номер провадження справи 8/40/16
16.06.2016 Справа № 908/1009/16
за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м.Енергодар, вул. Промислова, 133)
до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (71503, Запорізька область, м.Енергодар, пр. Будівельників, 17, офіс 5-1, ас/ 376)
про стягнення 4269359 грн. 20 коп. основного боргу за договором № 12Т-13 від 23.04.2013 р., 215771 грн. 54 коп. пені, 21193 грн. 10 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 29476 грн. 12 коп. річних процентів
Суддя І. А. Попова
Представники:
Позивача - ОСОБА_2, дов. № 306 від 22.02.2016 р.
Відповідача - ОСОБА_3, дов. 25.05.2016 р.
Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 4269359 грн. 20 коп. основного боргу за договором № 12Т-13 від 23.04.2013 р., 215771 грн. 54 коп. пені, 21193 грн. 10 коп., 29476 грн. 12 коп. річних процентів.
Розгляд справи, призначений на 11.05.2016 р., відкладався до 26.05.2016 р., в судовому засіданні оголошувалися перерви до 09.06.2016 р., до 16.06.2016 р. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 16.06.2016 р.
Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених в позові, відповідно до ч. 1 ст. ст. 530, 546, 549, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 198, 218, 230, 231 ГК України. В обґрунтування вимог вказує, що 23.04.2013 р. з відповідачем укладено договір № 12Т-13 про надання послуг з виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Відповідно до п. 4.3 договору по закінченню звітного місяця, в якому надавалися послуги, споживач та теплопостачальна організація підписують двосторонній акт про надання послуг з виробництва теплової енергії, двосторонній акт про надання послуг з транспортування та двосторонній акт про надання послуг з постачання теплової енергії за фактичний обсяг теплової енергії. Згідно п. 4.4 договору розрахунки за відпущену теплову енергію, враховуючи транспортування та постачання теплової енергії, здійснюється споживачем за фактичний обсяг, щомісячно до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації. Відповідно до умов договору сторонами підписані акти № 160/11, № 161/11, № 162/11 від 30.11.2015 р. про надання послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на загальну суму 4641064 грн. 13 коп. Зобов'язання по сплаті наданих послуг з виробництва теплової енергії за актом № 161/11 від 30.11.2015 р. припинено частково в зв'язку зі сплатою відповідачем боргу, залишок за вказаним актом складає 341033 грн. 73 коп. Зобов'язання за актами № 161/11 та № 162/11 не виконані відповідачем, внаслідок чого за останнім склалася заборгованість в розмірі 4269359 грн. 20 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань до стягнення заявлено 215771 грн. 54 коп. пені, нарахованої за період з 31.12.2015 р. по 23.03.2016р. Крім того, у відповідності до ст.. 625 ЦК України до стягнення заявлено 21193 грн. 10 коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за січень-лютий 2016 р., та 29476 грн. 12 коп. річних процентів, нарахованих за період з 31.12.2015 р. по 23.03.2016 р.
В судовому засіданні 16.06.2016 р. відповідачем заявлено клопотання про заміну відповідача його правонаступником. В обґрунтування клопотання зазначено, що 10.06.2016 р. КП «Підприємство комунальної власності» та ТОВ «Гараж-плюс» укладено договір про переведення боргу № 06-16, предметом якого є передача від Первісного боржника (КП «ПКВ» ЕМР) до Нового боржника (ТОВ «Гараж-плюс») зобов'язання зі сплати послуг кредитору (ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС») по договору № 12Т-13 від 23.04.2013 р. за листопад 2015 р. Отже, відповідач вважає, що ТОВ «Гараж-плюс» прийняв на себе обов'язки первісного боржника та просить з посиланням на ст. 25 ГПК України замінити відповідача у даній справі із КП «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради на ТОВ «Гараж-плюс».
Суд знаходить заявлене клопотання про заміну відповідача безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Порядок та підстави заміни сторони у судовому провадженні за правилами господарського судочинства передбачено статтею 25 Господарського процесуального кодексу України, за якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Пунктом 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" визначено, що ст. 25 ГПК України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (ст. ст. 512 і 520 ЦК України відповідно). Процесуальне правонаступництво в розумінні цієї норми ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом тих чи інших обставин.
Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.
