"21" червня 2016 р.Справа № 916/867/16
За позовом: Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення 290095,39грн.
Суддя Малярчук І.А.
В судових засіданнях приймали участь представники:
від прокурора: Риженко М.Ю., згідно посвідчення №033852 від 15.06.2015р.
від позивача - МОУ: Єрмаков А.Ю., згідно довіреності №220/831/д від 30.12.2015р.; Дубчак Д.В., згідно довіреності №220/56/д від 11.01.2016р.
від позивача - КЕВ: Кривулько М.В., згідно довіреності №1119 від 14.04.2016р.; ЄрємєєваК.С., довіреність №129 від 21.01.2016р.
від відповідача: ОСОБА_1, згідно паспорту
В засіданні 21.06.2016р. приймали участь представники:
від прокурора: Риженко М.Ю., згідно посвідчення №033852 від 15.06.2015р.
від позивача - МОУ: Дубчак Д.В., згідно довіреності №220/56/д від 11.01.2016р.
від позивача - КЕВ: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1, згідно паспорту
Присутня у судовому засіданні: ОСОБА_6, згідно паспорту
Суть спору: про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь МОУ в особі КЕВ м.Одеси 233974,33грн. заборгованості з орендної плати за серпень 2015р. - квітень 2016р., 1359,62грн. інфляційних втрат та період з серпня 2015р. по червень 2016р., 2873,57грн. три відсотки річних за період з 16.09.2015р. по 01.06.2016р., 42278,71грн. пені за період з 16.09.2015р. по 01.06.2016р., 3087,60грн. компенсації податку на землю за період лютий - квітень 2016р., 6521,56грн. компенсації за фактичні комунальні та загально-експлуатаційні витрати за період травень 2015р. - квітень 2016р.
Прокурор позовні вимоги підтримує, подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог від 06.06.2016р. за вх.№2-3013/16, клопотання про зменшення позовних вимог від 14.06.2016р. за вх.№2-3212/16, де виклав позовні вимоги в остаточній редакції, яка прийнята судом до розгляду по суті.
Первинні позовні вимоги прокурора складали: про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь МОУ в особі КЕВ м. Одеси 237178,11грн. заборгованості з орендної плати, 1948,64грн. інфляційних втрат, 7115,34грн. три відсотки річних, 18263,29грн. пені, 2776,66грн. компенсації податку на землю, 5420,78грн. компенсації за фактичні комунальні та загально-експлуатаційні витрати.
Так, в обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що 26.04.2001р. між МОУ в особі ГоловКЕУ МОУ та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди №109/2001/Голов КЕУ, за яким відповідач отримав у строкове платне користування нежитлові приміщення по АДРЕСА_1. В порушення умов вказаного договору відповідач не сплатив орендну плату за серпень 2015р. - квітень 2016р., яку прокурором заявлено до стягнення у даному позові, та на яку нараховано пеню, три відсотки річних та суму втрат від інфляційних процесів. Крім того, прокурор зазначає, що відповідач не сплатив орендодавцю вартість компенсації за комунальні та загально-експлуатаційні витрати, частину податку на землю.
Відповідач подав заяву від 14.06.2016р. за вх.№2-3214/16 про залишення позову без розгляду з посиланням на те, що при обрахунку суми позову, на його думку, прокурором не враховано проведені ним оплати в період з березня 2016р. по даний час, з огляду на що відповідач не взмозі самостійно визначити суму та період заборгованості. Дана заява задоволенню судом не підлягає з огляду на подані прокурором 14.06.2016р. уточнення позовних вимог та в судовому засіданні платіжні документи щодо оплати частини основного боргу, податку на землю, експлуатаційних витрат.
21.06.2016р. за вх.№15508/16 відповідач подав заперечення на акти звірки, надані КЕВ м. Одеси по акту звірки взаємних розрахунків по орендній платі, де вказує, що станом на 21.06.2016р. ним оплачено заборгованості на суму 86276,66грн., з підстав чого відповідач визначає суму заборгованості лише в розмірі 186526,16грн.
