору, відповідно до якого Сторони домовились викласти підпункт 1.1.1. пункту 1.1 Статті 1 Кредитного договору в наступній редакції:
"1.1.1. Надання Кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожначастина окремо - "Транш", а у сукупності - "Транші" на умовах, визначених Договором в межах відновлювальної відкличної лінії з максимальним лімітом заборгованості в розмір 11 650 000, 00 грн. зі сплатою плати за користування Кредитом у розмірі 19% (дев'ятнадцять процентів) річних, в порядку визначеному цим Договором, та кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше 31.12.2014 р. на умовах, визначених цим договором.
Станом на 04.09.2015 р. заборгованість за Кредитним договором складає 36 552 217, 33 грн., з яких:
- заборгованість за простроченим кредитом - 11 650 000, 00 грн.;
- пеня за несвоєчасне повернення боргу - 3 013 679 , 45 грн.;
- заборгованість за простроченими відсотками - 5 239 627, 43 грн.;
- пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 545 181, 51 грн.;
- заборгованість за комісією - 818 482, 19 грн.;
- пеня за несвоєчасне повернення комісії - 76 159, 10 грн.;
- 3% проценти річних від суми простроченого боргу - 175 228, 77 грн.;
- 3% проценти річних від суми прострочених процентів - 30 633, 88 грн.;
- штраф - 15 003 225, 00 грн.
В забезпечення виконання умов Кредитного договору № НКЛ-2006404 від 15.06.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Племзавод" було укладено договір застави № НКЛ-2006404/S-2 від 15.06.2011 р.
Відповідно до Договору застави, предметом застави є:
-основне стадо (Свиноматки та Кнури) в кількості 654 голів, середньою вагою 190 кг.
- стадо на відгодівлі в кількості 3962 голів.
Загальна заставна вартість Предмету застави за погодженням Сторін становить 8 861 193,00 грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою, заставою.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.ч.1, 2 ст. 552 ЦК України).
Згідно ст. 572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно ч.1 ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Виходячи із вимог ст. 575 ЦК України іпотека є окремим видом застави, а саме, заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Заставодавцем, відповідно до ч.1 ст.583 ЦК України, може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 1 Закону України "Про іпотеку": - іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; - майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Статтею 589 ЦК України та статтею 19 Закону України "Про заставу" передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Отже, слід розмежовувати юридичні поняття "поручитель" та "майновий поручитель", вказані особи є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин, а саме - поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення як порука на підставі ст.ст. 546, 553 ЦК України, а майновий поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення зобов'язань як застава (іпотека), правова природа якого визначена Законом України "Про заставу", Законом України "Про іпотеку".
Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону. (Висновок Судової палати у господарських справах Верховного Суду України викладено в постанові від 16.10.2012 року у справі №5023/6981/11).
Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося із кредиторськими вимогами до боржника, які ґрунтуються на кредитному договорі № НКЛ-2006404 від 15.06.2011 р. та договорі застави № НКЛ-2006404/S-2 від 15.06.2011 р., укладеному в забезпечення вказаного кредитного договору, як до майнового поручителя.
Отже, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Племзавод", в даному випадку, не є позичальником за основним кредитним договором, та не є особою, яка отримувала кредитні кошти. Проте, норми Закону про банкрутство не обмежують право Банку звернутися з грошовими вимогами до майнового поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг.
Однак, згідно вимог ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Отже, відповідальність майнового поручителя, як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується переданим у іпотеку майном (його вартістю, визначеною в договорі іпотеки).
У визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки).
Наведена правова позиція узгоджується із правовою позицією, що висловив Верховний Суд України у постанові №14/030 від 03.06.2014 року у справі №25/5005/6641/2012 та у постанові від 26.08.2014 року справі № 5024/948/2012. У наведених постановах Верховний Суд України дійшов висновку про те, що майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені заставою майна, що належить майновому поручителю на праві власності, відповідають перед кредитором солідарно, тому заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від основного боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому, вимоги кредитора-заставодержателя, заявлені у справу про банкрутство майнового поручителя, є грошовими, оскільки забезпечують виконання позичальником основного зобов'язання (кредитного договору), яке за своєю правовою природою є грошовим, та забезпечені заставою майна майнового поручителя, тому повинні включатися до реєстру вимог кредиторів окремо та задовольняються у першу чергу. (Дані висновки підлягають врахуванню щодо черговості задоволення вимог кредиторів, зокрема з посиланням на ч. 9 ст.45 Закону про банкрутство (в новій редакції), відповідно до якої погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку).
Вказані вище Постанови Верховного Суду України не містять висновку про те, що майновий поручитель повинен нести відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання у розмірі більшому, ніж вартість предмета іпотеки.
