79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.06.2016р. Справа№ 914/895/16
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів Спільного українсько-німецького підприємства "Олнова" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Буськ, Львівська область
про: стягнення сум основної заборгованості, пені, компенсації інфляційних втрат і 3% річних. Ціна позову 51 328,08 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: не з'явився
Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив позивачу. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м.Львів до відповідача, Спільного українсько-німецького підприємства "Олнова" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Буськ, Львівська область про стягнення сум основної заборгованості, пені, компенсації інфляційних втрат і 3% річних, в загальному - 51 328,08 грн. з яких, основний борг - 20451,20 грн., пеня - 15830,55 грн., 13865,16 грн. інфляційні втрати, 1 181,17 грн. - 3% річних. Позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача сплачені судові витрати.
Ухвалою суду від 04.04.2016р. за даним позовом порушено провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 20.04.2016р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.
Ухвала про порушення провадження у справі отримана позивачем 09.04.2016 року, а відповідачем - 08.04.2016 року, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення рекомендованої поштової кореспонденції, відповідно, за № 79014 1040084 0 та за № 79014 1040075 0.
19.04.2016р. за вх.№17131/16 в суді зареєстровано поданий позивачем лист, в якому останній письмово підтверджує, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає судових рішень цих органів та підтверджує суму заборгованості по заявлених вимогах, станом на час розгляду справи. Долученою до листа Довідкою від 18.04.2016 року позивач підтверджує наявність суми заборгованості (51 328,08 грн.), яка заявлена до стягнення. Крім того, долученою до листа Довідкою Управління державної казначейської служби України у Личаківському районі міста Львова Львівської області від 18.04.2016 року №03-58/278 підтверджує зарахування в доход держбюджету України сплаченого судового збору в розмірі 1378,00 грн. за платіжним дорученням №354 від 18.03.2016 року за подання на розгляд до господарського суду Львівської області даного позову.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання 20.04.2016р. забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та наданих суду поясненнях, просить задоволити позов повністю. Вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.04.2016р. виконав
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 20.04.2016р. не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи). Вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.04.2016р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, проти позову не заперечив.
Враховуючи вищенаведене, неявку в засідання представника відповідача, невиконання відповідачем вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та неподання витребуваних документів, відтак для надання можливості скористатися своїми процесуальними правами згідно ст. 22 ГПК України, суд вбачав за доцільне в межах строків, встановлених ст.69 ГПК України, відкласти розгляд справи.
Ухвалою від 20.04.2016 року розгляд справи відкладено на 16.05.2016 року та повторно зобов»язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 04.04.2016 року про порушення провадження у справі ( подати відзив на позовну заяву та витребовувані документи); явка повноважного представника відповідача в судове засідання визнавалась судом обов»язковою.
Ухвала суду від 20.04.2016 року отримана відповідачем 26.04.2016 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення рекомендованої поштової кореспонденції №79014 1046430 9.
В судове засідання 16.05.2016 року позивач з»явився, з підстав наведених у позовній заяві та наданих суду поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав та просив задоволити повністю. Стверджує, що на виконання зобов»язань за укладеним між ним і відповідачем Договором №0115-2 від 15 лютого 2014 року «про виконання робіт» виконав для відповідача впродовж лютого-травня місяців 2014 року передбачені умовами договору роботи, однак відповідач за виконані роботи не розрахувався з позивачем, скерованих позивачем Актів передачі-приймання виконаних робіт не підписав та не повернув їх примірників позивачу, претензій чи зауважень щодо якості виконаних робіт позивачу не заявив. Позивач 09.12.2014 року звернувся до відповідача повторно з листом -вимогою №091214 щодо підписання Актів передачі-приймання виконаних робіт та повернення підписаних Актів позивачу. Лист - вимога отримані відповідачем 16.12.2014 року, що підтверджується долученим до матеріалів справи поштовим повідомленням про вручення рекомендованої поштової кореспонденції, однак відповідач вимогу позивача проігнорував: відповіді не надав, актів не повернув, розрахунку не провів. Основний борг за виконані роботи за період лютий - травень місяці 2014 року, який заявлений до стягнення, розрахований позивачем в сумі 20 451,20 грн.
Відповідно до п.5 Договору №0115-2, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 15 830,55 грн. пені, а відповідно до ст.625 ЦК України - 13865,16 грн. інфляційних втрат та 1181,17 грн. - 3 % річних. (Розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних наведені у позовній заяві).