Клопотання відповідача від 21.06.2016р. за вх.№15507/16 про зменшення заявленої до стягнення пені до 1000грн. та надання розстрочки та відстрочки виконання рішення судом частково задоволено з підстав, викладених у мотивувальній частині даного рішення.
Клопотання позивача - КЕВ м. Одеси та відповідача від 10.05.2016р. за вх.№11526/16, від 14.06.2016р. за вх.№14832/16, від 21.06.2016р. за вх.№15505/16 про долучення документів до матеріалів справи судом задоволено.
Клопотання позивачів та відповідача від 10.05.2016р. за вх.№2-2437/16, від 06.06.2016р. за вх..№2-2997/16 про продовження строку розгляду справи задоволено ухвалою від 06.06.2016р.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:
26.04.2001р. між Головним КЕУ МОУ (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди №109/2001/Голов КЕУ, згідно з умовами якого орендар отримав у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 455,7кв.м., у АДРЕСА_1, яке перебуває на балансі КЕЧ Одеського району. Договір діє до 26.04.2025р. (п.п.1.1., 10.1. договору, п.6 додаткової угоди №11д-с/КЕВ м. Одеси від 11.03.2004р. ).
Відповідно до п.п.3.1., 3.2., 3.6. договору №109/2001/Голов КЕУ від 26.04.2001р., п.п.5, 9 додаткової угоди №07д/2014/КЕВ від 25.04.2014р. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою КМУ№786 у 1995 році, зі змінами, і складає 4180,91грн. за рік. Орендна плата за базовий місяць оренди (лютий 2001р.) розраховується згідно з додатком №4 до цього договору та складає 355,76грн. Орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок орендодавця в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно п.3.4. договору №109/2001/Голов КЕУ від 26.04.2001р., п.7 додаткової угоди №07д/2014/КЕВ від 25.04.2014р. орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному п.3.2. договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
У п.5.11. договору №109/2001/Голов КЕУ від 26.04.2001р., п.22 додаткової угоди №07д/2014/КЕВ від 25.04.2014р. сторони передбачили, що орендар зобов'язується щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка, на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.
За умовами п.5.13. договору №109/2001/Голов КЕУ від 26.04.2001р., п.23 додаткової угоди №07д/2014/КЕВ від 25.04.2014р. орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, в тому числі фактичні комунальні платежі. Протягом 15 робочих днів після підписання додаткової угоди встановити прилади обліку тепло-, енерго-, водопостачання, укласти прямі договори з постачальними організаціями або укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна.
Додаткові угоди до договору оренди №07д/2014/КЕВ від 25.04.2014р., №109д-с/2007/КЕВ м. Одеси від 02.01.2007р. укладались між КЕВ м. Одеси та ФОП ОСОБА_1.
За актом від 26.04.2001р. відповідач отримав майно, обумовлене договором №109/2001/ГоловКЕУ від 26.04.2001р., у користування.
В підтвердження часткової оплати відповідачем заборгованості по орендній платі КЕВ м. Одеси подало виписки по рахунку в УДКСУ за 11.05.2016р., 28.04.2016р., 25.04.2016р., 21.04.2016р., 19.04.2016р., 18.04.2016р., 13.04.2016р., 11.04.2016р., 03.04.2016р., 06.04.2016р., 04.04.2016р., 30.03.2016р., 29.03.2016р., 28.03.2016р., 25.03.2016р., 24.03.2016р., 23.03.2016р., 21.03.2016р., 17.03.2016р. На підтвердження даних обставин відповідач також подав квитанції №231-1251Н/1 від 17.03.2016р., №99-1251L/1 від 21.03.2016р., №100-1251L/1 від 21.03.2016р., №17-1251N/1 від 23.03.2016р., №155-1251О/1 від 24.03.2016р., №119-1251Р/1 від 25.03.2016р., №ПН3890 від 28.03.2016р., №ПН2717 від 29.03.2016р., №35 від 30.03.2016р., №8 від 04.04.2016р., №56 від 05.04.2016р., №38 від 06.04.2016р., №78 від 07.04.2016р., №37 від 11.04.2016р., №102-1251D/1 від 13.04.2016р., №144-1251І/1 від 18.04.2016р., №84-1251J/1 від 19.04.2016р., №38 від 21.04.2016р., №237-1251Р/1 від 25.04.2016р., №54-1251S/1 від 28.04.2016р., №22 від 11.05.2016р., №221-12519/1 від 09.06.2016р., №111-1251L/1 від 21.03.2016р., №220-12519/1 від 09.06.2016р.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вважає заявлені прокурором позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 233974,33грн. основного боргу по орендній платі за період з серпень 2015р. - квітень 2016р., 3087,60грн. компенсації податку на землю за період лютий - квітень 2016р., 6521,56грн. компенсації за фактичні комунальні та загально-експлуатаційні витрати за період травень 2015р. - квітень 2016р. частково правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.
Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст.762 Цивільний кодекс України).
Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Таким чином, наявні у справі докази свідчать про існування заборгованості відповідача по орендній платі за договором оренди №109/2001/Голов КЕУ від 26.04.2001р. в сумі 232474,33грн., 2058,40грн. компенсації податку на землю за період лютий - квітень 2016р., 4563,22грн. компенсації за фактичні комунальні та загально-експлуатаційні витрати за період травень 2015р. - квітень 2016р., з врахуванням здійснених відповідачем проплат 21.03.2016р. та 09.06.2016р., які підлягають стягненню з відповідача.
При цьому, в частині заявлених до стягнення прокурором основного боргу в сумі 1500грн., компенсації податку на землю в сумі 1029грн. суд встановив, що їх було сплачено відповідачем під час розгляду справи згідно квитанцій №221-12519/1 від 09.06.2016р., №220-12519/1 від 09.06.2016р.
Так, п.4.4. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань... Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
З врахуванням викладеного, суд вважає за доцільне застосувати до правовідносин, що склались між сторонами, в частині позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1500грн., компенсації податку на землю в сумі 1029грн. положення п.1-1 ст.80 ГПК України, згідно якого суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, та припинити провадження у справі №916/867/16 в цій частині.
Також, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 42278,71грн. пені за період з 16.09.2015р. по 01.06.2016р.
За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 6 статті 223 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, перевіривши розрахунок пені, зроблений прокурором суд встановив, що його обраховано невірно з підстав неврахування того, що суми заборгованості зменшувалися через їх оплату відповідачем. За розрахунком суду сума пені складає 36235,55грн.
21.06.2016р. за вх.№15507/16 відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру пені до 1000грн. з підстав важкого фінансового становища.
Так, статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Дослідивши наведені відповідачем обґрунтування заяви щодо складного фінансового стану, подані в його підтвердження документи, враховуючи часткове виконання зобов'язань відповідачем протягом дії договору, в тому числі оплату частини основного боргу в процесі розгляду даної справи в суді, співставивши суму існуючої заборгованості та заявленої до стягнення пені, сезонність діяльності відповідача, отже існування не лише майнових інтересів, а й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу, суд, дійшов висновку частково задовольнити заяву відповідача щодо зменшення пені, відповідно до чого зменшує заявлену прокурором до стягнення пеню, яка за розрахунком суду складає 36235,55грн., до 5000грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1359,62грн. інфляційних втрат та період з серпня 2015р. по червень 2016р., 2873,57грн. три відсотки річних за період з 16.09.2015р. по 01.06.2016р.
У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, встановив, що його зроблено невірно, у зв'язку з чим суд самостійно перерахував 3% річних, та встановив, що сума 3% річних за період з 16.09.2015р. по 01.06.2016р. складає 2816,73грн., які підлягають стягненню з відповідача.
