Провадження №22-ц/790/3684/16 Головуючий 1-ї інстанції - Дегтярчук М.О.
Справа №629/5159/15-ц Доповідач - Сащенко І.С.
Категорія: договірні
15 червня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Сащенко І.С.
суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
за участю секретаря - Бойко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 квітня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості ,-
У грудні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування вимог зазначив, що 13.02.2006 року між відповідачем та банком був укладений кредитний договір №б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_3 В В. отримала кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, утворилась заборгованість, розмір якої станом на 30.11.2015 року становить 13804,88 грн., що складається з тіла кредиту - 1727,88 грн.; заборгованості за відсотками - 10943,43 грн.; заборгованості за комісіями - 1133,57 грн., яку разом із судовими витратами просив стягнути з відповідача на свою користь.
В судове засідання представник позивача не з'явився.
Представник відповідача не з'явився, надав заяву, якою просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку зі сплином строків позовної давності.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 квітня 2016 року у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. При цьому посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що для задоволення позову є всі підстави.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог банку, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущений строк для звернення до суду.
Проте повністю погодитись з такими висновками судова колегія апеляційного суду не може.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що між сторонами 13.02.2006 року було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік (а.с. 6).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 30.11.2015 року утворилася заборгованість у сумі 13804,88 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 1727,88 грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 10943,43 грн.; заборгованості за комісіями - 1133,57 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 4 - 5).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Згідно пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання (а.с. 11).
Останнього разу ОСОБА_3 погашала кредитну заборгованість 19.07.2006 року (а.с. 4 ).
Звернувшись до суду з позовною заявою 16.12.2015 року позивач пропустив строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу щодо стягнення заборгованості за кредитом, пені та комісії.
Проте, частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом підлягають стягненню з відповідача за останні три роки, що передували зверненню до суду, тобто за період з 30.12.2012 року до 30.11.2015 року в сумі 3683,84 грн.
Вказана сума заборгованості підтверджується детальним розрахунком ПАТ КБ «ПиватБанк», який ОСОБА_3 не спростувала ( а.с. 109 - 110 ).
Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного суду України у справі № 6-249цс15 від 02 грудня 2015 року.
Таким чином, рішення суду підлягає зміні.
Питання про відшкодування судових витрат вирішується судовою колегією відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ч.1 ст.303, ст.304, п.3 ч.1 ст.307, ст. 309, 313, ч.2 ст.314, ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 квітня 2016 року - змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за відсотками у сумі 3683,84 грн. за період з 30.12.2012 року до 30.11.2015 року та судові витрати в сумі 682, 93 грн.
В іншій частині це ж рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді