07 червня 2016 року м. Київ К/800/47011/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Бухтіярової І.О.,
Голубєвої Г.К.,
секретар Антипенко В.В.,
за участю представників ПАТ „Українське Дунайське пароплавство" - Іскрова К.М.,
Надельніченко Н.А.,
представника СДПІ з ОВП у м. Одесі Міжрегіонального ГУ ДФС - Макаренка С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року у справі № 1570/2311/2012 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів,
про скасування податкових повідомлень - рішень, -
Приватне акціонерне товариство „Українське Дунайське пароплавство" звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0000541630 від 14.07.2011, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1709558 грн., штрафні (фінансові) санкції 1 грн.; № 0000531630 від 14.07.2011, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1019752 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 401051 грн.
Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2014, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2014, позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення: №0000541630 від 14.07.2011; №0000531630 від 14.07.2011.
Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що позивачем були надані всі первинні документи щодо здійснення господарської діяльності.
Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС) звернулась із касаційною скаргою про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
В скарзі просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання правомірності включення до податкового кредиту податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах з 01.01.2010 до 31.03.2011 та складено акт № 273/16-3/01125821/35 від 21.06.2011.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000541630 від 14.07.2011, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість 1709558 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.; № 0000531630 від 14.07.2011, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1019752 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 401051 грн.
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1. п. 7.4, пп. 7.5.1. п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість"; пп. 14.1.179, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 202.1 ст. 202 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на 1019752 грн.: за липень 2010 року на 62258 грн.; за серпень 2010 року на суму 51823 грн.; за вересень 2010 року на суму 118249 грн.; за жовтень 2010 року на суму 481098 грн.; за листопад 2010 року 41479грн.; за грудень 2010 року 47193 грн.; за січень 2011 року 96052 грн.; за лютий 2011 року 121600 грн.; завищено від'ємне значення по рядку 20.2 на загальну суму 526324 грн., у березні 2011 року; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 24 в розмірі 1709558 грн. у березні 2011 року.
Висновки податкового органу обґрунтовані тим, що перевіркою з питання правомірності включення до податкового кредиту податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах з 01.01.2010 до 31.03.2011 встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 1955003 грн.
Позивачем не враховано в податковій звітності з податку на додану вартість результати попередніх актів перевірок, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - рядок 26 декларації.
Як встановлено судами, що з 01.01.2010 до 31.03.2011 були проведені позапланові документальні перевірки позивача.
Проведено перевірку за результатами якої було складено акт № 113/15-3/01125821/3 від 31.03.2011 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ВАТ „Українське Дунайське пароплавство" щодо наявних розбіжностей з податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2008 по 31.01.2011, висновки стали предметом судового розгляду по адміністративній справі № 1570/9231/2011.
Крім того, предметом спору стало різне з податковим органом розуміння положень Закону України „Про податок на додану вартість" в частині права позивача, як платника податку на додану вартість включати суми податку, вказані в податкових накладних наданих постачальниками з запізненням, в податковому періоді, в якому такі податкові накладні були фактично отримані.
До 01.01.2011 правовідносини з приводу визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі оформлення податкових накладних та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, були врегульовані Законом України „Про податок на додану вартість", до податкових накладних оформлених за такими взаємовідносинами, як і до підстав виникнення права на податковий кредит з ПДВ за такими накладними, мають бути застосовані приписи положень цього Закону.
Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
У пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 наведеного Закону податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбана таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Разом з тим, подання заяви згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 вищезазначеного Закону зі скаргою на постачальника є правом, а не обов'язком покупця.
Крім того, судами обґрунтовано зазначено, що у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми податку на додану вартість, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в тому податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Бухтіярова І.О.
Голубєва Г.К.