Справа № 2-а-502/2009
16 березня 2009 року Рожищенський районний суд Волинської області в складі:
головуючого- судді Панасюка С.П.
при секретарі- Форсюк Т.М.
з участю позивача- Денисюк К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рожище справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,-
ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В обґрунтування своїх вимог вказує, що вона наділена правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” користується правом на одержання підвищення пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісячно.
Покликаючись на те, що протягом 2006-2008 років таке підвищення пенсії не нараховувалося та не виплачувалося, просить визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату підвищення пенсії дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року по 2008 рік включно в сумі 4470,30 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, зазначених в позовній заяві і просить задовольнити їх. Додатково суду пояснила, що у 2008 році виплата підвищення пенсії як дитині війни проводилась частково.
Відповідач у запереченнях від 16.03.2009 року позов не визнав, зазначаючи, що він діяв в межах повноважень, наданих йому законами України, підзаконними нормативно-правовими актами та в межах коштів, які були виділені державним бюджетом для вказаних виплат. Проти поновлення пропущеного позивачем строку для звернення до суду заперечує. В задоволенні позову просить відмовити. У заяві від 16.03.2009 року відповідач просив справу розглядати за відсутності представника.
Заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.
З пояснень позивача, матеріалів справи судом встановлено, що позивач наділений правовим статусом дитини війни, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Рожищенському районі, що підтверджується пенсійним посвідченням.
Протягом 2006-2007 року підвищення пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не нараховувалось та не виплачувалось, протягом 2008 року позивачеві виплачувалося підвищення пенсії як дитині війни у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року , який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
2
Проте, ст.110 Закону України «“Про державний бюджет України на 2006 рік” в
редакції Закону від 19.01.2006 року встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються в 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Даний Закон у встановленому порядку не визнавався неконституційним, тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення пенсії як дитині війни за 2006 рік відсутні.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 були визнані неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати їй підвищення пенсії як дитині війни за 2007 рік підлягають задоволенню частково за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Позовні вимоги про нарахування та виплату підвищення пенсії за період з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року задоволенню не підлягають, так як у цей період діяв Закон України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким було зупинено вказану виплату.
Ухвалюючи вказане рішення, Конституційний Суд України звернув увагу на те, що Закон України “Про державний бюджет» на відповідні роки не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими Законами України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) п. 41 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року в частині обмеження виплат дітям війни. Положення пункту 41 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які визнанні неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати підвищення пенсії як дитині війни, підлягають до задоволення частково за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Позовні вимоги про нарахування та виплату підвищення пенсії за період з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року задоволенню не підлягають, так як у цей період діяв Закон України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ”згідно якого дітям війни виплачувалося підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Європейський суд з прав людини при розгляді справи “Кечко проти України” (заява № 63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до якого встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України “Про державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку уряду України, превалювали як lex specialis. Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, поскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання свої зобов'язань.
Відповідно до ч.2 , ч.3 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть
3
встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Згідно із ч.2 ст.87 Закону України “Про пенсійне забезпечення” суми пенсії, не одержані своєчасно з вини
органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно до ст. 9 ч.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строку звернення до адміністративного суду.
На основі викладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково і слід визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення пенсії як дитині війни за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В решті позовних вимог слід відмовити.
На підставі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, керуючись ст.ст.158, ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення пенсії як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рожищенський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ: /підпис/ ОСОБА_2
Оригіналу відповідає.
Суддя Рожищенського
районного суду ОСОБА_2