61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
14.06.2016 Справа № 905/1508/16 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М. розглянув матеріали справи
за позовомМіністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю “СПЕЦ - КОНТАКТ”
простягнення 326292,48 грн
за участю представників:
від позивачаГордієнко В.І. - представник за довіреністю;
від відповідачаВасильєва К.О. - представник за свідоцтвом.
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Міністерства оборони України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “СПЕЦ - КОНТАКТ” пені у розмірі 81852,48грн. та штрафу у розмірі 244440,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору № 286/3/15/404 від 21.09.2015 про поставку для державних потреб матеріально технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).
На підтвердження вказаних обставин, позивач надає наступні копії документів: договору № 286/3/15/404 від 21.09.2015 з додатками, претензії, оголошень.
Ухвалою від 26.04.2016 порушено провадження по справі та призначено справу до розгляду.
31.05.2016 та 14.06.2016 у судових засіданнях на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошена перерва.
Представник позивача у судовому засіданні 14.06.2016 підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсягу та надав додаткові письмові пояснення, відповідно до змісту яких положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не можуть застосовуватися до предмету спору у справі №905/1508/16.
Представник відповідача в судовому засіданні 14.06.2016 надав відзив на позовну заяву, в якому проти прострочення строку поставки товару по договору № 286/3/15/404 від 21.09.2015 не заперечує, проте просить зменшити розмір штрафних санкцій на 80%, посилаючись на наступне. Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ - КОНТАКТ» вважає, що розмір штрафних санкцій, що нараховано позивачем є надмірно великим, незначні поручення договірних зобов'язань не мали негативних наслідків для Міністерства оборони України. Окрім, того підприємство відповідача не тільки знаходиться на території проведення АТО, але й виконує значний обсяг замовлень для підтримання обороноздатності держави. ТОВ «СПЕЦ - КОНТАКТ» прийняла участь в програмі розвитку ООН, тому закупило відповідне обладнання, налаштувало робочі місця та прийняло на роботу 7 нових працівників. Також, галузь легкої промисловості в Україні знаходиться в стані стагнації, більшість фабрик з пошиття або припинили свою діяльність, або є неприбутковими. Відповідач зазначає, що його підприємство знаходиться вкрай важкому матеріальному становищі.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
21.09.2015 між Міністерством оборони України (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “СПЕЦ - КОНТАКТ” (постачальник, відповідач) підписано договір №286/3/15/404 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України)(далі - договір).
За умовами вказаного договору постачальник зобов'язується у 2015 році поставити для потреб Міністерства оборони України одяг верхній, інший, чоловічий і хлопчачий (Лот.4. Костюм літній польовий) (далі -товар), а Замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі (п.1.1. договору).
Відповідно до п.1.2. договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, характер, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки(терміни) виконання договору, визначаються специфікацією, викладеною у договорі.
Специфікацією визначається, що до 30.10.2015(включно) відповідач повинен поставити товар на загальну суму 3492000,00грн.
Відповідно до п.3.1. договору ціна останнього становить 3492000,00грн., у тому числі ПДВ 582000,00грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач поставив позивачу товар за видатковою накладною №222 від 03.12.2015 на суму 87300,00грн. та видатковою накладною від 23.12.2015 №246 на суму 733320,00грн., що підтверджується відповідними актами приймального контролю якості та рахунками-фактури.
Відповідно до п. 5.3 договору датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника.
З специфікації до договору судом вбачається, що останнім днем виконання поставки товару є 30.10.2015, тобто з 01.11.2015 у відповідача починається прострочення його забов'язання.
Аналогічна позиція щодо настання терміну виконання зобов'язання наведена в абз. 2 п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013.
З матеріалів справи судом встановлено, що поставка товару на суму 87300,00 грн. відбулася 03.12.2015 за видатковою накладною №222, що підтверджується рахунком - фактурою №241 від 03.12.2015 та актом приймального контролю якості №1 від 27.11.2015, на суму 733320,00 грн. відбулася 23.12.2015 за видатковою накладною №264, що підтверджується рахунком - фактурою №246 від 23.12.2015 та актом приймального контролю якості №2 від 22.12.2015.
Позивачем вартість вищезазначеного товару №286/3/15/404 від 21.09.2015 оплачено у повному обсягу, що підтверджується платіжними дорученнями №286/3/4228 на суму 87300,00грн. та №286/3/4715 на суму 733320,00грн.
Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, які підпадають під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтями 662, 663, 664 Цивільного кодексу встановлено наступне. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві .
Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа.
Аналіз положень ст. 614 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини.
Боржник звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання по договору щодо поставки товару у термін до 30.10.2015 не виконав, відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про неможливість виконання своїх зобов'язань щодо поставки товару у визначений договором.
Доводи відповідача про те, що підприємство відповідача працює в складних умовах зумовлених проведенням АТО, судом не приймається, оскільки підписуючи договір у 2015 році відповідачу було відомо як про проведення АТО так і про інші умови, що можуть ускладнювати виконання зобов'язань по договорі. Проте, відповідач на власний ризик бере на себе виконання зобов'язань у строки та у обсягах погоджених в договорі. Окрім того, відповідач отримав кошти по програмі ООН на купівлі обладнання.
За таких обставин, суд приходить до висновку про доведеність порушення відповідачем зобов'язання по договору щодо поставки товару та про наявність його вини у порушенні зобов'язання.
Пунктом 7.3.4 договору передбачено, що за порушення строків виконання забов'язання постачальник сплачує пеню у розмірі 0,2% від обсягу непоставленої товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості договору.
