36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
23 червня 2016 р. Справа № 917/644/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергогруп", 49069, м. Дніпропетровськ, провулок Сорочинський, будинок 1-А
до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", 39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Івана Приходька, 141
про стягнення грошових коштів у сумі 49 283, 48 грн.
Суддя Гетя Н.Г.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомив дату складання повного тексту рішення.
Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 49283,48 грн заборгованості за договором поставки № 0917-СН від 16.12.2013 р. з яких: 26400,00 грн основного боргу; 1711,38 грн 3% річних та 21172,10 грн інфляційних втрат.
Позивач позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати поставленого товару згідно договору №0917-СН від 16.12.2013 р. та 18.05.2016 р. на виконання вимог ухвали суду від 25.04.2016 р. надіслав письмові пояснення по справі
Відповідач 24.05.2016 р. надіслав на електронну адресу суду клопотання про перенесення розгляду справи в зв'язку з неможливістю направлення повноважного представника. В судові засідання 14.06.2016 р. та 23.06.2016 р. представник позивача повторно не з'являвся, хоча позивач був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвал суду.
Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи.
Враховуючи викладене, а також те, що строк розгляду справи, встановлений ст.69 ГПК України, закінчився, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами згідно ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:
16.12.2013 р. між сторонами було укладено договір поставки товару № 0719-СН (арк. справи 27-30), згідно якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, позивач (постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність відповідачу (покупцю) визначений цим Договором товар, а відповідач зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (п. 1.1 Договору).
Пунктом 1.2 передбачено, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатками до цього договору.
Пунктом 1.4 передбачено, що загальна ціна товару за цим договором становить 26400,00 грн. Відповідно до п. 6.1 Договору, розрахунки за товар здійснюються протягом 30-ти календарних днів після поставки товару на склад покупця.
Згідно п. 10.5 Договору, у випадку порушення відповідачем строку розрахунку за поставлений товар, останній сплачує на користь позивача неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Пунктом 13.1 передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 13.1 цього договору та закінчується 31.12.2014 р, а в частині розрахунків до їх повного виконання.
Як зазначає позивач у позовній заяві, він, на виконання умов договору №0719-СН, згідно видаткової накладної № РН-0000002 (арк. справи 31) передав відповідачу товар на загальну суму 26400,00 грн.
Факт отримання товару відповідачем підтверджується також належним чином оформленою довіреністю № НОМЕР_1 від 20.01.2014р. на отримання його представником від позивача товарно-матеріальних цінностей (арк. спр. 32).
Як зазначає позивач, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України, прийнявши товар без претензій щодо асортименту, якості, кількості продукції чи відсутності будь-якого документу, не оплатив його у встановлені у договорі строки, в зв'язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 26400,00 грн.
Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1711,38 3% річних та 21172,10 грн інфляційних втрат за період з 20.02.2014 р. по 18.04.2016 р.
Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 49283,48 грн.
При винесенні рішення суд виходив з наступного:
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).
На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 26400,00 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір поставки, видаткова накладна, яка містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей) та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Судом перевірено методику розрахунку 3% річних та інфляційних втрат з використанням калькулятора ІАЦ "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 1711,38 3% річних та 21172,10 грн інфляційних втрат за період з 20.02.2014 р. по 18.04.2016 р.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Позивачем надано належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог; відповідач жодних доказів, які б спростовували наявність боргу чи його розмір, не надав.
За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Судовий збір, сплачений позивачем, покладається на відповідача відповідно до приписів ст.49 ГПК України
На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. Приходька, буд. 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621; ідентифікаційний код 05756783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергогруп" (49069, м. Дніпропетровськ, провулок Сорочинський, будинок 1-А, ІПН 356095704629) 26400,00 грн. основного боргу, 1711,38 грн. 3% річних, 21172,10 грн. інфляційних втрат та 1378,00 грн. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 24.06.2016 р.
Суддя Н.Г. Гетя