За результатами перерахунку індексу інфляції із сум заборгованості за визначеними прокурором періодами суд встановив, що сума індексу інфляції складає 9543,30грн., однак, з врахуванням того, що прокурором заявлено 1359,62грн. індексу інфляції, вони підлягають задоволенню в заявленій сумі.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
За таких обставин, суд задовольняє вимоги прокурора частково, у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає 232474,33грн. основного боргу по орендній платі за період серпень 2015р. - квітень 2016р., 2058,40грн. компенсації податку на землю за період лютий - квітень 2016р., 4563,22грн. компенсації за фактичні комунальні та загально-експлуатаційні витрати за період травень 2015р. - квітень 2016р., 5000грн. пені, три відсотки річних в сумі 2816,73грн. за період з 16.09.2015р. по 01.06.2016р., 1359,62грн. індексу інфляції за період з серпня 2015р. по червень 2016р. Одночасно, відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України суд припиняє провадження за відсутності предмета спору в частині позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1500грн., компенсації податку на землю в сумі 1029грн.
Також, в клопотанні від 21.06.2016р. за вх.№15507/16 відповідач заявив клопотання про розстрочку сплати заборгованості на два роки з визначенням щомісячної суми оплати, з відстрочкою оплати починаючи з жовтня 2016р. з підстав сезонності його підприємницької діяльності та важким фінансовим становищем. Прокурор та позивач проти задоволення клопотання відповідача щодо розстрочення сплати боргу на рік не заперечували, однак, просили не застосовувати відстрочення оплати.
Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згідно п.7.2. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
За положеннями абз.4 п.7.8. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" якщо про відстрочку чи розстрочку виконання зазначено в рішенні суду, прийнятому по суті спору, то наказ видається судом на загальних підставах, після набрання таким рішенням законної сили (незалежно від того, коли настає строк сплати за цим наказом), із зазначенням у ньому про відстрочку чи розстрочку виконання.
Враховуючи викладене, обставини скрутного фінансового становища відповідача, обствин, які дають змогу суд дійти висновку про змогу підприємця в процесі здійснення підприємницької діяльності віднайти кошти для погашення боргу протягом строку, визначеного даним рішенням, суд встановив, наявність підстав для розстрочення виконання судового рішення у даній справі протягом року рівними частинами.
Згідно ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 4090,54грн. підлягає стягненню з відповідача на користь прокурора, в сумі 260,88грн. підлягає стягненню з відповідача на користь КЕВ м. Одеси, оскільки відповідач винен у спричиненні даного спору. При цьому, надмірно сплачений судовий збір в сумі 1726,12грн. підлягає поверненню КЕВ м. Одеси з державного бюджету.
Керуючись п.1-1 ст.80, ст.ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -
1. Задовольнити позов Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (65014, м. Одеса, вул., Єврейська,13, код 08038284) 232474 (двісті тридцять дві тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 33коп. основного боргу, 2058 (дві тисячі п'ятдесят вісім) грн. 40коп. компенсації податку на землю, 4563 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят три) грн. 22коп. компенсації за фактичні комунальні та загально-експлуатаційні витрати, 5000 (п'ять тисяч) грн. пені, 1359 (одна тисяча триста п'ятдесят дев'ять) грн. 62коп. індексу інфляції, 2816 (дві тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 73коп. три відсотки річних, 260 (двісті шістдесят) грн. 88коп. судового збору шляхом розстрочення виконання рішення у даній справі протягом року рівними частинами в сумі 20689 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 35коп. щомісячно з відстрочкою виконання судового рішення з 01.10.2016р.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Військового прокурора Одеського гарнізону (65012, м. Одеса, вул. Пироговська,11, код 38296363) 4090 (чотири тисячі дев'яносто) грн. 54коп. судового збору.
4. Повернути Квартирно-експлуатаційному відділу м. Одеси (65014, м. Одеса, вул.Єврейська,13, код 08038284) з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (м.Одеса, вул.Черняховського, 6, код 38016923) надмірно сплачений згідно платіжного доручення №371 від 06.06.2016р. судовий збір в сумі 1726 (одна тисяча сімсот двадцять шість) грн. 12коп.
5. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до ФОП ОСОБА_1 стосовно стягнення 1500грн. основного боргу, 1029грн. компенсації податку на землю.
6. Відмовити прокурору в задоволенні решти частини позовних вимог.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 24 червня 2016 р.
Суддя І.А. Малярчук