Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16
тел. 239-72-81
"24" червня 2016 р. Справа № 911/2009/16
Суддя Шевчук Н.Г. розглянувши матеріали позовної заяви
Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики», 03038, м. Київ, вул. Федорова, 32
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер", 09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Товарна, будинок 35
про стягнення 1279098,70 грн. та зобов'язання вчинити дії
встановив:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер", в якій позивач просить:
- зобов'язати відповідача ТОВ «Росер» повернути на митну територію України вагони №24195612, №24628331, №24537417, №24350878 та №24272809.
- стягнути з відповідача ТОВ «Росер» на користь позивача заборгованість за користування вагонами №24195612, №24628331, №24537417, №24350878 та №24272809 за межами території України станом на 31.05.2016 у розмірі 1067995,30 грн. та 211103,40 грн. пені.
Подана позовна заява не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду з позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати; за позовну заяву немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 закону України “Про судовий збір” підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” № 7 від 21.02.2013.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено одну вимогу немайнового та одну вимогу майнового характеру.
Згідно платіжного доручення №1624 від 13.06.2016 позивачем сплачено судовий збір у сумі 19186,47 грн., що не відповідає вищевказаним приписам закону, оскільки повинен бути сплачений судовий збір за кожну вимогу немайнового характеру в розмірі 1 мінімальної заробітної плати, а за вимогу майнового характеру - 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно з пункту 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву, якщо до неї не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
За таких обставин позовна заява підлягає поверненню без розгляду.
Звертається увага позивача, що повернення позовної заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суддя -
ухвалив:
Повернути без розгляду позовну заяву і додані до неї документи, в тому числі платіжне доручення №1624 від 13.06.2016 про сплату судового збору в розмірі 19186,47 грн.
Суддя Н.Г. Шевчук