Позивач, посилаючись на п.7.3.4 договору, зазначає, що при поставці товару 03.12.2015 відповідач прострочив виконання забов'язання на 32днів, 23.12.2015 на 52 дні.
У відповідності до представленого позивачем розрахунку позивач просить стягнути з відповідача заборгованість: за поставку товару за видатковою накладною №222 за період з 01.11.2015 по 03.12.2015 пеню у розмірі 5587,20грн.; за період з 01.11.2015 по 24.12.2015 пеню у розмірі 76265,28грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 244440,00грн.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Враховуючи те, що замовником по договору було Міністерство оборони України а також те, що виконання грошових зобов'язань по договору виконувалось за рахунок Державного бюджету України, до спірних правовідносин застосовується ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Оскільки ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена можливість погодження сторонами в договорі інших розмірів штрафних санкцій, то судом приймаються, саме той розмір пені, а саме 0,2% та розміру штрафу, а саме 10 %, який погоджений сторонами в договорі.
Судом перевірений розрахунок пені позивача та визнано його арифметично невірним, оскільки позивачем невірно визначені періоди нарахування пені, а саме оскільки за видатковою накладною №222 товар на суму 87300,00грн. поставлено 03.12.2015, отже пеня нараховується за період з 01.11.2015 (дата визначена позивачем, хоча вірною є дата 31.10.2015) по 02.12.2015 (дата визначена судом), за видатковою накладною №246 товар на суму 733320,00грн. поставлено 23.12.2015, отже пеня нараховується за період з 01.11.2015 (дата визначена позивачем, хоча вірною є дата 31.10.2015) по 22.12.2015 (дата визначена судом), як наслідок визначено і кількість днів прострочення. Проте розрахунок суду виявився більшим, тому сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 81852,48грн.
Перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 244440,00грн., здійснений позивачем, суд визнає його арифметично вірним та такими, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Як вже встановлено судом, позивач надав до матеріалів справи №905/1508/16 достатньо доказів на підтвердження порушення відповідачем своїх зобов'язань по договору №286/3/15/404 від 21.09.2015, тому позовні вимоги Міністерства оборони України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсягу.
У відзиві на позовну заяву, відповідач заявляє на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України клопотання про зменшення суми пені та штрафу на 80%. Позивач заперечує проти задоволення клопотання відповідача.
Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Клопотанням мотивовано тим, що штрафні санкції є надмірно високими у порівнянні з можливими збитками, а також тим, що незначні порушення договірних зобов'язань не мали негативних наслідків для Міністерства оборони України. Окрім, того підприємство відповідача не тільки знаходиться на території проведення АТО, але й виконує значний обсяг замовлень для підтримання обороноздатності держави. ТОВ «СПЕЦ - КОНТАКТ» прийняла участь в програмі розвитку ООН, тому закупило відповідне обладнання, налаштувало робочі місця та прийняло на роботу 7 нових працівників. Також, галузь легкої промисловості в Україні знаходиться в стані стагнації, більшість фабрик з пошиття або припинили свою діяльність, або є неприбутковими. Відповідач зазначає, що його підприємство знаходиться вкрай важкому матеріальному становищі.
Відповідачем надано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії наступних документів: подяк за неоціненну допомогу у зміцненні та становленні Збройних Сил військової частини п/п В 0124, договору з ООН за жовтень 2015 року, акт прийому - передачі послуг по облаштуванню робочих місць.
Відповідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи клопотання про зменшення штрафних санкцій, судом враховано наступне, що замовником продукції за договором №286/3/15/404 від 21.09.2015 є Міністерство оборони України, поставка продукції здійснювалася за державні кошти, за державне замовлення, предметом поставки був одяг верхній, інший, чоловічий і хлопчачий для військових, тому порушення відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем в першу чергу завдало шкоди Державі в цілому. Окрім того, договір укладений за результатами конкурсу, отже відповідач подаючи заявку на участь у конкурсі був обізнаний про умови конкурсу, про строки поставки, про обсяг поставки та міг співставити замовлення зі своїми реальними можливостями. Також, того договір №286/3/15/404 від 21.09.2015 укладено вже коли проведення антитерористичної операції на території Донецької області стало загальновідомим фактом. Проте не зважаючи на цю обставину відповідач все таки взяв на себе зобов'язання по виконанню договору №286/3/15/404 від 21.09.2015, хоча мав можливість припустити настання негативних наслідків та ускладнень при виконанні умов останнього. Також, відповідач сам зазначив у відзиві, що на даний час приймає участь у програмі розвитку ООН та отримує на це відповідне фінансування від останньої, тому суд приходить до висновку, що підприємство відповідача не є збитковим і функціонує у повному обсягу. Окрім того, з матеріалів справи №905/1508/16 судом встановлено, що жодних належних доказів на неможливість здійснення поставки товару своєчасно відповідач не надав, як і не навів обґрунтованих доводів з цього приводу.
За таких обставин, враховуючи надані до матеріалів справи докази, приймаючи до уваги всі доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій та приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 80%.
З вищенаведеного, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсягу.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог у повному обсягу, керуючись ст.49 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про покладення судових витрат на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити у повному обсягу.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ - КОНТАКТ» (84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пров.Андріївський, буд.18А, код ЄДРПОУ 32019384) на користь Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) штраф у розмірі 244440 (двісті сорок чотири тисячі чотириста сорок) грн. 00 коп., пеню у розмірі 81852 (вісімдесят одна тисяча вісімсот п'ятдесят дві)грн. 48 коп. та судовий збір у розмірі 4894 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто чотири) грн. 39коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Дата складення повного рішення 21.06.2016
Суддя Д.М. Огороднік