Так, в постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 03.06.2014 року у справі № 5005/6641/2012 зазначено, що частиною 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Відтак, у разі невиконання основним боржником зобов'язання, забезпеченого заставою майна майнового поручителя, заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя у справі про банкрутство, останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед заставодержателем згідно умов договору застави з відповідним відображенням вимог кредитора-заставодержателя у реєстрі вимог кредиторів та з дотриманням процедури реалізації заставного майна в ході провадження у справі про банкрутство.
При іншому тлумаченні (відповідальність майнового поручителя, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, перед іпотекодавцем у розмірі понад вартості предмета іпотеки) не досягається мета Закону про банкрутство - відновлення платоспроможності боржника, оскільки штучно збільшується розмір його кредиторської заборгованості.
Разом з тим, суд зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження відчуження заставного майна Банку.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановляє наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається з ОСОБА_3 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 48970270 від 16.02.2016 р., на майно боржника, що передане в заставу ОСОБА_8 акціонерному товариству "Дельта Банк" згідно договору застави № НКЛ-2006404/S-2 від 15.06.2011 р. зареєстроване приватне обтяження - застава рухомого майна (том. 2 а.с. 140-142).
Окрім того, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази проведення розпорядником майна аналізу фінансового стану боржника, відомостей про фінансове становище боржника, а також документи, що їх підтверджують, у зв'язку з ненаданням керівником боржника на запити розпорядника майна відповідних документів та відомостей.
Ухвалою суду від 29.03.2016 р. припинено повноваження керівника та виконавчого органу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Племзавод" та тимчасово покладено обов'язки керівника боржника на розпорядника майна ОСОБА_5 до призначення нового керівника та виконавчих органів управління в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, зобов'язано орган управління боржника протягом трьох днів передати арбітражному керуючому ОСОБА_5 бухгалтерську та іншу документацію, печатки, штампи.
На даний час органом управління боржника не передано розпоряднику майна бухгалтерської та іншої документації, печатків, штампів.
Отже, розпорядником майна не надано суду належних та допустимих доказів відчуження майна переданого боржником ОСОБА_8 акціонерному товариству "Дельта Банк" в заставу згідно договору застави № НКЛ-2006404/S-2 від 15.06.2011 р., а тому твердження розпорядника майна є безпідставними та не підтвердженими матеріалами справи.
Також, суд вважає за необхідне зазначити про можливість вжиття арбітражним керуючим заходів для застосування до боржника вимог ст. 166-16 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою визначено неправомірні дії у разі банкрутства, зокрема, умисне приховування відомостей про майно, приховування або знищення документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність, якщо ці дії вчинені громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності в період провадження у справі про банкрутство.
З огляду на вищенаведене грошові вимоги ОСОБА_8 акціонерного товариства "Дельта банк" підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів в наступному порядку:
- витрати на оплату судового збору в сумі 2 756, 00 грн. - черговість задоволення вимог перша.
Окремо внести до реєстру вимоги заставного кредитора:
- Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" з грошовими вимогами в сумі 8 861 193, 00 грн. (в межах вартості заставного майна).
При цьому грошові вимоги ОСОБА_8 акціонерного товариства "Дельта банк" до боржника - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Племзавод" на суму 27 691 024, 33 грн. слід відхилити.
- ОСОБА_3 з грошовими вимогами в сумі 1 800 000, 00 грн. (підтверджено заявою про вихід зі складу учасників від 15.12.2015 р., довідкою про сплату частки від 15.12.2015 р.)
- ОСОБА_6 з грошовими вимогами в сумі 4 500 000, 00 грн. (підтверджено заявою про вихід зі складу учасників від 15.12.2015 р., довідкою про сплату частки від 15.12.2015 р.)
Згідно відзивів розпорядника майна №05/01-20, №06/01-20 від 01.02.2016 арбітражний керуючий заперечує щодо вимог вказаних кредиторів.
Розглянувши заяви ОСОБА_3, ОСОБА_6Ф про визнання грошових вимог до боржника та додані до них документи, відзиви розпорядника майна, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
25.02.2016 р. Пленум Вищого господарського суду України прийняв постанову № 4, якою роз'яснив деякі питання практики вирішення спорів, які виникають з корпоративних правовідносин.
Так, відповідно до вказаної постанови Пленуму ВГСУ, зазначено, що під час вирішення спорів, пов'язаних з виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ст. 148 ЦК України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ (ТДВ) має право у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству.
Встановлюючи момент виходу учасника з товариства, господарським судам слід враховувати, що таким моментом є дата спливу строку, передбаченого частиною першою статті 148 ЦК України, або інша дата, зазначена у заяві учасника, якщо така дата визначена з дотриманням вимог цієї норми ЦК України.
Статтею 148 ЦК України визначено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Крім того, вказаною постановою Пленуму ВГСУ роз'яснено, що судам слід враховувати, що у разі виходу учасника з товариства чинне законодавство не передбачає настання у товариства обов'язку здійснити виплату такому учаснику вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства, у строки, коротші, ніж встановлені ст. 54 Закону України "Про господарські товариства". Водночас обов'язок товариства щодо розрахунків при виході з нього учасника виникає на підставі відповідного припису закону та не пов'язаний з наявністю або відсутністю вимоги про здійснення виплати.
