Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16
тел. 239-72-81
"24" червня 2016 р. Справа № 911/2029/16
Суддя Шевчук Н.Г. розглянувши матеріали позовної заяви
Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк", 03141, м.Київ, вулиця Солом'янська, буд. 33
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монастирський квас Ботлінг", 08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 5-Б
про стягення 6226392,90 грн.
встановив:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монастирський квас Ботлінг" про стягення 6226392,90 грн.
Проте, вказана позовна заява не може бути прийнята до розгляду господарським судом Київської області, оскільки не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.
Пунктом 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно пункту 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто, як зі спору майнового характеру.
До позовної заяви не долучено жодного документу на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, проте позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване неможливістю сплатити судовий збір через важке фінансове становище, що склалось в банку.
Відповідно до статті 8 Закону України “Про судовий збір” враховуючи майновий стан сторони, суд може за своєю ініціативою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках.
Згідно з статтею 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Враховуючи викладені приписи закону, посилання скаржника на скрутне фінансове становище банку визнаються судом непереконливим з огляду на те, що Фонд гарантування вкладів є економічно самостійною установою та здійснює свою діяльність саме в неплатоспроможних банках.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.
Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Отже, за приписами зазначеної норми, звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин.
Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
За таких обставин суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору. При цьому судом також враховано правову позицію щодо застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір", наведену в постановах Вищого господарського суду України від 11.09.2015 у справі № 916/547/15-г та від 09.09.2015 у справі № 926/20/15.
Згідно з пункту 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву, якщо до неї не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
За таких обставин позовна заява підлягає поверненню без розгляду.
Звертається увага позивача, що повернення позовної заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Керуючись пунктом 4, частини першої статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суддя, -
ухвалив:
Позовну заяву та додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.
Суддя Н.Г. Шевчук