"22" червня 2016 р. К/800/15751/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.,
Рецебуринського М.Г., Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Первомайському районі Миколаївської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року по справі № 814/3144/14
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та
Первомайському районі Миколаївської області (далі - Управління)
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
в Первомайському районі Миколаївської області
(далі - відділення Фонду)
про стягнення коштів
У жовтні 2014 року Управління звернулось до суду з позовом до відділення Фонду про стягнення коштів.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Стягнуто з відділення Фонду на користь Управління витрати на виплату і доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з липня 2014 року по вересень 2014 року в сумі 856,23 грн.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року залишити в силі.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що Управлінням у період з липня по вересень 2014 року виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання:
- ОСОБА_4, який отримав травму в травні 2002 року, працюючи в складі тимчасового трудового колективу за договором підряду на підприємстві ЗАТ ОІК м. Дніпропетровськ. За рішенням суду був складений акт від 30 травня 2005 року форми Н-1 про нещасний випадок. ОСОБА_4 до Фонду документів для формування справи про страхові виплати не надавав;
- ОСОБА_5, дружині ОСОБА_6, який загинув на шахті «Гірська» в м. Горьке, Ворошиловоградської області ІНФОРМАЦІЯ_1. На момент загибелі чоловіка ОСОБА_5 працювала, що підтверджується записом в трудовій книжці.
Акти звірок Управління з відділенням Фонду на відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, відповідач підписувати відмовився.
Відповідно до абзацу 2 пункту 5 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. Страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Згідно статті 33 вказаного Закону у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є, зокрема, жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють.
Підпунктом «д» пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років.
Враховуючи, що ОСОБА_5 на час загибелі чоловіка ОСОБА_6 була працездатною, не мала групи інвалідності, не досягла 55-річного віку, до неї не можуть бути застосовані положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а отже правові підстави для відшкодування Фондом Управлінню витрат на виплату пенсії по втраті годувальника, призначеної відповідно до статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відсутні.
Механізм та порядок розгляду справ про страхові виплати визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Інструкцією про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затвердженою постановою правління ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20 квітня 2001 року №10.
Пунктами 4 та 5 вищезазначеної Інструкції передбачений перелік документів, які повинні подаватись до Фонду та міститись в особових справах потерпілих від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.
Згідно із частиною 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Пунктом 7 Інструкції визначено, якщо в особовій справі потерпілого або особи, яка одержує відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, відсутні деякі документи, передбачені пунктами 4 та 5 цієї Інструкції, то така справа відділенням виконавчої дирекції Фонду від страхувальника не приймається до повного її укомплектування.
Оскільки ОСОБА_4 не був застрахованою особою, внески до Фонду за нього не сплачувались, справу про страхові виплати в Фонді не сформовано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Фонд не мав правових підстав приймати до заліку витрати Управління по відшкодуванню пенсії.
За наведених обставин постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції дійшов правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано помилково.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Первомайському районі Миколаївської області задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року скасувати.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ємельянова В.І.
Судді Рецебуринський Ю.Й.
Стародуб О.П.