Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"23" червня 2016 р. Справа № 911/1391/16
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біотек»
до Фермерського господарства «Козерог»
про стягнення 179 473,10 грн
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1 (дов. №1502 від 15.02.2016);
від відповідача не з'явились.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біотек» (далі - позивач) звернулося з позовом до Фермерського господарства «Козерог» (далі - відповідач) про стягнення 179 473,10 грн заборгованості, з яких: 136 695,00 грн основного боргу, 34 874,08 грн пені, 4 623,02 грн інфляційних втрат та 3 281,00 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки №ДП-1506 від 15.06.2015 товару.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.04.2016 порушено провадження у справі № 911/1391/16, розгляд справи призначено на 02.06.2016.
02.06.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшов супровідний лист (вх. №11664/16), згідно якого позивач долучив документи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.06.2016 розгляд справи відкладено на 23.06.2016.
Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.
Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.
У судовому засідання 23.06.2016 представник позивача підтримав позов повністю.
Представник відповідача у судове засідання 23.06.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд
15.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біотек» (постачальник) та Фермерським господарством «Козерог» (покупець) було укладено договір поставки №ДП-1506, згідно якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця ячмінь (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити постачальникові його вартість.
Відповідно до п.1.2 договору, поставка товару відбувається на підставі специфікацій до цього договору, які підписуються повноважними представниками сторін, та є невід'ємною частиною цього договору, в яких сторонами узгоджуються ціна, кількість, умови поставки, умови оплати, інші необхідні умови поставки конкретного погодженого об'єму товару.
Згідно п. 1.3 договору поставка товару здійснюється партіями. Партія товару - кількість товару, що поставляється постачальником на підставі однієї видаткової накладної або товарно-транспортної накладної. Погоджений об'єм - погоджена постачальником та покупцем кількість товару, що поставляється згідно відповідної специфікації до договору. Обєм в залежності від кількості товару поставляється як однією, так і декількома партіями.
Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що вартість (ціна) об'єму товару і вартість (ціна) одиниці (однієї метричної тонни) товару визначається у відповідній специфікації, з врахуванням податку на додану вартість у розмірі двадцять відсотків від ціни.
Відповідно д п. 3.3 договору поставка товару відбувається автомобільним та/або залізничним транспортом відповідно до умов, що узгоджені сторонами у відповідній специфікації.
Згідно п. 9.2 договору договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2015 включно, але у будь-якому разі діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
До вказаного договору сторонами була складена специфікація №1 від 15.06.2015, в якій сторони узгодили, зокрема, найменування товару - ячмінь, одиницю виміру - тону та ціну з ПДВ - 3 250 грн./т.
Відповідно до п.2 специфікації, сторони передбачили, зокрема, що постачальник забезпечує поставку товару автомобільним транспортом партіями на умовах СРТ відповідно до вимог Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в редакції 2010 року.
Місце поставки - Публічне акціонерне товариство «Миколаївський комбінат хлібопродуктів». Строки поставки товару з 15.06.2015 по 19.06.2015.
Пунктом 3 специфікації визначено, що датою поставки вважається дата відмітки на товарно-транспортній накладній ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів». Право власності на товар та всі ризики, пов'язані з його втратою чи пошкодженням, а також всі витрати на зберігання товару переходять від постачальника до покупця з дати поставки товару.
Згідно з п.5 специфікації, у відповідності з п. 3.4, 3.5 договору покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: оплата 95% вартості товару - протягом 3 операційних (банківських) днів з дати поставки товару, за умови надання постачальником рахунку на оплату; остаточний розрахунок - протягом 3 банківських днів з дати надання постачальником оригіналів всіх супроводжувальних документів на товар.
Судом встановлено, що на виконання умов договору та специфікації до нього, 19.06.2015 позивач поставив відповідачу товар у кількості 42,6 т на загальну суму 138 450,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною серія 10ААА №077894, складською квитанцією на зерно №844155 від 19.06.2015, видатковою накладною №176 від 22.06.2015, рахунком на оплату №33 від 22.06.2015 та податковою накладною від 22.06.2015.
Однак, відповідач, в порушення умов договору, за поставлений відповідно до видаткової накладної №176 від 22.06.2015 не розрахувався, внаслідок чого, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 138 450,00 грн.
Предметом позову є вимоги позивача про стягнення 136 695,00 грн основного боргу, 34 874,08 грн пені, 4 623,02 грн інфляційних втрат та 3 281,00 грн 3 % річних.
Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір встановленого боргу відповідає фактичним обставинам справи та не спростовано відповідачем, вимога позивача про стягнення 136 695,00 грн основного боргу за поставлений згідно договору поставки №ДП-1506 від 15.06.2015, товар є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання згідно договору поставки №ДП-1506 від 15.06.2015, позивач просить суд за період з 25.06.2015 по 24.12.2015 стягнути з відповідача 34 874,08 грн пені.
Відповідно до п. 6.2 договору у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору, покупець сплачує постачальнику на вимогу останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого товару за відповідною специфікацією за кожен день прострочення оплати.
Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 25.06.2015 по 24.12.2015 становить 35 038,86 грн. Отже, вимога позивача про стягнення 34 874,08 грн пені підлягає задоволенню повністю, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за поставки №ДП-1506 від 15.06.2015, позивачем за період з липня 2015 року по березень 2016 року нараховано 4 623,02 грн інфляційних втрат та за період з 25.06.2015 по 12.04.2016 нараховано 3 281,00 грн 3 % річних.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат за період липень 2015 року - березень 2016 року та 3 % річних за період з 25.06.2015 по 12.04.2016 складає 4 647,63 грн інфляційних втрат та 3 291,92 грн 3 % річних. Відтак, вимоги позивача про стягнення 4 623,02 грн інфляційних втрат та 3 281,00 грн 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 136 695,00 грн основного боргу, 34 874,08 грн пені, 4 623,02 грн інфляційних втрат та 3 281,00 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.
Крім того, судом встановлено, що згідно квитанції №56 від 30.03.2016 позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 2 922,39 грн.
Частиною 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відтак, розмір судового збору, що підлягав сплаті за подачу позовної заяви про стягнення 179 473,10 грн становив 2 692,10 грн.
Суд, звертає увагу, що позивач відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фермерського господарства «Козерог» (09522, Київська обл., Таращанський район, с. Кирдани, вул. Перемоги, буд. 1; ідентифікаційний код 32363292) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біотек» (04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Глибочицька, буд. 17, літ. 1А, корпус 2; ідентифікаційний код 37200869) 136 695 (сто тридцять шість тисяч шістсот дев'яносто п'ять гривень) 00 коп. основного боргу, 34 874 (тридцять чотири тисячі вісімсот сімдесят чотири гривні) 08 коп. пені, 4 623 (чотири тисячі шістсот двадцять три гривні) 02 коп. інфляційних втрат, 3 281 (три тисячі двісті вісімдесят одну гривню) 00 коп. 3 % річних та 2 692 (дві тисячі шістсот дев'яносто дві гривні) 10 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено: 24.06.2016
Суддя В.М. Антонова