Справа №2-а- 3389 \ 2009 рік
12 березня 2009 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Ярмоли О.Я., при секретарі судового засідання Павловій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5 м. Біла Церква, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення,-
Позивач звернувся до суду з названим адміністративним позовом посилаючись на те, що він являється потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії , інвалідом 2 групи, захворювання пов'язане з Чорнобильською катастрофою, і згідно законодавства має право на щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, але відповідачем йому виплачено вказану допомогу в 2007,2008 роках у значно нижчому розмірі, а тому позивач просить суд визнати такі дії відповідача неправомірними та стягнути з відповідача недоплачені суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за вказані роки в розмірі 4745 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, направив суду заяву з клопотанням про розгляд справи без його участі. На підставі ст. 122 КАС України суд ухвалив задовольнити клопотання позивача та розглядати дану справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, просить розглянути справу у його відсутність, подав до суду письмові заперечення, в яких позов не визнав, просить суд відмовити в задоволенні даного позову.
Дослідивши матеріали справи, оголосивши письмові заперечення відповідача, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Так, в суді встановлено, що позивач являється потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС, 1 категорії та інвалідом 2 групи, захворювання пов'язане з Чорнобильською катастрофою, що стверджується копією посвідчення, вкладкою до посвідчення, довідкою МСЕК.
Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідам 2 групи, захворювання, яких пов'язане з Чорнобильською катастрофою в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
В суді встановлено, що позивачу по справі у 2007 році було виплачено дану грошову допомогу у розмірі 90 грн. 29.12.2007 р., у 2008 році - 90 грн. 18.08.2008р. Дане підтверджується витягом з банківського рахунку позивача.
Розмір виплаченої допомоги на оздоровлення за вказані роки був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року за № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
В позовні заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
В письмових запереченнях проти позову відповідач послався на те, що згідно ст.62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” його застосування провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності, в зв'язку з чим позивачу було проведено виплату одноразової допомоги на оздоровлення в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Проте, з даними запереченнями відповідача не можна погодитися з наступних підстав.
Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також, відповідно до п.1 ст.92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Крім того, ч.1 ст.9 КАС України передбачає, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, виходячи із засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, суд вважає, що при вирішенні даного спору необхідно застосувати саме положення ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та положення законів України про бюджет на відповідний рік для встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не зазначену постанову Кабінету Міністрів України, яка суперечить вказаним законам.
Також, відповідач послався на те, що згідно ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове призначення.
Так, у 2007 році Законом України “Про Державний бюджет на2007 рік” було зупинено дію ч. 4 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення з розрахунку мінімальної заробітної плати, а тому дана допомога була виплачена позивачу відповідно до розміру визначеному постановою Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
На підставі цього, 9 липня 2007 року Конституційним Судом України ухвалено рішення №6/рп, за яким визнано ряд положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними, зокрема п.30 ст.71 зазначеного Закону, яким передбачено зупинення на 2007 рік дії норм закону щодо виплат компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
В п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти України» було внесено зміни до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зазначено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених КМ України.
Однак, 22 травня 2008 року Конституційним Судом України ухвалено рішення №10/рп, за яким було визнано неконституційним внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема до ст.48 цього Закону.
Згідно ст.147 Конституції України, Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, до компетенції якого віднесено вирішення питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України та законів України.
Отже, заперечення відповідача про відсутність правових підстав для виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення у 2007 - 2008 роках в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати є безпідставними.
В судовому засіданні встановлено, що позивачу допомогу на оздоровлення за 2007 рік, фактично, було перераховано на рахунок відповідачем 29.12.2007 року , а за 2008 рік - 18.08.2008 року.
Отже, враховуючи наведене, управління соцзахисту населення повинно було виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Крім зазначених вище заперечень, відповідач, також, просить суд застосувати положення про строк звернення до адміністративного суду.
Так, відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Інших строків для звернення до адміністративного суду по даній категорії справ ні КАС, ні іншими законами не встановлено, а тому вимоги позивача про стягнення допомоги на оздоровлення за 2007 рік при його зверненні до суду з адміністративним позовом в лютому 2009р. є безпідставним.
Згідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. В ч. 2 цієї ж статті вказано, що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску вказаного строку звернення до суду поважними.
Таким чином, суд вважає за можливе визнати відмову відповідача щодо перерахунку вказаної грошової допомоги неправомірною та стягнути її на користь позивача з відповідача, лише, за 2008рік.
Згідно ст.59 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти України” мінімальний розмір заробітної плати з 01.01.2008 р. становить 515 грн., з 01.04. 2008 р. - 525 грн., з 01.10.2008 р. - 545 грн., з 01.12.2008 р. - 605 грн. , в зв'язку з чим недоплачена позивачу грошова допомога на оздоровлення у 2008 році становить 2535 грн. (525 х 5 = 2625 - 90 = 2535 грн.).
На підставі ст.4 Декрету КМ “Про державне мито” позивач звільнений від сплати судового збору на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.95 Конституції України, ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, рішенням Конституційного Суду України №6/рп від 9.07.07р., Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, рішенням Конституційного Суду України №10/рп від 22.05.08р., ст.ст. 6,9,17, 89,99, 158-163, 185, 186 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 про стягнення недоотриманих сум одноразової грошової допомоги на оздоровлення задовольнити частково.
Визнати відмову управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо перерахунку одноразової грошової допомоги на оздоровлення позивачу, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, неправомірною.
Стягнути з управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 2535 грн. (дві тисячі п'ятсот тридцять п'ять грн.) недоплаченої одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 рік.
Від сплати держмита (судового збору) позивача звільнити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня ознайомлення з повним змістом постанови суду.
Суддя: Ярмола О.Я.