Відповідач в судове засідання 16.05.2016 року, як і у попереднє судове засідання, явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву та документів на спростування заявлених позивачем вимог не подав, позовні вимоги не заперечив.
Ухвалою від 16.05.2016 року розгляд справи відкладався на 30.05.2016 року.
23.05.2016 року за вх.№21642/16 в суді зареєстровано Пояснення позивача від 19.05.2016р. з приводу обставин, викладених у позовній заяві №02 від 31.03.2016 р.
З підстав, зазначених в ухвалі від 30.05.2016 р. суд, задоволивши клопотання позивача про продовження строків розгляду справи на п»ятнадцять днів з 02.06.2016 року, розгляд справи відклав на 13.06.2016 року.
Позивач в судове засідання прибув, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить задоволити.
Відповідач в судове засідання 13.06.2016 року ,як і в жодне попереднє судове засідання, явку повноважного представника не забезпечив, хоча така явка визнавалась судом обов»язковою; відзиву на позовну заяву не подав, позовні вимоги не заперечив та не спростував належними та допустимими доказами.
Як зазначено у п.2.3 Постанови пленуму ВГСУ №18, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом ( частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з»ясування місцевим господарським судом обставин справи.
За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідач своїм правом не скористався.
Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 13.06.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого у справі рішення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
ОСОБА_1 в статусі фізичної особи-підприємця включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця в ЄДР - 20017603932, місце проживання: 79070, АДРЕСА_1, види діяльності: комп»ютерне програмування, консультування з питань інформатизації, інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп»ютерних систем, оброблення даних, розміщення інформацій на веб-вузлах і пов»язана з ними діяльність, спеціалізована діяльність із дизайну, дата державної реєстрації - 21.07.2004, - що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманим відповідно до статей 17 та 22-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та у зв»язку із розглядом справи №914/895/16 за електронним запитом господарського суду Львівської області.
Спільне українсько-німецьке підприємство «ОЛНОВА» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, в статусі юридичної особи включено до ЄДР, ідентифікаційний код юридичної особи - 22421742, місцезнаходження юридичної особи : 80500, Львівська область, Буський район, місто Буськ, вулиця Івасюка, будинок 5, дата державної реєстрації юридичної особи - 21.05.1997, керівник - ОСОБА_4, види діяльності: виробництво інших верстатів, оптова торгівля верстатами, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування, дані про перебування юридичної особи в процесі припинення, - відсутні, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманим відповідно до статей 17 та 22-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та у зв»язку із розглядом справи №914/895/16 за електронним запитом господарського суду Львівської області.
15 лютого 2014 року між Спільним українсько-німецьким підприємством «Олнова» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі за текстом іменується «Замовник»), в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту підприємства, з однієї сторони, і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі за текстом іменується «Виконавець»), що діє на підставі «Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця» серії НОМЕР_2, з другої сторони (далі за текстом- Виконавець окремо і разом іменуються «Сторона», «Сторони»), укладено Договір про виконання робіт (далі за текстом іменується «Договір») № 0115-2 про наступне.
Відповідно до п.1.1 р.1 «Предмет Договору», в порядку та на умовах, визначених цим Договором Виконавець зобов»язується протягом визначеного в Договорі строку виконувати роботи, а Замовник зобов»язується оплачувати Виконавцеві їх вартість.
