"22" червня 2016 р.Справа № 916/1272/16
За позовом ОСОБА_1 підприємство теплових мереж "Южтеплокомуненерго";
до відповідача ОСОБА_1 підприємство "ГОТЕЛЬНО-ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС"
про стягнення 175896,88грн.
Суддя Гуляк Г.І.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 - директор;
Від відповідача: ОСОБА_3 - директор;
Суть спору: ОСОБА_1 підприємство теплових мереж "Южтеплокомуненерго” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства „Готельно-житловий комплекс” про стягнення заборгованості в сумі 145 707,18 гривень, пені в сумі 13596,18 гривень, штрафу 9558,25 гривень, інфляційних у розмірі 6077,65 гривень та 3% річних у розмірі 957,62 гривень.
Ухвалою від 18 травня 2016 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду господарським судом та порушено провадження у справі №916/1272/16.
30.05.2016 року позивач на виконання ухвали суду надав письмові пояснення стосовно заявлених вимог з письмовими доказами наявності заборгованості у відповідача, вказані матеріали залучено до справи.
15.06.2016 року відповідач надав відзив на позовну заяву в якому вимоги позивача визнає частково, просить суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців, рівними частинами, вказаний відзив залучено до матеріалів справи.
За результатами судового засідання справу було розглянуто за участю представників сторін, за наявними в ній матеріалами документів наданих сторонами. У судовому засіданні, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
Між ОСОБА_1 підприємством теплових мереж "Южтеплокомуненерго" (надалі Позивач) та ОСОБА_1 підприємством «Готельно-житловий комплекс» (надалі - Відповідач) був укладений Договір № 1/201 від 02 листопада 2015 року купівлі-продажу теплової енергії, за умовами якої Позивач (Теплопостачальна організація) бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в обсягах, зазначених у Додатку №2 до цього Договору, та забезпечувати температуру мережної води відповідно до встановленого температурного графіку теплової мережі, а Відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.
На виконання умов Договору Позивач поставив протягом листопада 2015 року - квітня 2016 року, а Відповідач прийняв теплову енергію на загальну суму 145 707,18 гривень. На адресу Відповідача щомісяця направлялися рахунки-фактури та акти надання послуг, але без пояснення причин підписані та повернуті Позивачу не були.
Відповідно до п.3 Додатку №6 до Договору Споживач до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим сплачує Теплопостачальній організації повну вартість заявленого у договорі обсягу споживання теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків.
На адресу Відповідача була надіслана претензія № 370 від 26.04.2016р. та Акт звірки за виставленими рахунками, 10.05.2016 року відповідач направив на адресу позивача гарантійний лист, відповідно якого визнано заборгованість та погашення заборгованості буде здійснено до 1 листопада 2016 року..
Відповідно до п.8 додатку 6 до Договору купівлі-продажу теплової енергії, в разі несплати Споживачем за спожиту теплову енергію відповідно до терміну, встановленого п.3. цього Додатку, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі подвійної. ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, оплату за теплову енергію не здійснював тому здійснено нарахування пені та станом на 11.05.2016 року в розмір 13596,18 гривень та штрафу в розмірі 9558,25 гривень. Крім того позивачем здійснено розрахунок інфляційних в сумі 6077,65 гривень та 3% річних від простроченої суми боргу 957,62 гривень станом на 11 травня 2016 року.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих зобов'язань за договором від 02 листопада 2015 року купівлі-продажу теплової енергії, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення суми основного боргу 145 707,18 гривень, пені в сумі 13596,18 гривень та штрафу в сумі 9558,25 гривень, інфляційних втрат в розмірі 6077,65 гривень та 3% річних в сумі 957,62 гривень.
Відповідач в свою чергу позов визнає частково, погоджується сплатити заборгованість в сумі 145 000,80 гривень. Оскільки відповідач є транзитером який лише передає виплати від громадян, які отримують теплову енергію та передає позивачу. Окремо відповідач зазначив, що договори про надання послуг повинні укладатись з громадянами, але ОСОБА_1 підприємство «ГОТЕЛЬНО-ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС» для полегшення виконання договору узяв це зобов'язання на себе.
