ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
23 червня 2016 р. Справа № 909/363/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І,
секретар судового засідання Ковальчук Р. О.,
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 - головний юрисконсульт (довіреність №14-81 від 25.04.2016);
від відповідача: 1)ОСОБА_2- юрисконсульт (довіреність №11 від 10.11.2015),
2) ОСОБА_3 - юрисконсульт ( довіреність №10 від 23.03.2016),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького,6, м. Київ, 01001)
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" (вул. Індустріальна,34, м. Івано-Франківськ, 76014)
про стягнення інфляційних втрат та 3% річних
ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося в суд з позовом до ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
В обгрунтування позовних вимог заявник посилається на те, що в зв'язку з невиконанням ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" умов договору щодо своєчасної оплати отриманого ним природного газу, відповідачу слід сплатити на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" інфляційні втрати в сумі 120179,37 грн. та 3% річних в розмірі 47576,71 грн., а всього - 167756,08 грн.
Ухвалою від 29.04.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.05.2016, за результатами якого розгляд справи відкладено на 08.06.2016.
07.06.2016 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив (вх.№8084/16 від 07.06.2016) на позовну заяву, в якому зазначено, що між ГУ Державної казначейської служби, департаментом фінансів, Фінансовим управлінням та сторонами по справі укладено договори про організацію взаєморозрахунків, відповідно до умов яких сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача за спірним договором за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету. Крім того, в даних договорах сторони погодили змінені строки виконання боржником зобов'язань перед кредитором. Посилаючись на те, що в даних договорах про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчили, що після їхнього виконання вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору, відповідач зазначає, що застосування санкцій за спірним договором є безпідставним, а тому просить в позові відмовити.
08.06.2016 представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. В судовому засіданні представником позивача подано заперечення (вх.№8968/16 від 23.06.2016) на відзив, в яких зазначено те, що договори про організацію взаєморозрахунків є тільки протоколами про наміри вчинити певні дії виключно за умови наявності фінансування. Посилаючись на те, що вказані договори про організацію взаєморозрахунків жодним чином не встановлюють та не змінюють для сторін прав та обов'язків, встановлених за договором купівлі-продажу, а тому правомірним є нарахування інфляційних втрат та 3% річних, передбачених статтею 625 ЦК України, в зв'язку з чим підтримує позовні вимоги.
Представники відповідача проти позову заперечили, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, суд прийшов до висновку про відмову в позові, виходивши з наступного:
28.12.2012 між НАК "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3243-ТЕ-15 (далі - договір), відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.
На виконання умов вказаного договору протягом січня-грудня 2013 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 18273697,09 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.09.2013, від 24.01.2014, від 29.01.2014, від 21.05.2014, які підписані та скріплені печатками сторін. Копії зазначених доказів долучено до матеріалів справи.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
В порушення своїх зобов'язань ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" не розрахувалося за поставлений природний газ у строки, передбачені договором.
Звертаючись з позовом заявник посилався на пирписи частини другої статті 625 ЦК України, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З пояснень представника відповідача випливає, що станом на грудень 2013 року ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" здійснено розрахунок в сумі 3171000,00 грн. за поставлений протягом 2013 року газ. При цьому, представником відповідача зазначено, що неповний розрахунок відбувся в зв'язку з тим, що господарська діяльність у сфері теплопостачання провадилася відповідачем на підставі тарифу, який за своїм наповненням не покривав витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії відповідача.
Приписами статті 20 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.
Згідно статті 10 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" тарифи на комунальні послуги суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.
Законами України "Про державний бюджет на 2014 рік" та "Про державний бюджет на 2015 рік" установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється із загального фонду Державного бюджету України
Постановами Кабінету міністрів України № 30 від 29.01.2014 та №375 від 04.06.2015 затверджено Порядок та Умови надання у 2014 та у 2015 роках субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Згідно вищевказаних Порядків та Умов, затверджених Постановами КМУ, підставою проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків.
З матеріалів справи випливає, що між ГУ державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, Департаментом фінансів Івано-Франківської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням виконкому Івано-Франківської міської ради, ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" укладено договори про організацію взаєморозрахунків № 439/30 від 26.09.2014, №1576/30 від 23.12.2014, №151/375-в від 02.12.2015 (далі - договори про організацію взаєморозрахунків), предметом яких є організація взаєморозрахунків відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2014 рік", Закону України "Про державний бюджет на 2015 рік".
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання.
В укладених договорах про організацію взаєморозрахунків сторони дійшли згоди погасити заборгованість перед позивачем за спірним договором купівлі-продажу природного газу.
При укладенні даних правочинів сторонами було узгоджено всі істотні умови договору.
За змістом підпунктів 2, 3 пункту 10 договорів про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.
На виконання вказаних договорів про організацію взаєморозрахунків відповідачем здійснено проплати узгоджених в договорах сум, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень про сплату боргу на загальну суму 15102697,09 грн.
Отже, після укладення договорів про організацію взаєморозрахунків відбулася новація, проте, первісне зобов'язання не припинилось
Згідно частини 2 статті 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Тобто характерним для новації є саме укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами. Договори про організацію взаєморозрахунків таких ознак не містять.
Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до долучених до матеріалів справи копій платіжних доручень, зокрема, №5 від 07.10.2014, №7 від 25.12.2014, №1 від 17.12.2015, ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" виконала умови вказаних договорів про організацію взаєморозрахунків та здійснила оплату за ними.
Для наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, на приписи якої посилається позивач, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи.
Слід зазначити, що розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорах про організацію взаєморозрахунків.
Зі змісту укладених договорів про організацію взаєморозрахунків випливає, що строк їхнього виконання пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету.
З матеріалів справи випливає, що сторони за власним бажанням уклали договори про організацію взаєморозрахунків, а відповідно і за власним бажанням змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.
Наслідком виконання договорів про організацію взаєморозрахунків згідно з пунктом 16 є відсутність у сторін жодних претензій одна до одної стосовно предмета цих договорів.
Таким чином, відсутні підстави для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.
Крім того, умовами договорів про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.
В обґрунтування заперечень на відзив позивач посилався на те, що укладені договори про організацію взаєморозрахунків є тільки протоколами про наміри вчинити певні дії виключно за умови наявності фінансування, проте, з даного приводу слід зазначити, що передбачені даними договорами проплати відповідачем здійснено, що підтверджується матеріалами справи.
Стосовно посилань позивача на те, що договори про організацію взаєморозрахунків чином не встановлюють та не змінюють для сторін прав та обов'язків, встановлених за договором купівлі-продажу, слід відмітити те, що строк виконання договорів про організацію взаєморозрахунків пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету, при цьому таке перерахування вже відбулося належним чином, крім того, сторони за власним бажанням погодили, що не маються жодних претензій стосовно предмета спору.
Проте, в підтвердження своїх заперечень позивачем не подано належних доказів.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що в позові слід відмовити.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Грица Ю.І.
Повне рішення складено 24.06.2016.