Відповідно до п.1.2 Виконавець зобов»язаний за цим Договором виконати такі роботи (надалі іменуються «Роботи»):
1.2.1. Залежно від потреб Замовника, укомплектовувати його комп»ютерною технікою та забезпечувати її належне функціонування, для чого:
а) здійснювати підбір комп»ютерної техніки, задовольняючи потреби Замовника та відповідної його фінансовим можливостям;
б) організовувати придбання і доставку необхідної комп»ютерної техніки, укладання з цією метою правочинів на вигідних для Замовника умовах та їх виконання;
в) здійснювати систематичний аналіз ринку комп»ютерної техніки та подавати Замовнику свої пропозиції щодо доукомплектації та модернізації його комп»ютерної техніки;
г) здійснювати встановлення, підключення та налаштовування комп»ютерної техніки;
г) здійснювати регулярне тестування роботи комп»ютерної техніки, необхідні профілактичні заходи;
д) здійснювати своєчасні ремонти комп»ютерної техніки, в межах своєї компетенції, заміну її складових частин та забезпечення витратними матеріалами;
е) організувати своєчасний ремонт комп»ютерної техніки із залученням сторонніх спеціалістів;
1.2.2. Залежно від потреб Замовника, забезпечувати його необхідним програмним забезпеченням, для чого:
а) здійснювати підбір програмного забезпечення, задовольняючого потреби Замовника та відповідного його фінансовим можливостям;
б) організувати придбання необхідного програмного забезпечення, укладання з цією метою правочинів на вигідних для Замовника умовах та їх виконання;
в) здійснювати систематичний аналіз ринку програмного забезпечення та подавати Замовнику свої пропозиції щодо доукомплектації та модернізації його програмного забезпечення;
г) здійснювати інсталяцію, реінсталяцію, настроювання, оптимізацію та освоювання програмного забезпечення;
г) в межах своєї компетенції розробляти й впроваджувати прикладне програмне забезпечення;
д) здійснювати оптимізацію використання програмного забезпечення;
е) своєчасно здійснювати комп»ютерні антивірусні заходи;
є) своєчасно усувати недоліки в роботі програмного забезпечення, аварійні ситуації, пов»язані з ушкодженням програмного забезпечення й баз даних.
1.2.3. Прокласти підключення, налаштувати та ввести в експлуатацію локальну комп»ютерну систему на території Замовника і здійснювати її адміністрування та своєчасний ремонт.
1.2.4. Встановити, підключити, налаштувати та ввести в експлуатацію виділений сервер на території Замовника і здійснювати його адміністрування, обслуговування та своєчасний ремонт.
1.2.5. Забезпечити ефективне функціонування веб-ресурсів Замовника, для чого :
а) розробити і ввести в експлуатацію оновлені веб-ресурси Замовника;
б) здійснювати підтримку веб-ресурсів:модерування, розкрутку, супровід. При цьому Виконавець не формує і не змінює контент веб-ресурсів Замовника.
1.2.6. Консультувати працівників Замовника з питань користування його комп»ютерною технікою, програмним забезпеченням, локальною мережею, веб-ресурсом.
1.3. Додаткові роботи, які виконуватимуться Виконавцем для Замовника, можуть визначатися в погоджених та підписаних обома Сторонами Додатках до цього Договору, які є невід»ємними частинами останнього.
Як вбачається з умов в п.2.1, технічні засоби, інструменти, матеріали, інше, необхідні Виконавцеві для виконання ним своїх обов»язків, забезпечує Виконавець за рахунок Замовника, якщо про інше Сторони не домовляться письмово.
Замовник вправі придбати комп»ютерну техніку, її складові та запасні частини, витратні матеріали до неї, програмне забезпечення, а також необхідні для виконання Робіт технічні засоби, інструменти та матеріали тільки за попередньою згодою Виконавця, про яку свідчить наявність на відповідному рахунку, що підлягає оплаті, підпису (візи) Виконавця. В іншому разі Виконавець не несе відповідальності за неналежну якість виконання Робіт, якщо це сталося з причини здійсненого придбання без згоди Виконавця.
2.3 Замовник має право контролювати хід виконання Робіт.
У п.2.5 Договору сторони узгодили, що передача виконаних Робіт Виконавцем та прийняття їх Замовником вважаються здійсненими з моменту підписання керівником Замовника та Виконавцем відповідних Актів передачі-приймання виконаних робіт. Кожен з цих Актів підписується Сторонами у двох екземплярах - по одному екземпляру для кожної зі Сторін.
Виконавець зобов»язаний передати виконані Роботи Замовникові, а Замовник зобов»язаний невідкладно прийняти виконані Роботи в такому порядку:
а) роботи, передбачені підпунктами 7.2.1-7.2.4 пункту 7.2 Договору,- протягом трьох робочих днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання, або від дня заявлення Виконавцем Замовникові про закінчення виконання цих робіт достроково;
б) роботи, передбачені пунктом 7.2.5 пункту 7.2 Договору,- протягом трьох робочих днів від останнього дня кожного календарного місяця, протягом якого ці Роботи виконувалися.
Відповідно до п.2.6 Договору, підписання Актів передачі-приймання виконаних робіт обома Сторонами засвідчує відсутність на момент такого підписання у Сторін взаємних претензій з приводу виконання відповідних Робіт.
До підписання Акту передачі-приймання виконаних робіт Замовник має право перевірити повноту, якість виконаних Робіт, наскільки це можливо зробити за наявних обставин, і в разі виявлення недоліків такого виконання - не підписувати відповідний Акт передачі-приймання виконаних робіт до усунення цих недоліків Виконавцем.
