Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"16" червня 2016 р. Справа № 911/1274/16
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи
За позовом Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 41 629,62 грн
За участю представників:
від позивача Падалко М.М. (доруч. №01-07/1327 від 11.08.2015);
від відповідача не з'явились.
Обставини справи:
Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства» (далі - позивач) звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 41 629,62 грн заборгованості, з яких: 29 158,83 грн основного боргу, 2 008,79 грн пені, 9 673,77 грн інфляційних втрат та 851,23 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами №38-12 ВК та №45-13 на користування комунальним водопроводом і каналізацією від 2012 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.1016 порушено провадження у справі № 911/1274/16, розгляд справи призначено на 26.05.2016.
06.05.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшов лист №01.07-16/589 від 29.04.2016 (вх. №9677/16), згідно якого повідомив про відсутність тотожного спору між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, а також про відсутність рішення з такого спору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.05.2016 розгляд справи відкладено на 16.06.2016.
Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.
Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.
У судовому засідання 16.06.2016 представник позивача підтримав позов повністю.
Представник відповідача у судове засідання 16.06.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд
В 2012 році між Комунальним підприємством «Управління житлово-комунального господарства» (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (абонент) укладено договора №38-12 ВК та №45-13 ВК на використання комунального водопроводу та каналізації, згідно яких постачальник зобов'язався відпускати абоненту воду з комунального водопроводу та приймати від абонента каналізаційні стоки.
Згідно п. 2.1 договорів вартість відпущеної води та прийнятих в міську каналізацію стічних вод складає (приблизно) 45 527,74 грн на рік с послідуючим корегуванням при наданні додаткових асигнувань, виходячи з фактичного використання та розрахункових тарифів.
Пунктом 2.3 договорів сторони погодили, що кількість води, яку використовує абонент, визначається згідно показників лічильників, зареєстрованих постачальником, а у випадку їх відсутності за погодженими з постачальником діючим нормам споживання води, які затверджені місцевими радами народних депутатів та затвердженим лімітами споживання води.
Відповідно до п. 2.7 договорів оплата послуг здійснюється в розмірі фактично наданих послуг шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів від дня затвердження обома сторонами акту виконаних робіт.
Згідно п. 5.1 договорів договір вступає в силу з моменту підписання представниками сторін і діє до повного взаєморозрахунку. Термін надання послуг з 01.07.2012 по 01.07.2013.
Відповідно до п. 6.3 договору договір вважається пролонгованим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заяви однієї із сторін про відмову від договору, його перегляду, чи закінчення строку оренди приміщення.
Судом встановлено, що на виконання договорів №38-12 ВК та №45-13 ВК, позивач за період з 01.07.2014 по 27.01.2016 надав послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 43 217,85 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про нарахування та оплату послуг, рахунками-фактурами та актами використання води, підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.
Однак, відповідач свій обов'язок з оплати наданих послуг виконував неналежним чином, здійснив лише часткову оплату, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 29 158,83 грн, що підтверджується довідкою про нарахування та оплату послуг за період з 01.07.2014 по 27.01.2016 та виписками по банківському рахунку позивача.
Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 29 158,83 грн основного боргу за надані послуги водопостачання та водовідведення відповідно до договорів №38-12 ВК та №45-13 ВК є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договорами №38-12 ВК та №45-13 ВК від 2012 року позивачем за період з 08.08.2014 по 29.02.2016 нарахована загалом пеня в сумі 2 008,79 грн, а саме за період з 08.08.2014 по 08.02.2015 на суму заборгованості 2 388,20 грн, з 19.09.2014 по 04.11.2014 на 1 137,24 грн боргу, з 05.11.2014 по 30.11.2014 на 787,24 грн боргу, з 01.12.2014 по 19.03.2015 на 570,17 грн боргу, з 19.09.2014 по 19.03.2015 на 75,81 грн боргу, з 11.10.2014 по 11.04.2015 на 1 566,86 грн боргу, з 13.11.2014 по 24.11.2014 на 1 592,13 грн боргу, з 13.11.2014 по 13.05.2015 на 113,73 грн боргу, 13.12.2014 по 13.06.2015 на 2 663,04 грн боргу, з 31.01.2015 по 31.07.2015 на 2 412,38 грн боргу, з 25.02.2015 по 25.08.2015 на 4 161,00 грн, з 24.03.2015 по 24.09.2015 на 3 145,70 грн боргу, з 18.04.2015 по 18.10.2015 на 2 712,96 грн боргу, з 15.05.2015 по 15.11.2015 на 2 962,62 грн боргу, з 18.06.2015 по 20.10.2015 на 906,37 грн боргу, з 21.10.2015 по 25.11.2015 на 406,37 грн боргу, з 18.06.2015 по 18.12.2015 на 213,27 грн боргу, з 21.07.2015 по 24.09.2015 на 1 719,11 грн боргу, з 25.09.2015 по 30.09.2015 на 719,11 грн боргу, з 21.07.2015 по 21.01.2016 на 71,09 грн боргу, з 12.08.2015 по 25.11.2015 на 2 736,89 грн боргу, з 26.11.2015 по 12.02.2016 на 2 250,92 грн боргу, з 12.08.2015 по 29.10.2015 на 177,72 грн боргу, з 17.09.2015 по 29.02.2016 на 1 706,11 грн боргу, з 27.10.2015 по 29.02.2016 на 2 132,64 грн боргу, з 17.11.2015 по 29.02.2016 на 1 866,06 грн боргу, з 25.12.2015 по 29.02.2016 на 1 842,45 грн боргу, 20.01.2016 по 29.02.2016 на 1 563,93 грн боргу.
Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 3.3 договорів у випадку несвоєчасної оплати послуг абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежа за кожен день прострочення.
Оскільки, розмір пені визначений договором, а саме 0,5 % від суми простроченого платежа за визначений позивачем період є більшим ніж подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період, суд застосовує при розрахунку суми пені подвійну облікову ставку НБУ.
Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданих ним розрахунках пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої загалом за період з 08.08.2014 по 29.02.2016 становить 8 041,99 грн. Отже, вимога позивача про стягнення 2 008,79 грн пені підлягає задоволенню повністю, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за період 08.08.2014 по 29.02.2016 - 9 673,77 грн інфляційних втрат 851,23 грн 3% річних.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період 08.08.2014 по 29.02016 складає 9 673,77 грн інфляційних втрат та 851,23 грн 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення 9 673,77 грн інфляційних втрат та 851,23 грн 3 % річних є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, а відтак підлягають задоволенню повністю.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 29 158,83 грн основного боргу, 2 008,79 грн пені, 9 673,77 грн інфляційних втрат та 851,23 грн 3% річних підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07100, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8, ідентифікаційний код 31476318) 29 158 (двадцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят вісім гривень) 83 коп. основного боргу, 2 008 (дві тисячі вісім гривень) 79 коп. пені, 9 673 (дев'ять тисяч шістсот сімдесят три гривні) 77 коп. інфляційних втрат, 851 (вісімсот п'ятдесят одну гривню) 23 коп. 3% річних та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено: 24.06.2016
Суддя В.М. Антонова