Звертаючись із заявою про заміну відповідача у справі КП «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради послалось на передачу ним зобов'язань новому боржнику щодо виконання зобов'язань за листопад 2015 р. за договором № 12т-12 від 23.04.2013 р. на підставі укладеного ним, як первісним боржником, та ТОВ «Гараж-плюс», як новим боржником, договору №06-16 про переведення боргу від 10.06.2016 р.
Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про надання згоди кредитора на заміну боржника у зобов'язанні іншою особою у відповідності до ст. 520 ЦК України. Як пояснив представник позивача - кредитора у відносинах, щодо яких виник спір - відповідач не повідомляв його про намір укласти договір про переведення боргу та згода на укладення відповідного договору ним не надавалася.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З огляду на приписи ст. 520 ЦК України, заміна боржника у зобов'язанні відбувається виключно за згодою кредитора, якої останній не надавав. Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви КП «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради про заміну відповідача у даній справі його правонаступником, оскільки договір № 06/16 не потягнув для позивача у справі - ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» - будь-яких правових наслідків.
Письмовий відзив по суті спору відповідач не надав, проти заявлених позовних вимог заперечив. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що вважає необґрунтованими вказані у спірних актах тарифи. Також зазначив про ненаправлення позивачем відповідачу листів-повідомлень про зміну тарифів, невідповідності заявленої до стягнення суми умовам договору та постанові НКРЕУ № 915 від 24.12.2014 р.; невідповідності розрахунків нормам законодавства та договору.
Відповідачем заявлено клопотання про виклик уповноваженої особи (працівника) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг для дачі пояснень з питання застосування до відповідача тарифів в рамках договору.
Суд вважає клопотання необґрунтованим та зазначає, що тарифи встановлені згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.03.2015 р. № 1109 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ДП “НАЕК “Енергоатом”, і виклик уповноваженої особи для дачі відповідних пояснень з цього приводу суд знаходить безпідставним.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив:
23 квітня 2013 р. ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП «ЗАЕС» (теплопостачальна організація, позивач у справі) та КП “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради (споживач, відповідач у справі) укладений договір №12Т-13 про надання послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, відповідно до якого теплопостачальна організація зобов'язалася надати послуги споживачу, зазначені у п. 1.2 договору, в необхідних йому обсягах відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства, а споживач зобов'язався сплачувати за отримані послуги за встановленими тарифами у строки, які передбачені цим договором.
Відповідно п. 4.3 договору по закінченні звітного місяця, в якому надавалися послуги, споживачем та теплопостачальною організацією підписується двосторонній акт про надання послуг з виробництва теплової енергії, двосторонній акт про надання послуг з транспортування, двосторонній акт про надання послуг з постачання теплової енергії за фактичний обсяг теплової енергії.
Згідно п. 4.4 договору розрахунки за відпущену теплову енергію, враховуючи транспортування та постачання теплової енергії, здійснюються споживачем за фактичний обсяг, щомісяця до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації.
Згідно п. 4.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 24.06.2014 р.) розрахунковим документом на оплату є 2-х сторонній акт про надання послуг з виробництва теплової енергії, 2-х сторонній акт про надання послуг з транспортування теплової енергії, 2-х сторонній акт про надання послуг з постачання теплової енергії. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються споживачем за фактично спожитий обсяг теплової енергії на підставі оформлених 2-х сторонніх актів про надання послуг з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії відповідно до діючого в звітний період тарифу на теплову енергію, визначену як сума тарифу на виробництво теплової енергії, тарифу на транспортування теплової енергії, тарифу на постачання теплової енергії, які затверджуються уповноваженим до відповідного законодавства органом, переглядається та вступає в дію в установленому діючим законодавством порядку.
Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору позивачем відповідачу в листопаді 2015р. надавались відповідні послуги, про що сторонами підписані двосторонні акти: №160/11 від 30.11.2015 р. про надання послуг з виробництва теплової енергії на суму 3916064 грн. 45 коп.; №161/11 від 30.11.2015 р. про надання послуг з транспортування теплової енергії на суму 712738 грн. 66 коп.; №160/11 від 30.11.2015 р. про надання послуг з постачання теплової енергії на суму 12261 грн. 02 коп., на загальну суму 4641064 грн. 13 коп.