У п.3.1 Договору Сторони встановили, що вартість виконання Робіт становить 4000,00 грн. ( чотири тисячі гривень 00 копійок) за кожний календарний місяць протягом усього строку виконання Робіт, визначеного в підпункті 7.2.5 пункту 7.2 Договору.
В разі, якщо останній місяць виконання Робіт буде не повним, оплату вартості Робіт Замовник повинен здійснити в розмірі, пропорційному кількості днів у цьому місяці до дня припинення виконання Робіт.
До вартості Робіт визначеної в цьому пункті Договору, не входить вартість розкрутки веб-ресурсу Замовника, оскільки дана Робота оплачується за окремо виставленим рахунком.
Відповідно до погоджених Сторонами умов в п.3.2 Договору, Замовник зобов»язаний сплатити визначену в пункті 3.1 Договору вартість Робіт за кожний календарний місяць їх виконання протягом п»яти робочих днів від дня підписання Акту передачі-приймання виконаних робіт за місяць, за який здійснюється оплата.
Замовник здійснює платежі, передбачені пунктами 3.1 і 3.3 Договору, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на банківський розрахунковий рахунок Виконавця, вказаний у розділі 9 Договору ( п.3.4).
Відповідно до п.4.3 Договору, за затримку платежів у строки, обумовлені даним Договором, Замовник сплачує Виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених Робіт, чинної на час заборгованості, за кожен календарний день прострочення і за весь період прострочення.
В разі прострочення Замовником (п.4.4 ) у сплаті вартості Робіт понад тридцять календарних днів Виконавець має право розірвати даний Договір в односторонньому порядку, що не дає права Замовнику застосовувати щодо Виконавця будь-які штрафні санкції.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до повного виконання обома Сторонами своїх зобов»язань за ним ( п.7.1).
Строки виконання Робіт узгоджені у п.7.2 Договору :
7.2.1. розроблення та введення в експлуатацію оновленого веб-ресурсу, що передбачено підпунктами 1.2.5 пункту 1.2 Договору,- включно протягом одного місяця з моменту надання Замовником доступу до веб-ресурсу;
7.2.2. розроблення та введення в експлуатацію оновленого веб-ресурсу, що передбачено підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Договору,- включно до 15 травня 2014 року;
7.2.3. прокладання, підключення, налаштування та введення в експлуатацію локальної комп»ютерної мережі, швидкістю 1 Гбіт/сек., що передбачено підпунктом 1.2.3 пункту 1.2 Договору,- включно до 30 червня 2014 року;
7.2.4. встановлення, підключення, налаштування та введення в експлуатацію виділеного сервера, що передбачено підпунктом 1.2.4 пункту 1.2 Договору,- включно до 30 вересня 2014 року;
7.2.5. всі інші роботи, передбачені розділом 1 Договору, Виконавець виконує протягом одного року від дати підписання цього Договору обома його Сторонами. Доки будь-яка зі Сторін, не пізніше ніж за п»ятнадцять календарних днів до закінчення цього строку виконання Робіт, не заявить іншій Стороні письмової ініціативи про припинення дії Договору або внесення ц Договір змін, цей строк щороку автоматично продовжується на 1 (один) календарний рік.
Усі додатки до Договору набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками Сторін та діють протягом дії цього Договору ( п.7.3.).
Цей Договір може бути змінено та доповнено шляхом підписання обома Сторонами додаткового договору (п.7.4).
Впродовж спірного періоду (лютий-травень 2014р.) позивачем виконано для відповідача роботи за Договором по забезпеченню комп»ютерною технікою та її обслуговування (п.1.2.1 Договору), час виконання яких за умовами Договору є щомісячним. Вартість виконання Робіт становить 4 000,00 грн. в кожний календарний місяць протягом усього строку виконання Робіт, визначеного в підпункті 7.2.5 пункту 7.2 Договору . Згідно п.3.2 Договору Замовник зобов»язаний компенсувати затрати Виконавця на пальне до автомобіля за кожний календарний місяць виконання Робіт протягом усього строку виконання Робіт, визначеного підпунктах 7.2.5 пункту 7.2 Договору шляхом оплати Виконавцеві 80 л.пального, придатного для застосування до автомобіля виконавця з розрахунку ринкової вартості пального на день оплати або надання йому паливних карток для подальшого отримання на автозаправній станції 80 л пального, придатного для застосування до автомобілів Виконавця.