Згідно ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2015 р. ОСОБА_3, ОСОБА_6Ф було скеровано боржнику заяву, якою повідомлено про свій вихід зі складу учасників боржника, яка була отримана директором боржника 15.12.2015 р.
Таким чином, оскільки статутом боржника не передбачений інший строк виходу учасника (засновника) з підприємства (том 1 а.с. 174), то моментом виходу з підприємства ОСОБА_3, ОСОБА_6Ф є дата спливу строку, передбаченого частиною першою статті 148 ЦК України, тобто 16.03.2016 р., а отже, боржник зобов'язаний здійснити розрахунок з учасниками до 16.03.2017 р. Відтак, строк виконання зазначеного зобов'язання ще не настав.
Поряд з тим, відповідно до ч. 15 ст. 16 Закону про банкрутство з моменту порушення провадження у справі про банкрутство, зокрема:
- корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Законом;
- задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки в майні боржника у зв'язку з виходом із складу його учасників забороняється.
З огляду на вищенаведене заяви ОСОБА_3, ОСОБА_6Ф про визнання грошових вимог до боржника, є безпідставними, необґрунтованими та підлягають відхиленню судом.
Окрім того, 21.06.2016 р. розпорядником майна подано клопотання про продовження строку процедури розпорядження майном на два місяці.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону про банкрутство під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону про банкрутство процедура розпорядження майном боржника вводиться строком на сто п'ятнадцять календарних днів і може бути продовжена господарським судом за вмотивованим клопотанням розпорядника майна, комітету кредиторів або боржника не більше ніж на два місяці.
За вищенаведеного, з метою визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів та надання можливості розпоряднику майна виконати свої повноваження, що передбачені Законом про банкрутство, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку процедури розпорядження майном боржника та строку повноважень розпорядника майна на 2 місяці до 21.08.2016 р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 23, 25, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Затвердити реєстр вимог кредиторів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Племзавод" (35721, Рівненська обл., Здолбунівський район, с. Миротин, вул. Дружби, 88А, ІК34119126), згідно якого вимоги кредиторів визнані в розмірі:
- Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" з грошовими вимогами на суму 2 817 669, 89 грн., в тому числі основний борг в сумі 2 520 269, 09 грн. - черговість задоволення вимог четверта; неустойка (штраф, пеня) в сумі 297 400 грн. 80 коп. - черговість задоволення вимог шоста. Судовий збір в сумі 14 936, 00 грн. - черговість задоволення вимог перша;
- Рівненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області з грошовими вимогами в сумі 16 354, 63 грн., в тому числі 14 948, 33 грн. (єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) - черговість задоволення вимог друга; штрафна санкція та пеня в сумі 1 085, 75 грн. - черговість задоволення вимог шоста; орендна плата за землю в сумі 320, 55 грн. - черговість задоволення вимог шоста. Судовий збір в сумі 2 756, 00 грн. - черговість задоволення вимог перша;
- Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" - витрати на оплату судового збору в сумі 2 756, 00 грн. - черговість задоволення вимог перша.
Окремо внести до реєстру вимоги заставного кредитора:
- Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" з грошовими вимогами в сумі 8 861 193, 00 грн.
2. Відхилити вимоги ПАТ "Дельта Банк" до боржника - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Племзавод" на суму 27 691 024, 33 грн.
3.Відхилити вимоги ОСОБА_6 до боржника - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Племзавод" на суму 4 500 000, 00 грн.
4.Відхилити вимоги ОСОБА_3 до боржника - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Племзавод" на суму 1 800 000, 00 грн.
5.Розпоряднику майна внести зміни до реєстру вимог кредиторів боржника у відповідності до пунктів 1 - 4 резолютивної частини даної ухвали.
6.Продовжити строк процедури розпорядження майном ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Племзавод" (35721, Рівненська обл., Здолбунівський район, с. Миротин, вул. Дружби, 88А) та строк повноважень розпорядника майна ОСОБА_5 на 2 місяці до 21.08.2016 р.
7.Призначити проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів на 04.07.2016 р.
8.Зобов'язати розпорядника майна протягом 10 днів письмово повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів та боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення.
9.Призначити підсумкове засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи прийнята постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду на 12.07.2016 року о 17:00 год.
10.Розпоряднику майна до 11.07.2016 року подати суду: рішення комітету кредиторів щодо застосування наступної судової процедури; звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, погоджений (схвалений) комітетом кредиторів.
10.Визнати обов'язковою явку в судове засідання розпорядника майна.
Ухвалу направити всім учасникам провадження у справі.
Суддя Пашкевич І.О.