2-А-127/2008
20 серпня 2008 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Кляшторного В.С., при секретарі Руденковій Ю.Г., з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Військової частини А 1978 про стягнення нарахованої, але не виплаченої грошової компенсації натомість речового майна,
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А 1978 про стягнення нарахованої, але не виплаченої грошової компенсації замість речового майна.
В позові вказав, що він проходив військову службу на посаді провідного інженера у 621 військовому представництві, що стоїть на речовому забезпеченні військової частини А-1978. За наказом № 208 від 04.11.2005 року він був звільнений в запас відповідно до п.67 п.п «б» - за станом здоров'я.
Під час проходження військової служби позивачка у відповідності до Конституції України та діючих Законів, а також Ухвали Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004 року Положення «Про речове забезпечення» повинен був отримувати речове майно за рахунок держави або грошову компенсацію замість речового майна. Однак на момент звільнення він не отримав належну йому грошову компенсацію замість речового майна. Заборгованість вч А-1978 по виплаті грошової компенсації замість речового майна склала 6347 грн. 86 коп.
У зв'язку з зазначеними обставинами позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просить стягнути з вч А-1978 грошову суму в розмірі 6347 грн. 86 коп. в рахунок відшкодування грошової компенсації замість речового майна.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтвердив зазначені в позові обставини, підтримав позовні вимоги, наполягав на задоволенні позову.
Представник відповідача позов не визнав. При цьому суду пояснив, що дія ч.2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців” у зв'язку з економією бюджетних коштів була призупинена Законом України № 1459-ІІІ1459-14 від 17.02.2000 року “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”. Розрахунок компенсації проводився позивачем відповідно з нормами забезпечення військовослужбовців ЗС України та інших військових формувань, які були затверджені ст. 16 Закону України “Про Збройні Сили України” та Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року № 426, розрахунок проведений за період з березня 2000 року. Військова частина А 1978 з 2000 року не отримувала від головного розпорядника - Міністерства Оборони України коштів на виплату даної компенсації, тому ця компенсація не була виплачена позивачу не з вини частини.
Крім того, представник відповідача вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності. На підставі зазначеного просить суд в позові відмовити.
Заслухавши показання сторін, вивчивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Дія ч.2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців” у зв'язку з економією бюджетних коштів була призупинена Законом України № 1459-ІІІ1459-14 від 17.02.2000 року “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”. Таким чином на час звільнення позивач не мав право на отримання грошової компенсації замість речового майна.
Військова частина А 1978 з 2000 року не отримувала від головного розпорядника - Міністерства Оборони України коштів на виплату даної компенсації. Вини відповідача в порушенні прав позивача суд не вбачає.
Крім того, у відповідності до ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач знав про своє право на отримання грошової компенсації замість речового майна, в позові посилається на нормативні документи, якими було передбачено його право на отримання компенсації, але до суду не звертався. Звільнений був 04.11.2005 року, з позовом звернувся до суду лише 24.06.2008 р., а тому суд вважає, що позивачем безпідставно порушено строк позовної давності.
Керуючись ст. 99, 100, 158, 159, 160, 163, п. 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до Військової частини А 1978 про стягнення нарахованої, але не виплаченої грошової компенсації натомість речового майна.
Постанову може бути оскаржено шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом 10 днів з дня її проголошення та апеляційної скарги на постанову суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання такої заяви, через суд першої інстанції з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.С. Кляшторний