Провадження № 11-кп/790/1531/16 Головуючий І-ої інстанції
Справа № 639/3040/16-к ОСОБА_1
Категорія: п.п.4,6,12 ч.2 ст.115 КК України Доповідач: ОСОБА_2
16 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_3 ,
суддів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
при секретарі - ОСОБА_6 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
засудженого - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові у режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Жовтневого відділу Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_10 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 06 травня 2016 року, -
Зазначеною ухвалою засудженого ОСОБА_9 за його клопотанням звільнено умовно-достроково від покарання, призначеного вироком Апеляційного суду Харківської області від 25.06.2005р., з урахуванням ухвали Верховного Суду України від 11.10.2005р., на невідбуту частину 1 рік 1 місяць 9 днів.
Задовольняючи клопотання ОСОБА_9 , суд в ухвалі дійшов висновку, що засуджений має всі належні умови для застосування ст.81 КК України, для його умовно-дострокового звільнення.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу та направити матеріали справи в суд першої інстанції для проведення нового судового розгляду в іншому складі суду. Прокурор зазначає, що вивченням матеріалів щодо можливості застосування до ОСОБА_9 умовно-дострокового звільнення, які надійшли до суду, особової справи та індивідуальної програми соціально-виховної та психологічної роботи з засудженим встановлено, що за час знаходження у місцях позбавлення волі до нього застосовано 12 заохочень, а також 6 стягнень, при цьому засуджений повинен довести своє виправлення протягом усього строку відбування покарання, а тому, на думку прокурора, сам по собі факт наявності у засудженого заохочень не може бути безумовною підставою для прийняття рішення про його умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання. Так, прокурор вказує, що до відшкодування заподіяних злочином збитків ОСОБА_9 ставиться неналежним чином, за час відбування покарання з його заробітної плати стягнуто лише 289грн. з 1060,81грн. належних до відшкодування за вироком суду. Вважає, що судом невірно оцінено у сукупності доведення засудженим виправлення, що у розумінні ст.6 КВК України передбачає не лише прояв належної поведінки, а також ставлення до праці, з огляду на що просить врахувати, що відсоток норми виробітку ОСОБА_9 в еквіваленті повної зайнятості за останні півроку склав 14,2%, що майже утричі нижче середнього по установі, що свідчить, на думку прокурора, про незацікавленість засудженого до праці.
У запереченнях на апеляційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_9 вказав, що протягом всього строку відбування покарання він працевлаштований на ділянці деревопереробного цеху установи, яка виконує відповідні роботи за наявності договору установи з замовником, а тому відсотку виробітку, на який посилається прокурор в апеляційній скарзі, на даній ділянці немає, будь-яких зауважень адміністрації колонії щодо невиконання поставлених завдань він не мав, проти його умовно-дострокового звільнення адміністрація не заперечувала. Вказує також і на те, що він бере участь у благоустрої та ремонті установи, за можливістю сплачує кошти за цивільним позовом, має 6 дисциплінарних стягнень, останнє стягнення до нього застосоване у 2009 році, за належне ставлення до праці має 12 заохочень адміністрації колонії, бере участь у творчих заходах. Також просить врахувати, що його батьки є пенсіонерами, мати хворіє та обмежена у русі, при цьому на їх повному утриманні перебуває його 13-річний син. В разі позитивного вирішення його клопотання про умовно-дострокове звільнення, судові витрати зобов'язується погасити у найкоротший строк.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив скасувати оскаржену ухвалу та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, засудженого та його захисника, які просили залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, вважали ухвалу суду законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року зазначено, що оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання здійснює великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці і т.д..