Вказані акти про надання позивачем відповідачу послуг за листопад 2015 року оформлені відповідно до вимог договору та законодавства, мають всі необхідні реквізити,зокрема, найменування наданих послуг, їх кількість, одиницю виміру, тариф, суму та підписані з боку обох сторін без зауважень та заперечень, скріплені печатками сторін. Як зазначено в актах, споживач до якості наданих послуг претензій не має.
Об'єм спожитої теплової енергії підтверджується як самими актами в стовбцях “Кількість”, так і звітами про споживання за вищевказаний період. При цьому, в актах вказана вартість тарифів за послуги: виробництво теплової енергії - 73,46 грн., транспортування тепло енергії - 13,37 грн., постачання теплоенергії - 0,23 грн.
Зазначені тарифи встановлені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.03.2015 р. № 1109 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ДП “НАЕК “Енергоатом”.
Згідно з п. 4.2 договору №12Т-13 від 23.04.2013р., у випадку зміни тарифу на виробництво теплової енергії та тарифу на транспортування, що діяли на момент укладання договору, розрахунки споживачем за поставлену теплову енергію здійснюється за новими тарифами без змін інших умов договору. Про встановлення, зміну тарифів теплопостачальна організація повідомляє споживача в письмовому вигляді протягом 15 робочих днів з дня набрання ними чинності відповідно до діючого законодавства України.
Про зміну тарифів за договором №12Т-13 від 23.04.2013р. позивач повідомляв відповідача листом №75-73/9953 від 17.04.2015р. Також, із відповідними тарифами відповідач був ознайомлений при підписанні актів про надання послуг.
Встановленим спростовуються заперечення відповідача про невідповідність застосованих позивачем тарифів чинному законодавству.
Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами. Приписами статті 526 ЦК України та частини 1 ст. 193 ГК України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно ч.1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Статтею 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В порушення умов договору № 12Т-13 відповідач частково виконав зобов'язання з оплати наданих послуг та сплатив 341033 грн. 73 коп. за актом № 160/11 від 30.11.2016 р. Згідно представленого позивачем розрахунку за відповідачем склалася заборгованість в розмірі 4269359 грн. 20 коп. за послуги, надані в листопаді 2015 р.
Оскільки відповідач не надав суду доказів оплати боргу позивачу, суму заборгованості не спростував, суд вважає, що вимоги про стягнення 4269359 грн. 20 коп. основного боргу за листопад 2015 р. за договором № 12Т-13 від 23.04.2013 р. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та підлягають задоволенню.
Вимоги про стягнення пені в розмірі 215771 грн. 54 коп., нарахованої за період з 31.12.2015 р. по 23.03.2016 р., позивач обґрунтовує п. 4.5 договору, яким передбачено, що у випадку прострочення сплати наданих послуг в строк, зазначений в п. 4.4 цього договору, споживач зобов'язаний сплатити теплопостачальній організації пеню за весь час прострочення в розмірі однієї облікової стави НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Як встановлено, в порушення вимог договору відповідач у встановлені строки зобов'язання щодо оплати спожитої теплої енергії в листопаді 2015 р. не виконав.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
З огляду на наведене судом встановлено підстави щодо стягнення пені за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання. Суд знаходить представлений розрахунок неустойки обґрунтованим, вимоги не суперечними ст. 232 ГК України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договором № 12Т-13, розрахунок заявлених до стягнення річних процентів та втрат від інфляції грошових коштів перевірено, вимоги про стягнення 21193 грн. 10 коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за січень-лютий 2016 р., та 29476 грн. 12 коп. річних процентів, нарахованих за період з 31.12.2015 р. по 23.03.2016 р., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, ст. ст. 193, 231, 232 ГК України, ст. ст. 526, 546, 610, 625, 629 ЦК України, керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд.17, офіс 5-1, ідентифікаційний код 32166551) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) 4 269 359 (чотири мільйони двісті шістдесят дев'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп. основного боргу, 215771 (двісті п'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят один) грн. 54 коп. пені, 21193 (двадцять одна тисяча сто дев'яносто три) грн. 10 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 29476 (двадцять дев'ять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 12 коп. річних процентів, 68037 (шістдесят вісім тисяч тридцять сім) грн. судового збору. Видати наказ.
Повне рішення складено 23 червня 2016 року.
Суддя І.А. Попова