36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
23 червня 2016 р. Справа № 909/198/16
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 76000; АДРЕСА_2, 48400; АДРЕСА_3, 48400
до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", вул. Матросова, буд. 10, м. Заводське, Лохвицький район, Полтавська область, 37240
про стягнення коштів в сумі 31485,93 грн.
Суддя Гетя Н.Г.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомив дату складання повного тексту рішення.
Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором № 84/15 від 17.08.2015 р. у розмірі 31485,93 грн, з яких: основний борг - 27235,92 грн; пеня - 2536,31 грн; інфляційні витрати - 1372,00 гр та 3 % річних - 341,70 грн.
Позивач позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору №84/15 на охорону об'єктів постами фізичної охорони в частині оплати наданих послуг.
Відповідач вимог попередніх ухвал суду не виконав, явку представника у жодне з засідань не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, відзиву на позовну заяву чи будь-яких інших письмових пояснень на адресу суду не направляв.
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив:
17 серпня 2015 року між сторонами було укладено договір № 84/15 на охорону об'єктів постами фізичної охорони (далі - Договір, а.с.-18-20), згідно умов якого позивач здійснює в інтересах відповідача охорону культур сільськогосподарського призначення, а саме "кукурудзу", зерно якої засіяно на земельних ділянках в кількості 28 поля, загальною площею 1716,08га., реєстр яких зазначено у Дислокації (Додаток № 2 Договору, а.с. -22) - (надалі - Об'єкт) від розкрадання, пошкодження чи знищення сторонніми особами за, що одержує грошову винагороду (п. 1.1 Договору).
Згідно п. 2.1 Договору, ціна охоронних послуг за цим Договором є договірною і визначається сторонами в Протоколі узгодження договірної ціни - Додаток №1 до Договору (а.с. - 21), згідно якого щомісячна вартість робіт складає - 35179,64 грн. без ПДВ.
Пунктом 2.2 Договору визначено, що оплата за послуги позивача проводиться відповідно до Акта здачі-прийняття робіт (наданих послуг), щомісяця двома платежами, а саме до 15 числа поточного (розрахункового, бігучого, звітного) місяця в розмірі 30% від загальної суми, за цим Договором - перший платіж і на протязі 3-х останніх днів поточного (розрахункового, бігучого, звітного) шляхом перерахування коштів, на розрахунковий рахунок Позивача. Акт виконання робіт (надання послуг) відповідач повинен розглянути на протязі 3 (трьох) днів та підписати його або за даний період надати заперечення щодо викладеного в Акті. У разі не підписання Відповідачем Акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в Акті, такі послуги вважаються наданими належним чином.
Підписуючи умови договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати оплату за цим Договором ( п. 3.2.3 Договору).
Позивач зазначає, що Договір № 84/15 на охорону об'єктів постами фізичної охорони набрав чинність 17.08.2015 (п. 7.1. Договору) і діяв до 24.10.2015 включно. Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано та засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст.ст. 207, 208 ЦК України та ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охоронну діяльність» від 22.03.2012 № 4616-VI (далі - Закон № 4616-VI).
Так, як вказує позивач, на виконання умов договору ним надані послуги відповідачу в повному обсязі, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000173 на суму 10553,89 грн, ОУ-0000209 від 31.08.15 на суму 6468,56 грн, № ОУ-0000251 від 30.09.15 р. на суму 35179,64 грн, № ОУ-0000306 від 25.10.15р. на 27235,92 грн (а.с. - 23-26). Дані Акти підписано Відповідачем і скріплено печаткою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо надання послуг з охорони на загальну суму - 79438,01 грн без ПДВ. Однак відповідач оплату наданих послух провів частково на суму - 52202,09 грн. без ПДВ, а саме: 21 107,78грн. (14.09.15р.) та 31 094,31грн. (27.10.15р.), що підтверджується платіжними дорученнями № 210 від 14.09.15р. та № 10 від 27.10.15р. (а.с. -27).
Таким чином, відповідач відповідно до Актів приймання-здачі виконаних робіт послуги прийняв без зауважень, але не оплатив їх у встановлені у Договорі строки, у зв'язку з чим заборгованість останнього на момент розгляду даної справи, за даними позивача, складає 27235,92 грн. без ПДВ.
Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 2536,31 грн. пені, 1372,00 грн інфляційних втрат та 341,70 грн. 3% річних, які нараховані по кожному Акту окремо (розрахунок в матеріалах справи, а.с. - 7-9).
18 січня 2016 року позивач, з метою досудового врегулювання спору, звернувся до відповідача з письмовою претензією вих. № 4 (фіскальний чек № 7600000337709 від 18.01.16р.), однак вимогу відповідач залишив без розгляду (а.с.-28-30).
При винесенні рішення суд виходив з наступного:
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, за яким в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 27235,92 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (Договір на охорону об'єкта постами фізичної охорони, Акти здачі - приймання робіт (надання послуг), які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та докази часткової проплати) та підлягають задоволенню. Дані обставини відповідачем не спростовані.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Судом перевірено методику розрахунку 3% річних з використанням калькулятора ІАЦ "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 341,70 грн. 3% річних та 871, 55 грн. інфляційних втрат за періоди зазначені у позові по кожному Акту окремо. Щодо позовних вимог в частині стягнення 500,45 грн. інфляційних втрат, то суд відмовляє в їх задоволенні виходячи з наступного:
В п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Вищенаведене не враховано позивачем при нарахуванні інфляційних втрат за період з 01.09.2015 р. по 13.09.2015 р. по Актах №ОУ -0000173 та №ОУ-00002019 від 31.08.2015 р. Також позивачем при здійсненні нарахування інфляційних втрат за період з 03.11.2015 р. по 26.02.2016 р. по Акту ОУ 0000306 від 25.10.2015 р. неправильно застосовано сукупний індекс інфляції 103,6 % замість 103,2%.
З огляду на вказане, правомірними є вимоги про стягнення 871,55 грн. інфляційних за періоди вказані в позові. Позов в цій частині підлягає задоволенню. В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних слід відхилити за їх безпідставністю.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами у договорі не визначено розмір пені ( посилання на відповідальність згідно чинного законодавства таким не є), нарахування позивачем пені у розмірі облікової ставки НБУ ґрунтується на довільному тлумаченні позивачем ч. 6 ст. 231 ГК України. За даних обставин суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2536,31 грн. пені за періоди вказані у позові.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача частково, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням приписів ст.49 ГПК України .
На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32,33,43,49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (вул. Матросова, буд. 10, м. Заводське, Лохвицький район, Полтавська область, 37240, код ЄДРПОУ 30382533) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 76000; АДРЕСА_2, 48400; АДРЕСА_3, 48400, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 27235,92 грн. основного боргу,871,55 грн. інфляційних втрат, 341,70 грн. 3% річних та 1245,10 грн. судового збору.
4. В іншій частині позову - відмовити.
5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили
Повне рішення складено 24.06.2016р.
Суддя Н.Г. Гетя