Відтак, сума основної заборгованості за Договором №0115-2, яка складається з сум оплати вартості робіт та сум компенсації затрат Позивача на пальне, визначена Позивачем таким чином :
1) заборгованість з оплати вартості робіт :4000,00 грн. ( вартість виконаних робіт за один місяць) х 4 місяці виконання робіт =16 000,00 грн.
2) заборгованість з оплати компенсації затрат на пальне: вартість бензину марки А-95, придатного до автомобіля Позивача - ВАЗ-21093, у період часу з лютого по травень 2014 року становить :
за лютий - 11,79 грн. за 1 л. ( станом на 12 березня);за березень - 14,29 грн. за 1 л. ( станом на 10 квітня);
за квітень -14,78 грн. за 1 л. ( станом на 15 травня); за травень -14,78 грн. за 1 л. ( станом на 12 червня).
Як пояснює Позивач, ціни на пальне наведено за наявними даними веб-ресурсу http://valuta. Ohlіhe.ua/ ukr/ behzіh/12-03-2014/ та станом на останній день строків для здійснення оплати за кожний відповідний місяць виконання робіт.
Відповідно, суми заборгованостей в оплаті компенсації затрат на пальне Позивачем розраховано наступним чином:
за лютий -11,79 грн. х 80 літрів=943,20 грн.; за березень - 14,29грн. х 80 літрів=1143,20 грн.;
за квітень - 14,78 грн. х 80 літрів =1182,40 грн.; за травень - 14,78 грн. х 80 літрів=1182,40 грн. Всього: 4451,20 грн.
Загальна сума основного боргу - 20451,20 грн. ( 16000,00 грн. + 4451,20 грн.).
Позивач 09.12.2014 року надіслав на адресу Відповідача лист-вимогу №091214 щодо підписання Актів передачі-приймання виконаних робіт та самі Акти за лютий-травень 2014 року. Даний лист відповідач отримав 16.12.2014 року (копія поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції у матеріалах справи, оригінал оглядався судом в судовому засіданні). Відповідно до п.5 Договору №0115-2, враховуючи положення п.6 ст.232 ГК України , пеня розрахована позивачем за період з 14.03.2014 - 31.03.2016 р. (за 749 дні протермінування оплати виконаних робіт ) в сумі 15 830,55 грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, за період з 14.03.2014 р. по 31.03.2016 р. Позивачем нараховано 13 865,16 грн. інфляційних втрат та 1181,17 грн. - 3% річних. Ціна позову становить 51 328,08 грн.
При прийнятті рішення суд виходив із наступного.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов"язків є, зокрема договори та інші правочини.
15 лютого 2014 року між Спільним українсько-німецьким підприємством «Олнова» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) укладено Договір №0115-2 про виконання робіт , згідно п.1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором Виконавець зобов»язується протягом визначеного в Договорі строку виконувати роботи, а Замовник зобов»язується оплачувати Виконавцеві їх вартість.
Перелік робіт, виконання яких взяв на себе Виконавець, наведено у п.1.2 Договору; строки виконання робіт - у п.7.2 Договору.
Умови оплати виконаних робіт, а також - компенсації затрат, погоджені сторонами у розділі 3 Договору «Оплата виконаних робіт, компенсація затрат». Так, відповідно до п.3.1 (розділ 3) Договору вартість виконання Робіт становить 4000,00 грн. за кожний календарний місяць протягом усього строку виконання Робіт, визначеного в підпункту 7.2.5 п.7.2 Договору.
У п.3.3 Договору Сторонами погоджено, що Замовник зобов»язаний компенсувати затрати Виконавця на пальне автомобіля за кожний календарний місяць виконання Робіт протягом всього строку виконання Робіт, визначеного у підпункті 7.2.5 пункту 7.2 Договору, шляхом оплати Виконавцеві вартості 80 л. пального , придатного для застосування до автомобіля виконавця з розрахунку ринкової вартості пального на день оплати або надання йому паливних карток для подальшого отримання на автозаправній станції 80 л. пального, придатного для застосування до автомобіля Виконавця.
Відповідно до ст. 193, 265 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Разом з тим, суд зазначає, що факт укладення (наявності) договору не єдиний юридичний факт, необхідний для розвитку договірного правовідношення. Сам по собі факт укладення договору найчастіше тягне за собою тільки виникнення договірного правовідношення, притому нерідко лише в узагальненому вигляді. Подальший розвиток (динаміка) договірного правовідношення має місце вже внаслідок появи інших конкретних юридичних фактів, які передбачені нормами права чи умовами договору, що визначають зміст договірного правовідношення.
