Справа № 2-607/2009
10 березня 2009 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Компанійця О.В.
при секретарі Даніловій В.В.
з участю представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Смілі справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ „Український промисловий банк” про повернення банківського вкладу,
встановив:
ОСОБА_2 21 жовтня 2008 року уклала в Смілянському відділенні № 1 Черкаської філії ТОВ „Укрпромбанк” договір банківського вкладу, згідно з яким банк прийняв від неї вклад 45560 грн. 70 коп. під 20% річних строком на 91 день по 19 січня 2009 року.
Оскільки банк по закінченню строку дії договору відмовився повернути вклад, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про стягнення цієї суми.
В судовому засіданні позивачка підтримала позов повністю.
Представник відповідача позов не визнав і пояснив, що з 19 січня ц.р. банк видавав депозити в межах ліміту, визначеного для Смілянського відділення, тому вкладникам належало записуватись у чергу на одержання коштів. Постановою НБУ № 19/БТ в ТОВ „Укрпромбанк” з 21 січня по 21 липня 2009 року введено тимчасову адміністрацію. Тимчасовий адміністратор 22 січня видав розпорядження № 19-Р, яким визначив перелік операцій з коштами клієнтів, які дозволяє здійснювати. Оскільки видача вкладів не входить до цього переліку, банк не повинен виконувати договору з позивачкою.
Позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 1.4 договору банківського вкладу від 21 жовтня 2008 року № 1001/0305325000534001, ТОВ „Український промисловий банк” прийняло від ОСОБА_2 45560 грн. 70 коп. під 20% річних строком на 91 день з 21 жовтня 2008 року по 19 січня 2009 рік.
З показів позивачки, допитаної як свідка встановлено, що на час закінчення дії договору вона хворіла, а 26 січня 2009 року звернулась до відповідача із заявою про видачу готівки, але вклад їй не повернуто.
Заперечуючи позов, представник відповідача стверджував, що п. 5.2 договору звільняє банк від відповідальності, якщо невиконання або неналежне виконання умов договору є наслідком видання уповноваженими органами нормативних актів, що прямо перешкоджають або забороняють вчиняти дії, спрямовані на виконання зобов'язання за договором. Однак суд не може погодитись з доводами представника відповідача, оскільки позивачка не вимагає притягнення банку до відповідальності за невиконання договору.
Види відповідальності за порушення зобов'язання визначено у ст. 611 ЦК України. Ними є:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором чи законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків і моральної шкоди.
ОСОБА_2 не вимагає застосувати до відповідача жоден з видів відповідальності, визначених ст. 611 ЦК України. Позивачка не просить розірвання договору (строк дії якого закінчився), а вимагає виконання зобов'язання в натурі, на що має право згідно з ч. 1 ст. 622 ЦК України.
Таким чином, предметом позову не є відповідальність банку за невиконання зобов'язання, а п. 5.2 договору звільняє банк від відповідальності, однак не від виконання зобов'язання.
Статтею 1060 ЦПК України визначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Обмеження щодо виплати вкладів, встановлені призначеним НБУ адміністратором, не можуть порушувати закон, який є актом вищої дії.
Частина 4 ст. 41 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
На підставі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливає місцезнаходження майна.
У відповідності з вимогами ст. 1058, ч. 2 ст. 1066 ЦК України банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, однак за ч.ч. 1, 4 ст. 1060 ЦК України повинен повернути вклад зі спливом встановленого договором строку.
Згідно з ч. 2 ст. 321 ЦК України особа може бути обмежена у здійснені права власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Таким чином, з 26 січня 2009 року банк користується грошовими коштами ОСОБА_2 без будь-яких правових підстав, а право власності позивачки порушується.
Оскільки позов підлягає до задоволення, а позивачка звільнена від сплати судового збору, згідно з вимогами ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 88, 214, 215 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задоволити повністю.
Стягнути з ТОВ „Український промисловий банк” на користь ОСОБА_2 45560 грн. 70 коп. за договором банківського вкладу і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього 45590 грн. 70 коп.
Стягнути з ТОВ „Український промисловий банк” на користь ГУ ДКУ 455 грн. 91 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Черкаської області через міськрайонний суд шляхом подання протягом 10 днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги (з копією скарги і додатків до неї відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі). Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення без подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.
Головуючий