ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.06.2016Справа №910/5980/16
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"
про стягнення 75 916,19 грн.
Представники:
від позивача: Іващенко О.В.- представник за довіреністю № 91/2015/11/11-14 від 11.11.2015 р.;
від відповідача: Серебряніков В.Є. - представник за довіреністю б/н від 15.04.2016 р.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Київенерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" про стягнення 75 916,19 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.09.2013 року між публічним акціонерним товариством "Київенерго" та товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" укладено договір № 7560674 на постачання теплової енергії у гарячій воді.
Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.
Між сторонами виникли зобов'язання з договору поставки, згідно ст. 712 Цивільного кодексу України.
Однак, свої зобов'язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.04.2015 р. по 01.06.2015 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.06.2015 р. становить 71 001,29 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію.
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до суду з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 71 001,29 грн., збитків від інфляції в розмірі 3 396,89 грн., 3 % річних в сумі 1 518,00 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.04.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.05.2016 р.
У судовому засіданні 16.05.2016 р. оголошено перерву до 30.05.2016 р. для вирішення спору мирним шляхом.
У судовому засіданні 30.05.2016 р. оголошено перерву до 21.06.2016 р. для вирішення спору мирним шляхом.
У судовому засіданні 21.06.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Представника відповідача позовні вимоги в частині основної суми заборгованості визнав, в іншій частині заперечував та просив відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
20.09.2013 року між публічним акціонерним товариством "Київенерго" та товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" укладено договір № 7560674 на постачання теплової енергії у гарячій воді.
Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.
Згідно з п. 2.1. договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керувати тарифами, затвердженими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
Відповідно до п.п. 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3. договору № 7560674 від 20.09.2013 р., постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3,4), для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.
Щомісячно оформляти для споживача: величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць); рахунок-фактуру, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок; акт звіряння розрахунків; податкові накладні (платнику податку); акт приймання-передавання товарної продукції.
Сповіщати споживача про зміну тарифів на теплову енергію та мережну воду.
Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду відомості обліку споживання теплової енергії, облікові картки (табуляграмами) та довідку про надходження коштів за спожиту теплову енергію період з 01.04.2015 по 01.06.2015. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за спірний період становила 71 001,29 грн.
Згідно з п.п. 2.3.1., 2.3.5. договору, споживач зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами зазначеними у додатку 2.
Забезпечувати: своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями; прийняття всіх заходів (в т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України.
Тарифи на теплову енергію сторони погодили в додатку № 2 до договору, відповідно до умов п.1 якого розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами встановленими постачальнику органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України (Закон України від 09.07.2010 № 2479-VІ). Згідно з цим законом, постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг від 30.09.2011 № 116 затверджено тариф на теплову енергію виробництва ПАТ «Київенерго» без урахування ПДВ для розрахунків із опалення, гарячого водопостачання житловим організаціями 169,38 грн/Гкал.
Відповідно до п. 4 додатку № 2 до договору, дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця.
Пунктом 5 встановлено, що споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РТМ «Позняки»за адресо вул. Драгоманова, 40в - не пізніше 28 числа поточного місяця.
Згідно з п. 9 додатку № 2 до договору, споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в РТМ «Позняки»за адресо вул. Драгоманова, 40в оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції;облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або на транзитний ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком (п. 10 додатку № 2).
Відповідно до п. 11 додатку № 2, можливі змінення тарифів в період дії договору.
Розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами (п. 12 додатку № 2 до договору).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконує взяті насебе зобовязання, внаслідок чого за період з 01.04.2015 р. по 01.06.2015 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка становить 71 001,29 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію.
Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором № 7560674 від 20.09.2013 року за період з 01.04.2015 року по 01.06.2015 року, яка становить 71 001,39 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем визнаний, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 3 396,89 грн. та 3% річних в розмірі 1 518,00 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.
У судовому засідання 21.06.2016 р. відповідач заперечував проти заявлених інфляційної складої боргу та 3% річних.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Вимоги позивача щодо стягнення індексу інфляції в розмірі 3 396,89 грн. та 3% річних в розмірі 1518,00 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (04060, м. Київ, вул. Берлінського, 15, код ЄДРПОУ 36844047) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 71 001 (сімдесят одна тисяча одна) грн. 29 коп., три проценти річних в розмірі 1 518 (одна тисяча п'ятсот вісімнадцять) грн. 00 коп., індекс інфляції в розмірі 3 396 (три тисячі триста дев'яносто шість) грн. 89 коп., судовий збір в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 24.06.2016 року.
Суддя С.М. Мудрий