Наявність таких конкретних юридичних фактів, які передбачені умовами договору і визначають зміст договірного правовідношення має підтверджуватись належними та допустимими доказами. У даному випадку, враховуючи предмет позову та умови п.3.3 Договору про виконання робіт №0115-2 від 15 лютого 2014 року, Позивач повинен довести та підтвердити належними та допустимими доказами факт понесення ним за договором №0115-2 від 15 лютого 2014 року ( який є підставою заявлених позивачем вимог) затрат на пальне до автомобіля за кожний календарний місяць виконання Робіт ( лютий-травень місяці 2014 року) та порушення позивачем строків виконання зобов'язання щодо компенсації таких затрат.
При цьому слід зазначити , що умови п.3.3 Договору не містять погоджених сторонами відомостей ні про автомобіль Виконавця ( марка, рік випуску, реєстраційні дані тощо), ні про пальне (марка, джерела для визначення ринкової вартості пального), не містять погодження (визначення) сторонами «палива «придатного» для автомобіля Виконавця».
Таким чином, факт проведення позивачем господарських операцій з надання послуг автомобілем Виконавця при виконанні робіт у період : лютий-травень 2014 року (понесення Виконавцем затрат на пальне до автомобіля, що стосуються виконання ним зобов'язань за Договором №0115-2 від 15 лютого 2014 року) повинні підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами.
У відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на день розгляду справи в суді , відповідач не отримав жодних первинних документів, які б підтверджувати понесені Виконавцем затрати на пальне до автомобіля при виконанні робіт за Договором №0115-2 від 15 лютого 2014 року у період : лютий-травень 2014 року, згідно п.3.3 зазначеного Договору.
Такі докази відсутні і у матеріалах справи. Так, в додаток до Листа-вимоги вих.№091214/1 від 09.12.2014р. ( який отриманий відповідачем 16.12.2014 року) Позивач скерував Відповідачу для підписання Акти здачі -приймання робіт ( надання послуг): №ВР-2000001 від 5 березня 2014 року , №ВР-2000002 від 3 квітня 2014 р., №ВР-2000003 від 7 травня 2014 р., №ВР-2000004 від 4 червня 2014 року про виконані роботи (надані послуги) за лютий-травень 2014 року лише по обслуговуванню комп»ютерної техніки та обслуговуванню програмного забезпечення Замовника, вартість яких (згідно кожного Акту ) 4 000,00 грн. за кожен місяць. Як в листі- вимозі, так і у перелічених Актах про компенсацію затрат пального не йдеться.
Матеріалами справи не підтверджується, що такі документи ( на підтвердження затрат виконавця на пальне), позивачем надано відповідачу.
Суд звертає увагу також на таке.
Поняття «затрат, тобто - витрат» саме по собі передбачає обов'язкове підтвердження понесення таких, оскільки в даних правовідносинах сторони узгодили оплату «затрат», а не «винагороди» чи будь-якого іншого конкретного платежу, яка з огляду на правову природу є безумовною. При цьому, зазначення у договорі сталого об»єму пального (80 л.) не можна розцінювати про його безумовність і відсутність обов'язку у позивача підтвердити такі затрати пального первинними бухгалтерськими чи іншими документами. При цьому, визначення такого об»єму пального можна і необхідно розцінювати як максимальну межу таких затрат виконавця при умові їх належного підтвердження.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач в межах даної справи не довів належними та допустимими доказами, що заявлені до стягнення затрати на пальне до автомобіля в період лютий-травень 2014 року в сумі 4 451,20 грн. були ним фактично понесені та повинні бути відшкодовані (стягнені) з відповідача на користь позивача .
Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 4-3 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Позивачем не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог про стягнення 4 451,20 грн. заборгованості з оплати компенсації затрат на пальне, заявлених у позовній заяві.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що в частині вимоги про стягнення 4 451,20 грн. заборгованості з компенсації затрат на пальне позивачу слід відмовити, у зв»язку із необґрунтованістю та недоведеністю.
Спірні правовідносини сторін стосовно робіт виникли з Договору від 15.02.2014р. №0115-2 про виконання робіт, регулюються умовами цього Договору, нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобовязань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов»язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
У свою чергу, обов»язок прийняти виконані роботи , а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Відповідно до умов Договору (п.2.3) Замовник має право контролювати хід виконання Робіт. Відповідно до п.2.6 Договору, до підписання Акту передачі-приймання виконаних робіт Замовник має право перевірити повноту, якість виконаних Робіт, наскільки це можливо зробити за наявних обставин, і в разі виявлення недоліків такого виконання - не підписувати відповідний Акт передачі-приймання виконаних робіт до усунення цих недоліків Виконавцем.
З матеріалів справи вбачається, що замовник - Спільне українсько-німецьке підприємство «Олнова» у формі товариства з обмеженою відповідальністю 16.12.2014р. отримало від позивача лист-вимогу вих.№091214/1 від 09.12.2014 р. про підписання Актів передачі-приймання виконаних робіт та повернення підписаних Актів ( Акти здачі-приймання робіт (надання послуг ) за період лютий - травень 2014 року ( Акт №ВР-2000001 від 05.03.2014р.; №ВР-2000002 від 3.04.2014р., №ВР-2000003 від 07.05.2014р, №ВР-2000004 від 4.06.2014р. долучались до листа-вимоги ).
Лист-вимогу відповідач залишив без задоволення. Матеріали справи не містять доказів надіслання відповідачем позивачу зауважень та заперечень до актів ( зокрема щодо недоліків виконаних робіт, їх якості). Відповідач не звертався до позивача з мотивованою відмовою стосовно не підписання отриманих актів, акти не визнавались судом недійсними, акти не повернуті позивачу. Відповідач не звертався до позивача з вимогою усунути виявлені ним порушення.
Доказів зворотнього відповідач суду не надав, а позивач стверджує , що таких звернень до нього з боку відповідача із зауваженнями щодо виконаних за актами робіт та послуг та з вимогами усунути виявлені порушення не було.
Згідно із ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
У листі-вимозі вих.№091214/1 від 09.12.2014 року позивач вимагав від відповідача невідкладно підписати акти виконаних робіт.
За умовами Договору №0115-2 від 15 лютого 2014 року виконання робіт (надання послуг), які зазначені в скерованих відповідачу Актах , передбачено протягом одного року від дня підписання цього Договору обома Сторонами ( п.п.7.2.5 п.7.2). Відповідно до п. 3.1 Договору вартість виконання Робіт становить 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок) за кожний календарний місяць протягом усього строку виконання Робіт, визначеного в підпункті 7.2.5 пункту 7.2 Договору.
Доказів того, що у спірний період (лютий-травень 2014 року) роботи, які зазначені в Актах виконувались не позивачем а іншою особою, відповідач суду не надав. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, в порядку, передбаченому у п.п.7.4,7.5 в період лютого-травня 2015 року в Договір вносились зміни чи доповнення, або була укладена додаткова угода про розірвання Договору № 0115-2 від 15 лютого 2014 року про виконання робіт.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що при не отриманні виконавцем оформлених документів (актів здачі-приймання, двостороннього акта з переліком доопрацювань) в заявлений у листі-вимозі строк, роботи вважаються прийнятими замовником.
При цьому, суд не може прийняти до уваги доводи позивача про те, що примірники Актів передачі-приймання виконаних робіт ( Акт №ВР-2000001 від 05.03.2014р.; №ВР-2000002 від 3.04.2014р., №ВР-2000003 від 07.05.2014р, №ВР-2000004 від 4.06.2014р.) надавались відповідачу до скерування цих актів в додаток до листа-вимоги від 09.12.2014р. , так як такі доводи не мають доказової сили.
Враховуючи той факт, що відсутні будь-які заперечення та зауваження до актів передачі-приймання №ВР-2000001 від 05.03.2014р.; №ВР-2000002 від 3.04.2014р., №ВР-2000003 від 07.05.2014р, №ВР-2000004 від 4.06.2014р., отриманих відповідачем 16.12.2014 р., а відтак,що роботи, які виконав позивач прийняті відповідачем, суд приходить до висновку , що ФО-П ОСОБА_1 належним чином виконав для відповідача передбачені Договором №0115-2 від 15.02.2014 року роботи.
Відповідачем не надано будь-яких доказів, які б спростовували факт виконання ФОП ОСОБА_1 умов Договору №0115-2 від 15.02.2014 року «про виконання робіт» як і не надано доказів заперечення у підписанні актів передачі-приймання з підстав неотримання робіт чи отримання робіт неналежної якості , чи виконання робіт іншими особами.