Крім того відповідач зазначив, що в наслідок несвоєчасної сплати за опалення громадянами , які повинні укладати договори з КП "Южтеплокомуненерго", ОСОБА_1 підприємство «ГОТЕЛЬНО-ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС» не має можливості своєчасно платити та виступає лише транзитером між споживачами відповідних послуг та позивачем, тому Відповідач вважає, що наявні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, що надає підстави просити суд розстрочити виконання судового рішення. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9).
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість утворилась в наслідок постачання теплової енергії Позивачем до гуртожитку, в якому проживає населення, за період листопад 2015р.-квітень 2016р. КП «ГЖК» надає послуги з утримання будинків та при будинкової території. Вказані роботи, в тому числі, включають в себе необхідність укладання договорів з особами, які надають житлово-комунальні послуги, проведення розрахунків вартості обслуговування будинку, затвердження тарифів в органах місцевого самоврядування. Як наслідок, мешканці 138 квартир утворили дебіторську заборгованість за житлово-комунальні послуги, в тому числі утримання будинку, водопостачання та водовідведення, опалення, електропостачання тощо, станом на 15.06.2016р. в сумі 853743,12 гривень, що підтверджується довідкою про дебіторську заборгованість. Крім того, згідно Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 1 квартал 2016 року, фінансовий стан відповідача критичний, такий, що може призвести до банкрутства підприємства, в першу чергу, за рахунок великої дебіторської заборгованості в сумі 998,7 тис. грн.. Станом на 01.04.2016р. підприємство має грошові кошти в сумі 11,4тис. грн., а непокритий збиток - 156,6 тис. грн.
Здійснення примусового стягнення заборгованості по даній справі наразі стане причиною фактичної зупинки діяльності підприємства. При додержанні вказаного графіку погашення заборгованості відповідач зможе забезпечити належну фінансово-економічну діяльність та надходження грошових коштів в необхідному розмірі для належного виконання судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
В силу положень ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
У відповідності до ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Пунктом 29 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198, передбачено, що теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше.
Як свідчать матеріали справи, а саме складені позивачем відомості обліку споживання теплової енергії від 20.11.2015р., від 21.12.2015р., від 20.01.2016р., від 19.02.2016р., від 21.03.2016р., від 04.04.2016р., протягом періоду з листопада 2015 року по квітень 2016 р. включно, КП „Южтеплокомуненерго” здійснювало постачання теплової енергії на об'єкт, визначений умовами договору № 1/201 від 02.11.2015р.
Згідно з п.п. 6.1 договору № 1/201 від 02.11.2015р. розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на показань приладів комерційного обліку або розрахункових навантажень відповідно до додатків до договору згідно з діючими тарифами (цінами) затвердженими в установленому порядку (додаток5). Пунктом 6.3 договору передбачено, що споживач оплачує теплопостачальній організації вартість зазначеного в додатку 2 до договору обсягу споживання теплової енергії, передбаченої за розрахунковий період за тарифами згідно з додатком 5.
Як свідчать матеріали справи, з метою отримання плати за поставлену теплову енергію позивачем було виставлено відповідачу рахунки № 587 від 30.11.2015р., № 707 від 31.12.2015р., № 94 від 31.01.2016р., № 228 від 29.02.2016р., № 350 від 31.03.2016р., № 468 від 11.04.2016р. на загальну суму 145707,18 гривень.
Згідно з положеннями п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 32 Закону „Про житлово-комунальні послуги” плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
У відповідності до до ч.ч. 5, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Проте, як свідчать матеріали справи, в порушення прийнятих на себе за договором № 1/201 від 02.11.2015р. грошових зобов'язань, КП „Готельно-житловий комплекс” не було здійснено оплати вартості спожитої протягом періоду з листопада 2015 року по квітень 2016 року теплової енергії загальною вартістю 145707,18 гривень.
