61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
23.06.2016 Справа № 905/1782/16
Господарський суд Донецької області в особі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Татарині Б.Т., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом - Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь
до відповідача - Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк
про стягнення 7195,56 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явились;
від відповідача - не з'явились.
25.05.2016 р. Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» вартості недостачі вантажу в сумі 7195 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відправник (ПАТ «ПГЗК») передав для позивача (отримувача) на станції відправлення - ОСОБА_1 залізниці до міста призначенні - станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці у вагоні № 53125225 вантаж - окатиші залізорудні з визначеною вагою у залізничній накладній № 45001898 від 01.01.2016 р. На станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці вантаж прибув з недостачею, яка підтверджена складеним цією ж станцією комерційними актами. На думку позивача нестача виникла під час перевезення і відповідальність за понесені позивачем збитки має нести перевізник.
Відповідач був належним чином повідомлений ухвалами суду про час і місце проведення судових засідань через розміщення інформації на сторінці господарського суду Донецької області в електронному варіанті за адресою: http: / www.reyestr.court.gov.ua / на офіційному веб-порталі “Судова влада в Україні” в мережі Інтернет у зв'язку з неможливістю сповістити відповідача іншим способом. Він не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні, не надав суду відзив на позов і документи, які були витребувані судом ухвалами суду.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Дослідивши надані позивачем документи до матеріалів справи, господарський суд дійшов про можливість вирішити спір без явки представника відповідача за достатністю матеріалів для розгляду спору по суті.
Перевіряючи надані позивачем документи до позовної заяви, якими він обґрунтовує позовні вимоги, встановивши фактичні обставини та їх повноту, надавши юридичну оцінку цим обставинам, суд -
Предметом даного спору являється стягнення з залізниці недостачі вантажу, тобто спір стосується відповідальності залізниці при перевезені вантажу.
Відносини, пов'язані з діяльністю залізниці регулюються Статутом залізниць України, Законами України “Про транспорт”, “Про залізничний транспорт”, Правилами перевезення вантажів, Правилами користування вагонами і контейнерами, Правилами приймання вантажів до перевезення, Правилами видачі вантажів, Правилами оформлення перевізних документів, Правилами зберігання вантажів, Главою 64 Цивільного кодексу України “Перевезення”, Глава 32 Господарського кодексу України “Правове регулювання перевезення вантажів” тощо.
Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 ЦК обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
01.01.2016 р. вагоні № 53125225 за залізничною накладною № 45001898 ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (вантажовідправник) зі станції ОСОБА_1 залізниці передало вантаж - окатиші залізорудні, для відправлення і передачі його одержувачу - ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці.
Отримувач одержав вантаж, як зазначено в п. 52 залізничної накладної - 04.01.2016 р., про що зроблена відмітка залізниці.
На станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці був складений комерційний акт БН 724643/01 від 04.01.2016 р. згідно з яким вагон комісійно перевантажений на справних 150-тонних електронних вагах ст. Сартана 2 з повною зупинкою. В залізничній накладній значиться: брутто - не вказано, тара - 23700 кг., нетто - 68250 кг. Фактично вага брутто після перевірки складає - 85250 кг., тара - 23700 кг., нетто - 61550 кг., що на 6700 кг. менше зазначеного в залізничній накладній. За описом перевірки встановлено, що поверхня вантажу не маркована, течі вантажу на станції призначення немає, над 6 та 7 люками є воронка розміром 1500 мм. х 1500 мм. х 700 мм. вглиб вагону, вагон прибув у технічному стані несправний: з лівої сторони 7 люк нещільно прилягає. Комерційний акт підписано належними особами, саме: заступником начальника станції, комерційним агентом, приймальником потягів.
Згідно ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України, зокрема, ст. 129 якою передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом БН 724643/01 від 04.01.2016 р. на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці.
Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.
Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Господарський суд дійшов висновку, що сума недостачі у вагоні № 53125225 з урахуванням норми недостачі (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 3871,84 грн., виходячи із розрахунку: недостача вантажу з урахуванням норми недостачі - 341,25 кг. (68250 кг. х 0,5%), кількість фактичної недостачі складає 6358,75 кг. (6700 кг. - 341,25 кг.), сума недостачі складає 7195,56 грн. (6,358 т. х 1131,60 грн. (ціна однієї тони товару згідно рахунку відправника).
Згідно п.2 ст. 924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини, оскільки відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 920 ЦК обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
На підставі рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2002 року № 1973 було внесено зміни до статуту залізниць України, згідно з якими дотримання претензійного порядку пред'явлення вимог до перевізника не є обов'язковим, недотримання досудового порядку врегулювання спору не є перешкодою для звернення з позовом безпосередньо до господарського суду.
Строки позовної давності у спорах, що виникають з договору про перевезення вантажів, встановлені нормами у відповідності до ч.2 ст. 9 Цивільного кодексу України і становлять шість місяців. Загальні та скороченні строки позовної давності встановлені у ст. ст. 257, 258 Цивільного кодексу України. Однак, частиною другою ст. 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними щодо норм цивільного кодексу України. Це стосується і положень про позовну давність.
Частина п'ята ст. 315 Господарського кодексу України та п. 136 Статуту залізниць України встановлюють шестимісячний строк для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що виливають з перевезення.
Виходячи з принципу рівності суб'єктів господарювання, з урахуванням частини другої ст. 9 Цивільного кодексу України та п. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог п. 134 цього Статуту - з дня встановлення обставин, що спричинили заяву позову (складання комерційного акту, акту загальної фори, списання коштів з особового рахунку тощо).
Ст. 315 Господарського кодексу України та п.п. 136, 137 Статуту залізниць України встановлюють скорчений шестимісячний строк позовної давності лише відносно позову вантажовідправника (вантажоодержувача) до залізниці і залізниць до відправників або одержувачів, і не можуть застосовуватися до спорів вантажоодержувача та вантажовідправника між собою, навіть якщо цей спір випливає з нестачі чи пошкодження вантажу, який перевозився залізницею.
З огляду на викладене, господарський суд вважає, що підстави позову доведені, обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, позов задоволений у повному обсязі, на нього покладаються судові витрати на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 33, 34, 49, 82, 85, 81-1 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» вартості недостачі вантажу в сумі 7195,56 грн. задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (ЄДРПОУ 01074957, 83062, м. Донецьк, вул. Артема, 68) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (ЄДРПОУ 00191129, 87504, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1) вартість недостачі в сумі 7195,560 грн., 1378,00 грн. судові витрати.
Суддя С.Ю. Гринько