Слід зазначити, що судом при розгляді даної справи досліджено матеріали судової справи №914/894/16 рішенням у якій позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до Спільного українсько-німецького підприємства «Олднова» задоволено частково ( стягнуто 19780,00 грн. основного боргу, 17659,60 грн. пені, 15 067,91 грн. інфляційних втрат, 2237,28 грн. 3 % річних за виконання для підприємства робіт з обслуговування комп»ютерної техніки тощо впродовж 2012 - 2013 рр.), чим підтверджується довготривалі взаємовідносини між сторонами та виконання позивачем для відповідача таких же робіт ( обслуговування комп»ютерної техніки відповідача тощо) до спірного періоду- лютий-травень 2014 р.
За наведеного вище, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ФО-П ОСОБА_1 до Спільного українсько-німецького підприємства «Олнова» у формі товариства з обмеженою відповідальністю в частині стягнення основної суми боргу за несвоєчасну сплату виконаних робіт у розмірі 16 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При неотриманні підрядником оформлених документів (акта здачі-приймання, двостороннього акта з переліком доопрацювань) в заявлений строк, роботи вважаються прийнятими замовником з виконанням всіх умов договору.
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов»язку не встановлений або визначений мроментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що акти здачі-приймання робіт №ВР-2000001 від 05.03.2014р.; №ВР-2000002 від 3.04.2014р., №ВР-2000003 від 07.05.2014р, №ВР-2000004 від 4.06.2014р., отримані відповідачем 16.12.2014 р., а отже обов»язок з їх підписання у відповідача виник впродовж семи днів після їх отримання ( включно по 23.12.2014р. ) , а обов»язок щодо їх оплати (п.3.2 Договору) - протягом п»яти робочих днів від дня підписання актів, тобто включно по 30.12.2014 року.
Позичаючи з 31.12.2014 року має місце протермінування оплати вартості виконаних робіт за переліченими вище актами, яка складає 16 000,00 грн.
Відтак, інфляційні нарахування за період з 01.01.2015 року ( за 1 день - 31.12.2014 року, інфляційні нарахування не проводяться) по 31.03.2016 року інфляційні нарахування складають 7 274,34 грн. В цій сумі вимога позивача про стягнення інфляційних нарахувань підлягає до задоволення, в решті суми нарахованих інфляційних ( 6 590,82 грн.), оскільки такі нараховані за невірно визначений позивачем період а також із врахуванням сум , які позивач просив стягнути як компенсацію затрат на пальне, - слід відмовити.
Вимога позивача про стягнення 1 181,17 грн. 3% річних теж підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 600,99 грн., яка нарахована за період з 31.12.2014 року по 31.03.2016 р.
Щодо обґрунтованості нарахування та стягнення з відповідача пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.3 Договору виконання робіт №0115-2 від 15.02.2014 р. встановлено, що за затримку платежів у строки, обумовлені даним Договором, замовник сплачує Виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених Робіт, чинної на час заборгованості, за кожен календарний день прострочення і за весь період прострочення.
Необхідно зазначити, що умова в п.4.3 Договору про сплату пені за кожен календарний день прострочення і за весь період прострочення виконання зобов»язання розцінюється як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України строку, зав який нараховуються штрафні санкції.
Згідно з ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань» та ч.2 ст.343 ГК України , розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки.
За період з 14.03.2014 р. по 31.03.2016 року позивач нарахував пеню в розмірі 15 830,55 грн., що вбачається із розрахунку, наведеного у позовній заяві.
Господарський суд, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням норм щодо перебігу строків на моменту виникнення прострочення виконання зобов»язання, прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення 15 830,55 грн. пені підлягає до задоволення частково, в розмірі 9858,82 грн. за період з 31.12.2014 р. по 31.03.2016 р.
В порядку ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст..ст.1, 2, 12, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути зі Спільного українсько-німецького підприємства «Олнова» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (80500, Львівська область, м.Буськ, вул.В.Івасюка,5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22421742) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (79059, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 33 734,15 грн. заборгованості, з якої: 16 000,00 грн. - основний боргу; 7 274,34 грн. інфляційні нарахування, 600,99 грн.- 3% річних, 9 858,82 грн. - пеня, а також стягнути 905,65 грн. судового збору.
3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.
4. В решті позову - відмовити.
Повний текст рішення виготовлено 21.06.2016 р.
Суддя Кітаєва С.Б.