22 червня 2016 року К/800/37407/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.,
Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року по справі № 163/1154/13-а
за позовом ОСОБА_4
до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського
управління юстиції у Волинській області
про визнання дій протиправними та скасування постанови
У січні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №33999525 від 27 серпня 2012 року.
Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 17 травня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким постанову Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області про відкриття виконавчого провадження ВП№33999525 від 27 серпня 2012 року визнано протиправною та скасовано.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Любомльського районного суду Волинської області від 17 травня 2013 року залишити в силі.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Любомльського районного суду від 13 березня 2012 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Волинської області від 26 квітня 2012 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого 352 Митного кодексу України (редакція кодексу від 11 липня 2002 року), накладено стягнення у вигляді конфіскації двох автомобілів «Mercedes-Benz» та автомобіля «BMW X5», а у разі неможливості конфіскувати ці автомобілі, постановлено стягнути з позивача їх вартість.
З метою виконання вказаного судового рішення, його копія була направлена на адресу Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області.
Постановою головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області Воробей О.А. від 27 серпня 2012 року відкрито виконавче провадження ВП№33999525.
Вважаючи, що постанова державного виконавця винесена з порушенням строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, ОСОБА_4 звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до супровідного листа 16 травня 2012 року №7678/2012 копія постанови Любомльського районного суду від 13 березня 2012 року була пред'явлена до виконання в строк передбачений законом. При цьому, факт неотримання виконавчою службою виконавчого документа (постанови суду) або його втрати не є підставою для висновку про несвоєчасне звернення вказаного виконавчого документа (постанови) для виконання в передбачені законом строки.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Судом встановлено, що в оскаржуваній постанові зазначено, що виконуване судове рішення набрало законної сили 16 травня 2012 року, виконавче провадження було відкрито на підставі заяви, поданої 23 серпня 2012 року про примусове виконання рішення, у зв'язку з чим в даному випадку має місце пропуск трьохмісячного строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання, встановленого Законом.
Відповідно до статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.
Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки під час розгляду справи судам доказів того, що постанова Любомльського районного суду від 13 березня 2012 року була звернута до виконання саме 16 травня 2012 року не надано, а безпосередньо в оскаржуваній постанові головного державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області Воробей О.А. від 27 серпня 2012 року ВП№33999525 зазначено, що виконавче провадження відкрито за заявою від 23 серпня 2012 року.
Крім того, частиною 3 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. Тобто, суд не мав повноважень щодо звернення до виконання постанови, а виконавча служба приймати до виконання виконавчий документ.
Таким чином, аналізуючи зазначені норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій, а тому у відповідності до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року - без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області відхилити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ємельянова В.І.
Судді Рецебуринський Ю.Й.
Стародуб О.П.