07 червня 2016 року м. Київ К/800/19470/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Голубєвої Г.К.,
Приходько І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі № 820/616/15 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області,
про скасування податкових повідомлень - рішень, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0003702201 від 20.10.2014, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції 58176, 55 грн.; №0003712201 від 20.10.2014, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції 13215 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2015, яку залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2015, позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0003712201 від 20.10.2014, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суди виходили з того, що податковим органом оскаржуване рішення № 0003712201 від 20.10.2014 прийнято не у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області звернулась із касаційною скаргою про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
В скарзі просить скасувати судові рішення, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
В скарзі просить скасувати судові рішення, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що відповідачем здійснено фактичну перевірку позивача з питань дотримання норм законодавства регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документів, що підтверджують реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно закону, ліцензій, патентів, свідоцтво, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів господарського об'єкту (поліграфічні послуги), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 де здійснює діяльність позивач та складено акт № 1532/20/40/22/НОМЕР_3 від 25.09.2014.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0003702201 від 20.10.2014, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції 58176, 55 грн.; №0003712201 від 20.10.2014, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції 13215 грн.
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637; п.1, п. 2, п. 13 ст. 3 Закону України „Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"; в книзі обліку розрахункових операцій не було запису готівкових коштів за період з 15.09.2014 до 24.09.2014 до роздрукованих та вклеєних в КОРО z-звітів за цей період, що призвело до неоприбуткування суми готівкових коштів у день їх фактичних надходжень у розмірі 2643 грн., проводилися розрахункові операції із застосуванням платіжних карток без використання РРО та видачі розрахункового документу (чеку), не проведено розрахункову операцію через РРО та нероздруковано розрахунковий документ за проданий товар.
Відповідачем було зазначено про порушення позивачем підпункту 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637, а саме: в книзі обліку розрахункових операцій не було запису готівкових коштів за період з 15.09.2014 до 24.09.2014 до роздрукованих та вклеєних в КОРО z-звітів, що призвело до неоприбуткування суми готівкових коштів у день їх фактичних надходжень у розмірі 2643 грн., що на думку відповідача призвело до порушення порядку оприбуткування готівки.
Відповідно до п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК, оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Судами встановлено, що позивач проводив готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, судами вірно зазначено, що оприбуткуванням готівки для позивача є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій, на підставі фіскальних звітних чеків РРО
З дослідженої судами книги КОРО, де обліковуються дані звітні чеки та здійснюються записи про надходження готівки, вбачається, що позивачем здійснені записи до книги обліку розрахункових операцій та вклеєні відповідні фіскальні звітні чеки, що свідчить про відсутність мети приховування (не оприбуткування) виручки.
Сума готівкових коштів 2643 грн. за період з 15.09.2014 по 24.09.2014 була оприбуткована позивачем у повному обсязі та в день фактичного надходження зазначена у Z-звітах, які були роздруковані та підклеєні у КОРО.
Крім того, встановлено оприбуткування позивачем сум готівкових коштів, окрім роздрукованих у день надходження до каси готівки і підклеєних Z-звітів у КОРО, передані до ДПІ у Московському районі м. Харкова звіти про розмір оприбуткованої готівки за кожен день її фактичного надходження за допомогою модему, який підключений до РРО, підтверджує факт здачі готівкових коштів до установи банку.
При цьому, доказом отримання готівкових коштів є денні Z-звіти, зафіксовані у фіскальних чеках, що були вклеєні в КОРО.
Готівка позивачем оприбуткована, факт оприбуткування підтверджується податковою звітністю, розбіжностей між даними КОРО та сумами, внесеними в касу підприємства, під час перевірки не встановлено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про те, що за неналежне ведення КОРО не передбачена відповідальність за невнесення запису до неї у разі наявності вклеєного Z-звіту, а передбачена інша відповідальність у вигляді застосування штрафу на підставі п. 3 ст. 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Відповідно до ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно з п. 1 ст. 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
вчинене вперше - 1 гривня;
вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);
за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);
Позивачем проводилися розрахункові операції із застосуванням платіжних карток без використання реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документу (чеку): 10.09.2014 на суму 5853 грн., 11.09.2014 на суму 330 грн., 11.09.2014 на суму 280 грн. за період з 11.09.2014 до 27.09.2014 в сумі 10792,01 грн.; не проведено розрахункову операцію 25.09.2014 через РРО та нероздруковано розрахунковий документ при продажу товару на суму 500 грн.
Правомірним є застосування відповідачем штрафних санкцій за кожне з аналогічних порушень, яке є окремим та завершеним (а не триваючим) порушенням.
Не роздрукування розрахункового документу (чеку) є закінченим порушенням у момент його вчинення.
Оскільки дані порушення не є триваючими, а є систематичними, санкції необхідно застосувати за кожне порушення окремо.
Невидача касового чеку під час кожного продажу товару визнається окремим порушенням, а наступне незастосування РРО при продажу товарів (наданні послу) є окремим порушенням. Невидача чеку повторно при продажу товару буде вважатися повторним, що передбачає застосуванню фінансової санкції у вигляді 100 відсотків вартості проданих з порушенням товарів (послуг) за вчинення порушення вдруге.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційних скаргах, немає.
Керуючись ст., ст. 220, 222, 224, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2015 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Голубєва Г.К.
Приходько І.В.