про повернення позовної заяви
17.06.2016 Справа № 908/1623/16
Суддя Кутіщева-Арнет Н.С. розглянувши позовну заяву
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя
до відповідача ОСОБА_1 громадської організації «ОСОБА_1 творчий центр «РОДИНА», м. Токмак, Запорізька область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне управління статистики у Запорізькій області, м. Запоріжжя
про повернення державного майна орендованого за договором оренди №3023 від 30.11.2012р. та стягнення заборгованості в сумі 20421,20 грн.
14 червня 2016р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява № 10-22-03292 від 11.06.2016р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до ОСОБА_1 громадської організації «ОСОБА_1 творчий центр «РОДИНА», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 управління статистики у Запорізькій області про повернення державного майна орендованого за договором оренди №3023 від 30.11.2012р. та стягнення заборгованості в сумі 20421,20 грн.
В позовній заяві позивач просив відстрочити сплату залишку судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі. В обґрунтування клопотання посилався на відсутність коштів, достатніх для оплати залишку судового збору, у розмірі встановленому Законом України “Про судовий збір”, про що наданий лист Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області від 30.05.2016 №06-08.1/197-1618, згідно якого залишок відкритих асигнувань на рахунку позивача 90754030000444по КЕКВ 2800 станом на 27.05.2016р. відсутній.
За наслідками розгляду зазначеного клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про відсутність значних підстав для його задоволення у зв'язку із наступним:
Позовні матеріали не містять доказів оплати позивачем судового збору у встановлених законом розмірі та порядку.
Статтею 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
У відповідності до п. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:
за подання до господарського суду:
1) позовна заява майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;
2) позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Статтею 8 Закону України ВР України, від 25.12.2015р. № 928-VIII "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальну заробітну плату:
у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень;
Позивачем заявлено 2 майнові вимоги: 1. стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 20421,20 грн. Судовий збір за цю вимогу відповідно до Закону України “Про судовий збір” підлягає сплаті у розмірі 306,31 грн.; 2. Зобов'язати відповідача повернути позивачу згідно акту приймання-передавання державне нерухоме майно - вбудовані в перший поверх будівлі, Літ. Б-3, реєстровий номер 02360576.31.АААДЕЕ934, нежитлові приміщення №5, №6, №7, №8, №9, №11, загальною площею 98,3 кв.м., які розміщені за адресою: Запорізька область, м. Токмак, вул. Дружби, 230 (вул. Радянська, 230.
Судовий збір сплачується по кожній з майнових вимог. Крім того, відсутні докази підтвердження вартості майна.
Таким чином, при подачі даної позовної заяви, відповідно до норм статті 4 Закону України “Про судовий збір”, позивачем повинен бути сплачений судовий збір в установленим законом порядку, оскільки ним заявлено 2 майнові вимоги.
Здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України).
Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору»; далі - Закон), господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору.
В п 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.
Згідно ст. 47 Бюджетного кодексу України, відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету.
Розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002, кошторис бюджетної установи (далі - кошторис) - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.
Позивачем до позовної заяви не додано копії затвердженого кошторису або будь-яких інших документів, які б підтверджували його доводи щодо відсутності у кошторисі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, передбачених коштів на оплату судового збору.
Доданий до позовної заяви лист Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області від 30.05.2016 № 06-08.1/197-1618 не є належним та допустимим доказом скрутного матеріального становища позивача. Крім того, вказаний лист підтверджує відсутність коштів на рахунку позивача 90753001000444 по КЕКВ 2800 станом на 27.05.2016р. В той час, як позовна заява датована 11.06.2016 та подана до суду 14.06.2016.
Невиконання позивачем приписів ст. 57 ГПК України наданням до позовної заяви документів щодо сплати судового збору в установленим законом розмірі за поставлені позовні вимоги є процесуальною економією, яка веде до недоотримання державним бюджетом судового збору за розгляд господарським судом майнових та немайнових спорів.
Дослідивши матеріали позовної заяви, господарський суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає поверненню заявнику у зв'язку з наступним:
З огляду на вищевикладене слідує, що позивач недотримався положень Закону України “Про судовий збір” та Господарського процесуального кодексу України, а саме не додав до позову доказів сплати судового збору в установленому Законом розмірі.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
При засвідченні документів сторонам необхідно враховувати вимоги до змісту та розташування реквізитів документів встановлені п.5 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), затвердженої Наказом Держспоживстандарту України 07.04.2003 року № 55.
Пунктом 5.27 цієї Уніфікованої системи встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (підпису).
Згідно п 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (ст. 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.
Правила нотаріального засвідчення копій документів встановлюються чинним законодавством.
У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.
Надані позовні матеріали не містять всіх встановлених Уніфікованою системою відміток про засвідчення копії документів.
Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у відповідності до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись ст. ст. 36, 56, 57, п. 4 ч. 1 ст. 63, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву з додатками повернути позивачу без розгляду.
Додаток: на 44 аркушах, в тому числі оригінали фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист від 13.06.2016р.
Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет