21.06.2016 Справа № 7/328/08
Розглянувши матеріали скарги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, на бездіяльність Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції у Запорізькій області
у справі № 7/328/08
За позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, с. Данило-Іванівка, Мелітопольський район, Запорізька область
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя
про стягнення 25000грн. 00коп. та розірвання договору
Суддя Кутіщева - Арнет Н.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_3, дов. № 1018 від 17.05.2016р.
від відповідача (скаржник): ОСОБА_4, свідоцтво № НОМЕР_2 від 16.04.2009р.
від Жовтневого ВДВС: Яреха П.В., дов. № 3/10 від 06.06.2016р.
20 квітня 2016р. до господарського суду Запорізької області надійшла скарга на бездіяльність Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції у Запорізькій області.
Ухвалою суду від 21.04.2016р. скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 23.05.2016р.
Від скаржника надійшла уточнена скарга (долучена до матеріалів справи).
Представники стягувача та Жовтневого відділу державної виконавчої служби в судове засідання не з'явились.
23.05.2016р. від ВДВС електронною поштою надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату.
Клопотання подано згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнято до розгляду.
Ухвалою суду від 23.05.2016р. судове засідання відкладалось до 21.06.2016р.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК (1798-12 ).
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.
Обґрунтовуючи скаргу, скаржник зазначає, що постановами державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_6, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03 березня 2009 року ВП №10720835 (далі - постанови державного виконавця) накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника - фізичної особи ОСОБА_1, код НОМЕР_1, АДРЕСА_1. Вищезазначені постанови державного виконавця були ухвалені в ході ведення виконавчого провадження (ВП №10720835) з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області № 7/328/08 від 28 жовтня 2008 року про стягнення з мене, як приватного підприємця ОСОБА_1, на користь приватного підприємця ОСОБА_7 боргу 25 453 грн.
Відомості про публічне обтяження були направлені державним виконавцем до Державних реєстрів обтяжень рухомого та нерухомого майна, після чого відповідні обтяження були зареєстровані та внесені реєстраторами до Державних реєстрів обтяжень рухомого та нерухомого майна. Це підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 22778850 від 03 березня 2009 року та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 54031460 від 25 лютого 2016 року.
Відповідно до листа Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ № 2393/3 від 11 лютого 2016 року боржнику повідомлено, що « 22.02.2010 року державним виконавцем Золотухіним В.В., на підставі ст. 38 п. 5 ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу», а також, що «згідно реєстру ЄДРВП Наказ № 7/328/08, виданий Господарським судом Запорізької області від 28.10.2008 року про стягнення з ПП ОСОБА_1 на користь ПП ОСОБА_7 сума боргу в розмірі 25 453,00 грн., на виконанні більше не перебував».
Таким чином, при винесенні постанови від 22 лютого 2010 року про повернення виконавчого документу стягувачу державний виконавець, відповідно до положень частин 1 та 2 статті 50 Закону № 606-ХІУ, в обов'язковому порядку повинен був зняти арешт, накладений на моє майно, що ним зроблено не було.
У січні 2016 року боржник звернулась з письмовою заявою про скасування постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, ухвалену в межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 28.10.2008 року № 7/328/08, однак вищезгаданим листом Відповідача №2393/3 від 11 лютого 2016 року боржнику відмовлено з одночасним роз'ясненням судового порядку вирішення цього питання, а також повідомлено, що «станом на 11.02.206 року відсутні підстави до зняття арешту з майна боржника, також: неможливо надати більш детальну інформацію, оскільки дане виконавче провадження знищено у зв'язку із закінченням строку зберігання встановленого п. 9.12 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом МУЮ від 25.12.2008 № 274/5, згідно Акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 30.07.2013 року».
01 березня 2016 року боржник звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, третя особа -ФОП ОСОБА_7 про зняття арешту з майна та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
17 березня 2016 року засобами поштового зв'язку отримано ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2016 року (копія додається до позову), якою мені було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом та роз'яснено, що з даним позовом необхідно звернутись до господарського суду Запорізької області.
23 березня 2016 року боржником до господарського суду Запорізької області було подано позовну заяву до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, третя особа - ФОП ОСОБА_7 про зняття арешту з нерухомого майна. 12 квітня 2016 року адресу боржника засобами поштового зв'язку надійшла ухвала господарського суду Запорізької області від 24 березня 2016 року у справі № 908/765/16 про повернення позовної заяви, якою було вирішено мою позовну заяву (б/н від 23.03.2016р.) за вх.. № 825/09-05/1 від 23.03.2016 року і додані до позову документи повернути позивачу без розгляду.
Враховуючи викладене, боржник просить суд зобов'язати Жовтневий відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (адреса: м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд.9-А, код ЄДРПОУ 35037521), скасувати арешт, накладений в межах примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 28 жовтня 2008 року у справі №7/328/08, на нерухоме майно боржника за постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Бідної О.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03 березня 2009 року ВП №10720835, реєстраційний номер обтяження 8515705.
Стягував заперечив проти поданої скарги, вважає її необґрунтованою.
Представником ВДВС надані заперечення на скаргу (долучені до матеріалів справи).
Судове засідання проводилось без застосування засобів технічної фіксації судового процесу за клопотанням представників сторін.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та ВДВС, суд прийшов до висновку, що скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного:
За приписами ст.ст. 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, в порядку, визначеному Законом України "Про державну виконавчу службу".
Відповідно до ч. 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Згідно ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» № 10 від 24.10.2011р., положення якого зазначають, що розгляд господарськими судами скарг у порядку статті 121-2 ГПК є однією з форм судового контролю щодо виконання рішень, ухвал, постанов, а виконання рішення, ухвали постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу.
Зазначені скарги щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим господарським судом, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу). Розгляд таких скарг здійснюється господарськими судами за правилами ГПК.
Господарським судом Запорізької області від 28.10.2008 року був виданий наказ №7/328/08 про стягнення з ПП ОСОБА_1 на користь ПП ОСОБА_7 сума боргу в розмірі 25453,00 грн.
15.12.2008 року державним виконавцем Бідною В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого документа, та направлена на адреси сторін виконавчого провадження. боржнику було надано строк для самостійного виконання рішення суду до 22.12.2008 року.
30.01.2009 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
09.02.2009 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
09.02.2009 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
22.02.2009 року, державним виконавцем Золотухіним В.В., на підставі ст.38, п.5 ч.1 ст.40 ЗУ "Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
22.02.2010 Згідно реєстру ЄДРВП Наказ № 7/328/08 виданий Господарським судом Запорізької області від 28.10.2008 року про стягнення з ІIII ОСОБА_1 на користь ПП ОСОБА_7 сума боргу в розмірі 25453,00 грн., на виконанні більше не перебував.
Згідно ст.60. ЗУ «Про виконавче провадження» підстави зняття арешту з майна, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом. {Частину другу статті 60 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 423-VIII від 14.05.2015}
З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Враховуючи викладене, підстави щодо зняття арешту з майна боржника відсутні.
Згідно зі ст. 6, ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. ... роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Згідно зі ст. 4-5 ГПК України, господарські суди здійснюю правосуддя шляхом обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.
Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.
Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що доводи скаржника, викладені в скарзі є необґрунтованими, а заперечення ВДВС доведеними належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України, а скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 86, 121-2 ГПК України, суд
Скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, на бездіяльність Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції у Запорізькій області у справі № 7/328/08 залишити без задоволення.
Копію ухвали направити сторонам по справі та ВДВС, згідно ст. 87 ГПК України.
Ухвала вступає в законну силу з дня її винесення (21.06.2016р.)
Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет