ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.06.2016Справа №910/5395/16
За позовом публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз»
До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Дікманн Сідс Україна»
Про визнання недійсним пункту 2.2 договору купівлі продажу насіння № 108/2013 від
20.03.2013 та пункту 2 додатку 1 до цього договору
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
від позивача Войцехівський О.В, Римар С.Ю. (за дов.)
від відповідача не прибув
Обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Компанія «Райз» до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Дікманн Сідс Україна» про визнання недійсним пункту 2.2 договору купівлі-продажу насіння № 108/2013 від 20.03.2013 в частині визначення ціни товару в еквіваленті Євро до гривні та здійснення перерахунку ціни договору у випадку зростання курсу Євро до гривні; визнання недійсним пункту 2 додатку 1 до договору, який дублює частину пункту 2.2 Договору.
Суд своєю ухвалою від 28.03.2016 порушив провадження у справі № 910/5395/16.
Позивач вважає, що визначивши в п. 2.2. договору ціну в еквіваленті до Євро по середньому міжбанківському курсу цієї грошової одиниці до гривні та встановивши формулу розрахунку ціни загалом та кожного платежу зокрема, в подальшому уклавши специфікацію - додаток 1 до договору сторони фактично змінили порядок формування ціни договору, встановивши її у валюті України. Визначення в цій специфікації суми в Євро (п.4) не може вважатися ціною товару, а лише свідчить, що на момент укладання цієї специфікації сума, яку мало сплатити по договору ПАТ «Компанія «Райз» у валюті України була рівнозначна певній визначеній кількості грошових одиниць в іноземній валюті.
Неможливість використання суми в Євро саме як ціни товару вбачається також з таких обставин:
- визначення ціни відбулося з порушенням порядку її вирахування, встановленої договором, згідно з яким ціна у національній валюті визначається на дату першого платежу, або дату поставки, в залежності від того, яка подія відбудеться раніше. Натомість, сторони визначили ціну договору в національній валюті на дату укладання специфікації, тобто 20.03.2013, проте перший платіж по договору був здійснений 03.04.2013, а перша поставка - 09.04.2013. Очевидно, що визначаючи ціну договору в валюті України та зазначаючи її в специфікації, сторони не могли знати курс Євро до гривні на момент першого платежу/поставки;
- встановлення еквіваленту в Євро відбулося не за середнім міжбанківським курсом цієї валюти до гривні станом на дату підписання специфікації, а за довільно обраним курсом Євро до гривні на міжбанківському ринку в цей день;
- в пункті 1 специфікації - додатку 1 до договору сторони зазначили перелік продукції, одиницю вимірювання, її кількість, ціна за одиницю та загальну партію товару одного виду продукції. При цьому, як вбачається з таблиці, ціна товару зазначена лише в гривнях без зазначення її в еквіваленті в Євро;
- за весь період, що минув з моменту укладання договору, ТОВ «Дікманн Сідс Україна» не звертався до ПАТ «Компанія «Райз» з претензіями, листами щодо необхідності перерахунку ціни договору у зв'язку із збільшенням курсу гривні до Євро. Таким чином, правом, передбаченим п.2.2 договору, щодо односторонньої зміни ціни договору, яким був наділений позивач, останній на момент подання цього позову не скористався.
Позивач вважає, що сторони своїми діями, зафіксованими в специфікації - додатку 1 до договору, фактично відійшли від положень, передбачених пунктом 2.2 договору щодо визначення ціни договору в еквіваленті до Євро та здійснення розрахунку в гривнях по середньому міжбанківському курсу на дату кожного платежу.
Водночас, зважаючи на те що підписання сторонами вищезазначеної специфікації - додатку 1 до договору відбувалося фактично одночасно з підписанням договору, вбачається що сторони підписуючи зазначені документи досягли домовленості що положення, зафіксоване в п.2.2 договору щодо визначення ціни товару в еквіваленті до Євро, а також порядку розрахунку ціни договору у випадку збільшення курсу Євро, не застосовуватиметься до взаємовідносин між ТОВ «Дікманн Сідс Україна» та ПАТ «Компанія «Райз» по цьому договору.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Суд своєю ухвалою від 19.05.2016 продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.
Відповідач відзиву на позов не подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
20.03.2013 публічне акціонерне товариство «Компанія «Райз» (покупець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Дікманн Сідс Україна» (продавець) уклали договір купівлі- продажу насіння за №108/2013 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (насіння) згідно зі специфікаціями - додатками до Договору, що становлять його невід'ємну частину, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно з умовами Договору.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що на дату поставки товару ціна визначається в еквіваленті Євро до гривні та вказується в гривні. Ціна товару також може бути змінена в односторонньому порядку у випадку зростання міжбанківського курсу придбання Євро до національної валюти України на 1 (один) або більше процентів, діючого на дату кожного фактичного платежу, відносно міжбанківського курсу придбання Євро до національної валюти України, що діяв на дату першого платежу за Договором/або поставки товару (в залежності від того, яка подія відбувається першою). У випадку проведення часткової попередньої оплати за товар наступні оплати за Договором у разі зміни в сторону зменшення міжбанківського курсу Євро відносно гривні здійснюються за міжбанківським курсом Євро, визначеним на день першої оплати. У випадку проведення часткової або повної попередньої оплати - ціна товару/партії товару, який відпускається покупцю, перераховується за ціною на день проведення попередньої оплати за нього.
