07 червня 2016 року м. Київ К/800/19696/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Бухтіярової І.О.,
Голубєвої Г.К.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - ДПІ) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року у справі № 820/217/15 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель» (далі - Товариство) до ДПІ, Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області,
про стягнення суми, -
У січні 2015 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення пені за прострочку 105 днів, з 1.10.2014 до 13.01.2015, погашення заборговані бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
Зазначило, що у Товариства виникло право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за травень, вересень 2010 року.
18 лютого 2015 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року, позов задоволено.
Стягнута на користь Товариства пеня за прострочку 105 днів, з 1.10.2014 до 13.01.2015, погашення заборговані бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 92 978,00 грн.
Задовольняючи позов, суди зазначили, що у зв'язку із простроченням здійснення Товариству бюджетного відшкодування у нього виникло право на нарахування та стягнення пені на суму простроченої заборгованості.
ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами, Товариство зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в ДПІ як платник податків.
30 листопада 2010 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2011 року, визнане незаконним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0000220840/0 від 20.08.2010 щодо стягнення з Товариства податку на додану вартість за травень 2010 року у розмірі 706,00 грн.
12 січня 2011 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2011 року, визнане незаконним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0000570840/0 від 22.11.2010 щодо стягнення з Товариства податку на додану вартість за вересень 2010 року у розмірі 91 272,00 грн.
9 листопада 2011 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року, стягнуто на користь Товариства бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 47 317,00 грн.; за червень 2010 року у розмірі 173 737,00 грн.; за вересень 2010 року у розмірі 91 272,00 грн.; за серпень 2010 року у розмірі 309 375,00 грн.; за травень 2010 року у розмірі 706,00 грн.
Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.
Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України та строки проведення розрахунків також передбачається статтею 200 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Відповідно до п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України після закінчення процедури судового оскарження орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно з п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
Пунктом 200.17 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (в тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.
Згідно з ст. 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються гроші Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
Відповідно до п. 4 ч. 4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 21.12.2005, казначейство відповідно до покладених на нього завдань провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
Згідно з пп. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України № 209/72 від 2.07.1997 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України № 200/86 від 21.05.2001) відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Відповідно до пп. 6.1, 6.2 зазначеного Порядку суми, не відшкодовані платнику податку протягом термінів визначених у розділі 3 цього Порядку, уважається бюджетною заборгованістю.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.
У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету.
Суди встановили, що судовими рішеннями було підтверджене право Товариства на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету за травень 2010 року у розмірі 706,00 грн. та вересень 2010 року у розмірі 91 272,00 грн.
Відповідно до п. 200.23. ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Суди обґрунтовано зазначили, що зазначеною нормою визначений період часу, за який платник податку має право на отримання пені за несвоєчасне виконання Державою зобов'язань з перерахування підтверджених сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Розрахунок пені розпочинається з першого дня, з якого порушено права платника податку на отримання бюджетного відшкодування.
Крім того, чинним законодавством не передбачено, що стягнення пені, нарахованої на суму наявної бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, можливе та здійснюється лише після фактичного повного або часткового погашення цієї заборгованості платнику податку.
Враховуючи, що сума бюджетного відшкодування за травень, вересень 2010 року неправомірно не відшкодована Товариству, воно має право на стягнення пені у зв'язку з наявністю бюджетної заборгованості.
30 жовтня 2014 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року, стягнуто на користь Товариства суми пені у розмірі 28 221,97 грн. за прострочку 158 днів, з 26.04.2014 до 30.09.2014, погашення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за травень, вересень 2010 року у розмірі 622 407,00 грн.
Таким чином, сума пені за період прострочення - 105 дні з 1.10.2014 до 13.01.2015 складає 4 244,78 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Крім того, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 квітня 2015 року в частині зупинення виконання ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року визнати такою, що втратила чинність.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Бухтіярова І.О.
Голубєва Г.К.