Колегія суддів вважає, що суд в повному обсязі дотримався вищенаведених вимог закону і рекомендацій ВСУ.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_9 засуджений вироком Апеляційного суду Харківської області від 25.06.2005 року, з урахуванням ухвали Верховного суду України від 11.10.2005 року, за п.п. 4, 6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 187, ст. 70 КК України до 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.02.2016 року засудженому ОСОБА_9 зараховано строк попереднього ув?язнення з 24.11.2004 по 01.12.2004 року, та з 21.02.2005 року по 11.10.2005 року в строк покарання, із розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 2 (два) дні позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання рахується з 21.02.2005 року, кінець строку - 15.06.2017 року. Станом на 06.05.2016 року засуджений відбув 11 років 10 місяців 21 день, залишилась невідбута частина строку - 1 рік 1 місяць 9 днів. Тобто засуджений ОСОБА_9 відбув 3/4 частини призначеного вироком суду покарання.
Судом також встановлено, що за час відбування покарання у Харківській установі виконання покарань №27 ОСОБА_9 характеризувався посередньо, до праці не залучався, заохочень не мав. З 09.03.2006 року ОСОБА_9 відбуває покарання у Холодногірській виправній колонії (№18) Харківської області, адміністрацією установи характеризується позитивно, був заохочений 12 разів за сумлінну поведінку і ставлення до праці, працевлаштований на виробництві установи до дільниці деревообробки чистильником виробів з деревини, доручену роботу виконував своєчасно та у повному обсязі. Крім того, встановлено, що ОСОБА_9 виконував роботи з благоустрою установи, до яких ставився з розумною ініціативою, брав участь у реалізації ряду програм диференційованого виховного впливу.
З характеристики засудженого вбачається, що за час відбування покарання за допущені порушення установленого порядку відбування покарання ОСОБА_9 5 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, востаннє - у 2009 році, але внаслідок проведеної з ним виховної роботи змінив свою поведінку на кращу, стягнення погашені у встановлену законом порядку, на даний час засуджений дотримується норм, які визначають порядок і умови відбування покарання та розпорядок дня установи. Підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, адекватно реагує на критику на свою адресу, дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Самостійно виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. Підтримує зв'язки з рідними шляхом листування та побачень. Отримує посилки та бандеролі. Відповідно до вироку суду має виконавчі листи на суму 1060,81 грн., з яких 289,00 грн. виплачено. Вину у скоєних злочинах визнав.
У наданій характеристиці, між іншим, міститься висновок адміністрації Холодногріської виправної колонії №18 про те, що ОСОБА_9 сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, у зв'язку з чим щодо нього доцільне застосування ст.81 КК України.
Аналізуючи наведені обставини, суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Та обставина, що ОСОБА_9 має низький відсоток норм виробітку, на що посилається прокурор в апеляційній скарзі, не свідчить про те, що цілі покарання засудженого не були досягнуті раніше строку, визначеного судом, оскільки адміністрацією установи в характеристиці на ОСОБА_9 підтверджено, що завдання поставлені за місцем працевлаштування останній виконує своєчасно та у повному обсязі, отже показники його виробітку залежать від обсягу завдань, які йому доручаються виконувати.
Крім того, необґрунтованими є доводи прокурора, що ОСОБА_9 неналежним чином ставиться до відшкодування збитків, заподіяних злочином. Так, за виконавчими листами з його заробітної плати утримувались кошти на відшкодування збитків за цивільним позовом, встановлена вироком суду сума збитків частково відшкодована засудженим під час відбування покарання, решту суми він зобов'язався відшкодувати після звільнення з місць позбавлення волі.
З огляду на наведене, враховуючи, що ОСОБА_9 розкаявся у вчиненні злочину, сумлінно ставиться до праці, додержується вимог режиму відбування покарання, бере участь у самодіяльних організаціях та у реалізації програм диференційованого виховного впливу, позитивно характеризується адміністрацією установи, що переконливо свідчить про те, що він своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_9 має всі належні умови для застосування ст.81 КК України і не вбачає законних підстав для скасування ухвали суду та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, як того вимагає прокурор в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 06 травня 2016 року, якою засудженого ОСОБА_9 за його клопотанням звільнено умовно-достроково від покарання, призначеного вироком Апеляційного суду Харківської області від 25.06.2005р., з урахуванням ухвали Верховного Суду України від 11.10.2005р., на невідбуту частину 1 рік 1 місяць 9 днів - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженим, в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_5