Вартість товару розраховується за формулою та сплачується в гривні:
Х2 = (Y2/Y1) * X1, де
X1 - вартість товару у національній валюті України на дату першого платежу за Договором/або поставки товару (в залежності від того, яка подія відбувається першою)
Y1 - міжбанківський курс придбання Євро до національної валюти України який визначається як середній на міжбанківському валютному ринку за Договором/або поставки товару (в залежності від того, яка подія відбувається першою)
Y2 - міжбанківський курс придбання Євро до національної валюти України, який визначається як середній на міжбанківському валютному ринку в день, що передує дню фактичних розрахунків по даному Договору
Х2 - кінцева вартість товару у національній валюті України до сплати.
При цьому загальна ціна товару, підрахована з урахуванням результатів коригування ціни на товар на дату здійснення кожного фактичного платежу,- є фактичною загальною ціною товару по цьому Договору, яку покупець зобов'язаний оплатити. У випадку несвоєчасної оплати, покупець оплачує повну вартість придбаного товару з урахуванням п. 2.2 цього Договору. При цьому ціна за товар визначається на дату здійснення фактичного платежу. Курси валют та їх співвідношення визначається згідно даних, вказаних на сайті www.udinform.com.
Пунктом 2.5 Договору встановлено що оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця або векселем.
Згідно з п. 8.4 Договору додаткові угоди, додатки, зміни та доповнення до цього Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими на те представниками сторін та скріплені їх печатками.
В день укладання Договору сторонами також було укладено специфікацію до нього - додаток №1. В зазначеній специфікації визначено найменування товару, його кількість та вартість. При цьому вартість товару в таблиці у специфікації (пункт 1) визначена у валюті України та становила 22755285,00 грн.
Пункт 2 специфікації дублює формулу визначення вартості ціни товару, встановлену пунктом 2.2. Договору, та яка визначається від дати першого платежу, або від дати першої поставки.
Згідно з пунктом 4 специфікації оплата здійснюється на поточний банківський рахунок постачальника таким чином: оплата в сумі 22755285,00 грн., що є еквівалентом 2167170,00 Євро (без ПДВ) (по міжбанківському курсу придбання Євро до національної валюти України, який визначається як середній на міжбанківському валютному ринку на дату видачі видаткової накладної, за наступним графіком: 30% зазначеної суми в строк до 31.05.2013, 70% - до 31.10.2013.
Загальні підстави недійсності правочину визначені ст. 215 ЦК України, за приписами якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У свою чергу, відповідно до частини першої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
З огляду на те, що позивач недійсність положень Договору обґрунтовує невідповідністю вимогам закону щодо валюти грошового зобов'язання, підлягає дослідженню та оцінці відповідні норми українського законодавства, яке регулює дану сферу правовідносин.
Згідно зі ст. 99 Конституції України національною грошовою одиницею України є гривня. Тому ЦК України встановлює як валюту виконання зобов'язань саме гривню, що застосовується при здійсненні як готівкових, так і безготівкових розрахунків. Відповідний припис містить частина 1 статті 533 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях. Також гривня як грошова одиниця України (національна валюта), що є єдиним законним платіжним засобом в Україні, яка приймається усіма фізичним та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів, передбачена Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 р. №2346-ІІІ (ст. 3 даного Закону).
Водночас ЦК України закріплює можливість визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, при цьому сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 3 ст. 533 ЦК України).
Тобто, закон розмежовує категорію «виконання грошового зобов'язання» від категорії «визначення розміру грошового зобов'язання», які не є тотожними, надаючи право сторонам при визначенні розміру грошового зобов'язання застосувати «валютне застереження».
Таким чином, законодавство України хоч і передбачає обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містить заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті.
Жодне з положень Договору не встановлює можливість використання іноземної валюти як платіжного засобу за Договором. Оспорювані умови Договору стосуються виключно права здійснення коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні відносно Євро), тобто є умовами щодо визначення грошового еквіваленту, який підлягає сплаті у гривні. Застосування даного механізму визначення розміру платежу не суперечить законодавству України.
З огляду викладене, вимоги позивача про визнання недійсними пункту 2.2 договору купівлі-продажу насіння № 108/2013 від 20.03.2013 в частині визначення ціни товару в еквіваленті Євро до гривні та здійснення перерахунку ціни договору у випадку зростання курсу Євро до гривні; визнання недійсним пункту 2 додатку 1 до договору, який дублює частину пункту 2.2. Договору, не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Наведені вище обставини у своїй сукупності є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
В задоволені позову відмовити повністю.
Рішення підписано 23.06.2016.
СуддяС. А. Ковтун