В результаті викладеного, у позивача утворилась заборгованість перед КП „Южтеплокомуненерго” за спожиту протягом періоду з листопада 2015 року по квітень 2016 року включно теплову енергію в сумі 145707,18 гривень. У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог КП „Южтеплокомуненерго” про наявність правових підстав для їх задоволення у повному обсязі.
Судом досліджені наданні відповідачем докази, а саме щодо дебіторської заборгованість за житлово-комунальні послуги, в тому числі утримання будинку, водопостачання та водовідведення, опалення, електропостачання тощо, станом на 15.06.2016р. в сумі 853743,12 гривень. Також згідно звіту Фінансового стану за 1 квартал 2016 року, критичний, такий, що може призвести до банкрутства підприємства, в першу чергу, за рахунок великої дебіторської заборгованості в сумі 998,7 тис. грн.. Станом на 01.04.2016р. підприємство має грошові кошти в сумі 11,4тис. грн., а непокритий збиток - 156,6 тис. грн.
Суд вважає, що наявні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, що надає підстави розстрочити виконання судового рішення. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9) та задовольняє вказану заяву частково, при цьому здійснює розстрочення виконання судового рішення строком на 3 місяці рівними частинами.
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості КП „Готельно-житловий комплекс” перед КП „Южтеплокомуненерго” за спожиту теплову енергію в загальній сумі 175707,18 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки (штраф, пеня).
Відповідно до п.8 додатку 6 до Договору купівлі-продажу теплової енергії, в разі несплати споживачем за спожиту теплову енергію відповідно до терміну, встановленого п.3. цього Додатку, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі подвійної. ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України в разі порушення боржником зобов'язання він повинен сплатити кредиторові неустойку (штраф та пеня).
Відповідно до ст..624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку (штраф та пеня), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
У порушення наведених норм Закону та Договору, Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, оплату за теплову енергію не здійснював.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та вважає його правомірним та стягує з відповідача на користь позивача пеню в сумі 13596,18 гривень та штраф 9558,25 грн.
Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено правильність нарахувань позивачем інфляційних та річних проходить висновку про їх стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні в сумі 6077,65 гривень та 3% річних в сумі 957,62 гривень.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Перевіривши, додані до позовної заяви розрахунки, суд вважає, що суми заявлені до стягнення, позивачем розраховані відповідно до вимог чинного законодавства та умов, укладеного між сторонами договору.
З огляду на наведене, суд вважає позовні вимоги, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що відповідають вимогами чинного законодавства України.
На підставі викладеного позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з комунального підприємства „Готельно-житловий комплекс” /65481, Одеська область, м. Южне, вул. Будівельників, 7, код ЄДРПОУ 23215909/ на користь комунального підприємства „Южтеплокомуненерго” /65481, Одеська область, м. Южне, Старомиколаївське шосе, 8, код ЄДРПОУ 26134519/ - суму основного боргу в розмірі 145 707 ( сто сорок п'ять тисяч сімсот сім) гривень 18 копійок, пеню в сумі 13596 (тринадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) гривень 18 копійок, штраф в сумі 9558 (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 25 копійок. інфляційних витрат в сумі 6077 (шість тисяч сімдесят сім) гривень 65 копійок, 3% річних в сумі 957 (дев'ятсот п'ятдесят сім) гривень 62 копійки, витрати по сплаті судового збору в сумі 2638 (дві тисячі шістсот тридцять вісім) гривень 45 копійок.
3. Розстрочити виконання рішення суду від 22 червня 2016 року на три місяці, зі сплатою щомісячно 58632 (п'ятдесят вісім тисяч шістсот тридцять дві) гривни 30 копійок до 22 числа кожного місяця та до 22 вересня 2016 року.
Рішення суду набирає законної сили, в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили
Повне рішення складено 24 червня 2016 р.
Суддя Г.І. Гуляк