61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
14.06.2016 Справа № 905/1443/16 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали справи
за позовомДержавного підприємства «Ківерцівське лісове господарство»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Проектно - будівельне підприємство «Азовінтекс»
простягнення 81021,77грн.
за участю представників:
від позивача:ОСОБА_1 - представник за довіреністю;
від відповідача:не з'явився.
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно - будівельне підприємство «Азовінтекс» основного боргу у розмірі 74910,64грн., 3% річних у розмірі 1729,22грн., збитків від інфляції у розмірі 2381,91грн. та компенсації за послуги адвоката у розмірі 2000,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №1 від 10.04.2015 щодо здійснення своєчасної оплати вартості поставленого товару.
На підтвердження вищезазначених обставин, позивач надає належним чином засвідчені копії наступних документів: розрахунку суми заборгованості, договору №1 про закупівлю товарів від 10.04.2015, специфікації до договору, додаткової угоди до договору, акту приймання - передавання продукції, видаткової накладної №958 від 20.04.2015, претензії №20 від 29.09.2015, платіжного доручення №6450 від 03.03.2016, довідки про стан заборгованості №124 від 04.03.2016, договору про надання правової допомоги №9 - ЮП від 01.02.2016.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.04.2016 порушено провадження та призначено справи до розгляду.
Позивач у судове засідання, призначене на 14.06.2016, з'явився та надав додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог. В своїх письмових поясненнях позивач зазначив, що останнім за договором №1 від 10.04.2015 поставлено відповідачу товарів на суму 80179,64грн., з цього товару відповідач повернув позивачу товар на суму 5569,00грн. Отже, основний борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно - будівельне підприємство «Азовінтекс» на момент подачі позовної заяви складав 74910,64грн., проте відповідач відповідно до платіжного доручення №1091 від 18.05.2016 погасив суму основного боргу на 15000,00грн. За таких обставин, як зазначає позивач, основна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно - будівельне підприємство «Азовінтекс» перед ним складає 59910,64грн., що підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків за період з 20.04.2015 по 10.06.2016.
Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання 14.06.2016 не забезпечив, проте надав відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач зазначив, що дійсно між ним та позивачем укладено договір №1 від 10.04.2015 про закупівлю товарів. За умовами вказаного договору лісоматеріали закуповувалися ТОВ «ПБП «Азовінтекс» для будівництва інженерних споруд у рамках реалізації Проекту «Будівництво інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності держави». Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки за поставлені та належним чином прийняті товари належної якості та кількості проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення постачальником рахунку-фактури протягом 20 банківських днів з дати постачання та отримання ТОВ «ПБП «Азовінтекс» грошових коштів на це від Генпідрядника, що здійснює будівництво інженерних споруд у рамках реалізації Проекту. А Генпідрядник - Публічне акціонерне товариство «Луцьксантехмонтаж №536» за отримані по договору №1 товари не розрахувався. На підтвердження вищезазначених фактів відповідачем до матеріалів справи наданий лист №232 від 28.04.2016. Окрім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно - будівельне підприємство «Азовінтекс» надане клопотання про відкладення розгляду справи. В задоволенні останнього судом відмовлено, оскільки розгляд справи вже відкладався ( 17.05.2016 ) для надання часу відповідачу доступу для правосуддя, окрім того останнім надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач висловив свою правову позицію у справі №905/1443/16.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
10.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно - будівельне підприємство «Азовінтекс» (замовник, відповідач) та Державним підприємством «Ківерцівське лісове господарство» (постачальник, позивач) підписаний договір про закупівлю товарів №1 (далі- Договір).
За умовами вказаного договору Постачальник зобов'язується поставити замовнику лісоматеріали у асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у специфікації постачання товарів, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар (п.1.1. договору).
Між сторонами 21.04.2015 підписано додаткову угоду до договору.
Відповідно до п.1.2., в редакції додаткової угоди до договору, кількість товарів становить 60,266 кбм.
