"22" червня 2016 р. К/800/37177/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.,
Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року по справі № 808/4421/14
за позовом ОСОБА_4
до Відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області
треті особи Державна казначейська служба України,
Управління Державної казначейської служби України у м. Енергодар
Запорізькій області,
Головне управління Державної казначейської служби України у
Запорізькій області
про стягнення безпідставно отриманих коштів,
У липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області, треті особи: Державна казначейська служба України, Управління Державної казначейської служби України у м. Енергодар Запорізькій області, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року, зміненою постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 суму виконавчого збору в розмірі 46338,57 грн.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної скасувати.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання рішення Енергодарського міського суду Запорізької області з ОСОБА_4 на користь КС «Актив» в межах виконавчого провадження №ВП24145650 стягнуто заборгованість у сумі 462 065,76грн.
14 лютого 2011 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області було винесено постанову №ВП 24145650 про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 46338,57 грн.
Боржником у виконавчому провадженні - ОСОБА_4 було сплачено виконавчий збір, що підтверджено квитанціями №П301/609549/1 від 27 січня 2012 року та № П301/617359/1 від 2 лютого 2012 року.
Одночасно, ОСОБА_4 постанова державного виконавця від 14 лютого 2011 року №ВП 24145650 про стягнення виконавчого збору була оскаржена в судовому порядку та постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року була скасована.
Частиною 6 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що постанова державного виконавця від 14 лютого 2011 року №ВП 24145650 про стягнення виконавчого збору є рішенням, що підлягає виконанню. Оскільки таке рішення скасовано в судовому порядку, то сплачений боржником (ОСОБА_4.) виконавчий збір підлягає поверненню.
Разом з тим, розглядаючи даний позов, суди не досліджували питання підсудності справи за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області, треті особи: Державна казначейська служба України, Управління Державної казначейської служби України у м. Енергодар Запорізькій області, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.
Частиною 2 статті 85 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ.
Розділом VІІ Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року визначено інший порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні судових рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства, тому такі спори не належать до юрисдикції адміністративних судів.
Предметом спору у справі, що переглядається є визнання протиправними дій державного виконавця, вчинених в межах виконавчого провадження №ВП24145650 щодо стягнення за рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області з ОСОБА_4 на користь КС «Актив» заборгованості у сумі 462 065,76 грн. та повернення коштів сплаченого виконавчого збору за виконавчим документом, який було скасовано в судовому порядку.
Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 вказаного Кодексу передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.
В даному випадку позовні вимоги заявлено у справі, що стосується виконання судового рішення, проте судами попередніх інстанцій не встановлено за правилами якого провадження його прийнято, і чи належить такий спір розглядати в порядку адміністративного судочинства у відповідності до положень статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області задовольнити частково.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ємельянова В.І.
Судді Рецебуринський Ю.Й.
Стародуб О.П.