"22" червня 2016 р. К/800/35918/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.,
Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року по справі №825/108/15-а
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
до Відділу примусового виконання рішень Управління державної
виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області
про скасування постанови,
У січні 2015 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулось до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 680 грн.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області перебуває виконавчий лист №750/1465/14, виданий Деснянським районним судом м. Чернігова про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 з 24 вересня 2013 року з розміру посадового окладу, встановленого штатним розписом Північного територіального управління військової служби правопорядку № 34/051-51 із змінами, затвердженими 18 липня 2013 року начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних сил України та провести відповідні виплати, за відрахуванням вже сплачених сум.
19 серпня 2014 року відповідачем було відкрито виконавче провадження ВП №44452037 з виконання вказаного виконавчого листа. Копію постанови направлено сторонам.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 18 вересня 2014 року №4739/03 повідомило державного виконавця про те, що при перерахунку пенсії ОСОБА_4 згідно із рішенням суду розмір пенсії зменшується, тому пенсія виплачується в попередньому розмірі. Виконавчий лист №750/1465/14, виданий 18 серпня 2014 року, виконано.
1 жовтня 2014 року державним виконавцем направлено позивачу вимогу про зобов'язання виконати рішення суду та надати копії підтверджуючих документів. У вимозі, зокрема, зазначено, що наданий боржником лист про виконання рішення суду суперечить рішенню Деснянського районного суду м. Чернігова, оскільки дане питання вже досліджувалось у судовому засіданні.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 27 листопада 2014 року №5953/03, вдруге повідомило про те, що при перерахунку пенсії ОСОБА_4 згідно із рішенням суду розмір пенсії зменшується, тому пенсія виплачується в попередньому розмірі, а отже, виконавчий лист №750/1465/14 слід вважати виконаним.
Відповідачем 22 грудня 2014 року направлено позивачу вимогу № 999-5 про зобов'язання виконати рішення суду та надати копії підтверджуючих документів повторно, а також за невиконання рішення суду без поважних причин винесено постанову від 22 грудня 2014 року про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області штрафу у розмірі 680 грн.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення здійснюється відповідно до статті 75 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV).
Частиною 2 статті 75 вказаного Закону передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Згідно із частиною 1 статті 89 Закону №606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника.
Враховуючи викладене, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 березня 2014 року по справі №750/1465/14 виконано, при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_4 застосовано посадовий оклад у розмірі 1340 грн., встановлений штатним розписом Північного територіального управління військової служби правопорядку з 24 вересня 2013 року та враховано всі види грошового забезпечення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у державного виконавця були відсутні підстави для винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позову, оскільки Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області є неналежним відповідачем у даній справі та зазначив, що згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
За приписами частини 4 статті 82 Закону № 606-ХІV рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Частиною 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 606-ХІV органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним.
Структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділи примусового виконання рішень Управлінь державної виконавчої служби, відділи примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підрозділи примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції в АРК, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не є органами державної виконавчої служби, що виключає можливість їх участі як сторони в адміністративному процесі.
Суд касаційної інстанції не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції з наступних підстав.
За змістом статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Суд не встановив можливості заміни неналежного позивача на належного та передчасно відмовив у задоволенні позову.
Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статей 220, 220-1, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ємельянова В.І.
Судді Рецебуринський Ю.Й.
Стародуб О.П.