Згідно з п.1.3. договору лісоматеріали закупаються Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно - будівельне підприємство «Азовінтекс» для будівництва інженерних споруд у рамках реалізації Проекту «Будівництво інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності держави».
Пунктом 3.1. договору, в редакції додаткової угоди до договору встановлено, що ціна за одиницю товару визначається відповідно до специфікації до договору. Вартість товару становить 74910,64грн. у тому числі податок на додану вартість - 12435,11грн.
Відповідно до п.3.2 договору загальна сума останнього залишається незмінною до повного виконання сторонами зобов'язань за договором. Після виконання зобов'язань за договором, сторони у місячний строк проводять остаточне звіряння розрахунків, що підтверджується актом звіряння розрахунків (п.3.5 договору).
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №958 від 20.04.2015 на суму74910,64 грн.. Окрім того, як вбачається з акту звірки розрахунків поданого позивачем, позивач здійснив поставку товару по накладним №1091 від 30.04.2015 на суму 3400,00грн. та №1093 від 30.04.2015 на суму 2169,00грн., проте товар по вказаним накладним був повернутий відповідачем позивачу. Отже, позивач звернувся до суду з позовом на підставі тільки видаткової накладної №958 від 20.04.2015.
Отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній, підтверджується підписом його представника. Спору щодо отримання товару між сторонами не має.
Відповідно до п.4.1. договору розрахунки за поставлені та належним чином прийнятті товари належної якості та кількості проводяться шляхом оплати Замовником після пред'явлення Постачальником рахунку - фактури протягом 20 банківських днів з дати постачання та отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно - будівельне підприємство «Азовінтекс» грошових коштів на це від Генпідрядника, що здійснює будівництво інженерних споруд у рамках реалізації Проекту. До рахунку - фактури Постачальником додаються: видаткові накладні на постачання продукції; акти приймання - передавання продукції. Постачальник зобов'язаний в день виникнення податкових зобов'язань з ПДВ по операціях, що здійснюються за цим Договором, представити податкову накладну з дотриманням умов що до її реєстрації в порядку визначеному податковим законодавством, з електронним цифровим підписом уповноваженої особи Постачальника, зареєстрованої в СРПП, не пізніше 15- ти днів з моменту виникнення податкового зобов'язання, та представити її Замовнику в день реєстрації в електронному вигляді (п.4.3. договору).
Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідачем отримано товар без будь-яких зауважень та заперечень, проте останнім розрахунку не здійснено.
17.05.2016 у своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що не може розрахуватися за поставлений за договором №1 товар, оскільки з ним ще не розрахувався Генпідрядник - Публічне акціонерне товариство «Луцьксантехмонтаж №536». На підтвердження вищезазначеної обставини відповідач до матеріалів справи №905/1443/16 надає лист №232 від 28.04.2016.
Зі змісту листа №232 від 28.04.2016 судом встановлено, що в останньому йдеться, що у Публічного акціонерного товариства «Луцьксантехмонтаж №536» наявна велика заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно - будівельне підприємство «Азовінтекс», проте неможливо встановити, чи виникла ця заборгованість внаслідок неналежного виконання умов договору №1 від 10.04.2015. Також, в листі №232 відсутнє посилання на не перерахування Генпідрядником - Публічним акціонерним товариством «Луцьксантехмонтаж №536» горошових коштів для оплати товару по договору №1 від 10.04.2015. Інших належних доказів на підтвердження обставин, викладених у запереченні на позовну заяву відповідачем до матеріалів справи не надано.
За таких обставин, судом не приймаються посилання відповідача на те, строк виконання його зобов'язань по договору не настав, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином. Окрім того, умови договору в частині здійснення розрахунків погоджені таким чином, що поставка товару позивачем та перерахування генпідрядником коштів на рахунок відповідача повинні збігатися, а не виконання перед відповідачем зобов'язань інших осіб не є підставою для невиконання відповідачем зобов'язань перед позивачем.
Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до накладної №958, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватися в терміни, передбачені сторонами у п.4.1. договору та розраховуватись з дати поставки, а саме останнім днем оплати є 20.05.2015. Проте, як зазначає позивач, оплата вартості товару відповідачем станом на момент звернення до суду не здійснювалася.
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом направлена претензія №20 від 29.09.2016 про оплату заборгованості у сумі 80479,64грн. протягом трьох календарних днів з моменту отримання останнім листа. Проте вказана претензія залишена відповідачем без виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 10.04.2015 по 10.06.2016 та з письмових пояснень позивача судом встановлено, що поставка товару за договором №1 від 10.04.2015 відбувалися за видатковими накладними №958 від 20.04.2015 на суму 74910,64грн., №1091 від 30.04.2015 на суму 3400,00грн. та №1093 від 30.04.2015 на суму 2169,00грн. Проте позивачем до матеріалів справи №905/1443/16 надана лише належним чином засвідчена копія видаткової накладної №958 від 20.04.2015 на суму 74910,64грн. Відносно видаткових накладних №1091 від 30.04.2015 на суму 3400,00грн. та №1093 від 30.04.2015 на суму 2169,00грн. позивач зазначив, що товар по цім накладним був повернутий позивачеві. Дана обставина відображена останнім у акті звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 10.04.2015 по 10.06.2016. Жодних доказів на підтвердження проведення повернення товарів від покупця №2 від 25.09.2015 та №3 від 25.09.2015 позивачем також до матеріалів справи №905/1443/16 не надано.
Отже, станом на теперішній час, відповідач отримав товар по накладній №958 на суму 74910,64 грн., вартість якого повинен оплатити.
Позивачем під час розгляду справи надані разом з письмовими поясненнями також платіжне доручення №1091 від 18.05.2016 на суму 15000,00грн.(часткова оплата товару відповідачем) та акт звірки взаєморозрахунків за період з 10.04.2015 по 10.06.2016. Зі змісту останніх вбачається, що заборгованість відповідача за поставлений товар по договору №1 від 10.04.2015 станом на момент вирішення спору складає 59910,64грн.
За таких обставин, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно - будівельне підприємство «Азовінтекс», що підлягає стягненню на користь Державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство», з урахуванням часткової оплати відповідно до платіжного доручення №1091 від 18.05.2016 на суму 15000,00грн., складає 59910,64грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1729,22грн. та інфляційні втрати у розмірі 2381,91 грн. за час прострочення виконання відповідачем грошових зобов”язань.
Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Судом перевірена вірність зробленого позивачем розрахунку 3% у розмірі 1729,22грн. та встановлено, що він є арифметично не вірним, у зв'язку з тим, що Державним підприємством «Ківерцівське лісове господарство» не вірно визначено настання строку оплати та початок періоду прострочення зобов'язання, а як наслідок не вірно визначено кількість простроченних днів. Судом зроблений власний розрахунок 3% річних, а саме за видатковою накладною №958 від 20.04.2015 строк оплати настав 20.05.2015, отже за 2015 рік 3% річних нараховуються за період з 21.05.2015 по 31.12.2015 (строк прострочення 225 днів) у розмірі 1385,33грн. За 2016 рік 3% річних за період з 01.01.2016 по 23.02.2016 (54 днів прострочення) складають 331,57грн.
За таких обставин, 3 % річних, що підлягають стягненню з відповідача складають 1716,90грн.
Судом перевірена вірність зробленого позивачем розрахунку інфляційного збільшення боргу за період з червня 2015 року по січень 2016 року та визнано його арифметично невірним, проте за розрахунком суду сума інфляційного збільшення боргу є більшою, тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача втрат від інфляції у розмірі 2381,91грн.
Також позивач просить суд відшкодувати йому за рахунок відповідача витрати на оплату правової допомоги адвокатом в розмірі 2000,00грн.
Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.
Відповідно до п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарсько процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №6-рп/2013 у справі №1-4/2013.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоритична підготовка, тощо.
Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Крім того, у справі “Суханов та Ільченко проти України” Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 по вказаній справі зазначив про те, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Правовідносини між позивачем (клієнт) та адвокатом ОСОБА_2 підтверджуються договором №9-ЮП про надання правової допомоги від 01.02.2016.
Відповідно до п.1.1. договору адвокат зобов'язується надавати клієнтові правову допомогу у справі про стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно - будівельне підприємство «Азовінтекс», а саме: вивчення документів по наявній заборгованості, підготовка позовної заяви із здійсненням розрахунків заборгованості та штрафних санкцій, подання вищезазначеної позовної заяви до суду, представництво інтересів клієнта в суді.
Згідно з п.4.1 договору за надання правової допомоги клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар. За правову допомогу, передбачену цим договором, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 2000,00грн. Клієнт погоджучись із здійсненням інших витрат, платних послуг компенсує їх адвокатові (п.4.2 договору).
Доказом витрат на послуги адвоката позивачем надане платіжне доручення №6450 від 03.03.2016 на суму 2000,00грн. Зі змісту якого, судом вбачається у розділі призначення платежу: «проплата за адвокатські послуги згідно рахунку №1-0000012 від 01.03.2016». Проте позивачем до матеріалів справи №905/1443/16 не надано а ні рахунку №1-0000012 від 01.03.2016, а ні акту прийому - передачі виконаних робіт адвоката перед клієнтом.
З огляду на те, що адвокат не з'явився в жодне судове засідання, в судовому засідання 14.06.2016 був присутній представник за довіреністю від підприємства, враховуючи ціну позову (арифметичну невірність розрахунку 3% річних), на складність спору (поставка по одній накладній), та перелік документів, які були подані адвокатом до матеріалів справи (договір поставки №1, накладна, розрахунок ціни позову, претензія), та кількість судових засідань (два судових засідання, 17.05.2016 представник позивача не з'явився, 14.06.2016 з'явився представник від підприємства), та час, який необхідний кваліфікованому адвокату для складення позовної заяви такої складності, а також враховуючи те, що позивач самостійно звернувся з вимогою до відповідача про сплату боргу, суд вважає, що витрати позивача на оплату послуг адвоката слід покласти на відповідача в сумі 500,00 грн. (на підготовку документів для подання позову до суду)
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що витрати на послуги адвоката підлягають стягненню частково у розмірі 500,00 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що хоча позов й задоволений частково, проте спір виник з вини відповідача і станом на момент звернення позивача до суду, сума основного боргу повністю підтверджується матеріалами справи, а подальше його зменшення відбулось у зв'язку з тим, що відповідач під час розгляду справи судом по суті здійснив часткову сплату суми основного боргу.
Приписами ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
З вищезазначеного, керуючись ст.49 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про покладення судових витрат на відповідача без урахування часткового погашення суми основного боргу останнім на 15000,00грн. відповідно до платіжного доручення від 18.05.2016.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно - будівельне підприємство «Азовінтекс» (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр.Леніна, буд.68-А, код ЄДРПОУ 24155428) на користь Державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство» (45200, Волинська область, м.Ківерці, вул.Кузнєцова,4, код ЄДРПОУ 00991551) основний борг у розмірі 59910(п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот десять)грн. 64коп., 3% річних у розмірі 1716(одна тисяча сімсот шістнадцять)грн. 90коп., інфляційні втрати у розмірі 2381(дві тисячі триста вісімдесят одна)грн. 91 коп., судовий збір у розмірі 1377(одна тисяча триста сімдесят сім)грн. 79коп., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп.
3.В іншій частині позову відмовити.
4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України
Дата складення повного рішення:21.06.2016.
Суддя Д.М. Огороднік