Провадження № 22-ц/790/1158/16 Головуючий 1-ї ін-ї. - ОСОБА_1
Справа № 643/14826/14-ц Доповідач - Сащенко І.С.
Категорія - договірні
15 червня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Сащенко І.С.
суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря - Бойко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 08 грудня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави,-
У жовтні 2014 року ТОВ «Вердикт Фінанс» звернулося до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень, посилалось на те, 27.06.2008 року між ВАТ «ОСОБА_6 Розвитку та Партнерства» і ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 145, згідно якого позичальник отримав кредит у сумі 101700 доларів США з кінцевим строком погашення до 26.06.2013 року.
На забезпечення виконання кредитних зобов'язань того ж дня сторони уклали договір застави автомобіля: Тип ТЗ, легковий універсал; марка LAND ROVER; модель RANGE ROVER; номер кузова: SALLMAM748А271924; державний реєстровий номер: АА0049ЕК. При укладанні договору сторони визначили вартість предмета застави у розмірі 705222 грн.
Рішенням Загальних Зборів Акціонерів від 16.05.2008 року ВАТ «ОСОБА_6 Розвитку та Партнерства» змінило своє найменування на ВАТ «БГ БАНК».
15.07.2010 року між ВАТ «БГ БАНК» та ТОВ «Вердикт Фінанс» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ВАТ «БГ БАНК» відступив на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» своє право грошової вимоги за кредитним договором, укладеним між ВАТ «ОСОБА_6 Розвитку та Партнерства» і ОСОБА_4 Також до ТОВ «Вердикт Фінанс» перейшло також право вимоги, що виникло з договору, яким забезпечено виконання зобов'язання.
Крім того, між ТОВ «Вердикт Фінанс» та ОСОБА_5 05.09.2013 року було укладено договір поруки № 145-П, згідно із яким обсяг відповідальності поручителя перед кредитором за невиконання ОСОБА_4 умов кредитного договору, складає 2000 грн.
Внаслідок невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 04.07.2014 року становила 1858227,74 грн. та складається із: заборгованості за кредитом - 768504,71 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги - 37419,76 грн.; нарахованих відсотків на дату подачі позову - 557550,09 грн.; пені за несвоєчасно виконані зобов'язання у розмірі 471698,04 грн.; трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 23055,14 грн.
Просило стягнути на свою користь: з ОСОБА_5 - 2000 грн. заборгованості за кредитним зобов'язанням; з ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 145 від 27.06.2008 року звернути стягнення на предмет застави: автомобіль: Тип ТЗ, легковий універсал; марка LAND ROVER; модель RANGE ROVER; номер кузова: SALLMAM748А271924; державний реєстровий номер: АА0049ЕК, що належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом продажу вказаного автотранспортного засобу ТОВ «Вердикт Фінанс» з укладанням від його імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автотранспортного засобу з обліку в органах ДАІ України на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а в разі його втрати - отриманням дублікату, з наданням ТОВ «Вердикт Фінанс» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; зобов'язати ОСОБА_4 передати ТОВ «Вердикт Фінанс» предмет застави, який належить йому на праві власності та знаходиться у нього або інших осіб, комплект ключів від цього автотранспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію автотранспортного засобу, та технічний паспорт.
У судовому засіданні представник ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог заперечував.
Інші особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 08.12.2015 року позовні вимоги ТОВ «Вердикт Фінанс» задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» 2000 грн. заборгованості за кредитним зобов'язанням, згідно договору поруки від 05.09.2013 року № 145-П; стягнути з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» заборгованість за кредитним зобов'язанням, станом на 04.07.2014 року у розмірі 1 835 172,60 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 768 504, 71 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги - 37 419,76 грн.; нарахованих відсотків на дату подачі позову - 557 550,09 грн.; пені за несвоєчасно виконані зобов'язання - 471698,04 грн.; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 145 від 27.06.2008 року, в розмірі 1 835 172,60 грн.; звернути стягнення на предмет застави автомобіль: Тип ТЗ, легковий універсал; марка LAND ROVER; модель RANGE ROVER; номер кузова: SALLMAM748А271924; державний реєстровий номер: АА0049ЕК, вартість якого згідно договору застави складала 705222,00 грн., що належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ААС354976, виданого ВРЕР-11 УДАІ в м. Києві 25.06.2008 року, шляхом продажу вказаного автотранспортного засобу ТОВ «Вердикт Фінанс» з укладанням від його імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автотранспортного засобу з обліку в органах ДАІ України на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а в разі його втрати - отриманням дублікату, з наданням ТОВ «Вердикт Фінанс» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; зобов'язати ОСОБА_4 передати ТОВ «Вердикт Фінанс» предмет застави, а також комплект ключів від цього автотранспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію автотранспортного засобу, та технічний паспорт. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ТОВ «Вердикт Фінанс» відмовити у повному обсязі. При цьому посилається на: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що передача прав вимоги за кредитним договором перейшло до позивача з грубими порушеннями чинного законодавства.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «Вердикт Фінанс» є належним позивачем та має право відповідної вимоги до ОСОБА_4 та поручителя. У зв'язку з порушенням боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, разом з тим позивач скористався своїм правом звернення стягнення на предмет застави. Вимоги про стягнення 3% річних від простроченої суми задоволенню не підлягають, оскільки грошові кошти ОСОБА_4 надавались у іноземній валюті.
Судова колегія апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Встановлено, що 27.06.2008 року між ВАТ «ОСОБА_6 Розвитку та Партнерства», яке 16.05.2008 року змінило назву на ВАТ «БГ БАНК» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 145, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 101700 доларів США для придбання автомобіля, зі сплатою 18% річних за користування кредитом та строком повернення до 26.06.2013 року (а.с.10-20 т.1).
На забезпечення виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором того ж дня було укладено договір застави автомобіля, за умовами якого ОСОБА_7 передав належний йому на праві власності автомобіль: Тип ТЗ, легковий універсал; марка LAND ROVER; модель RANGE ROVER; номер кузова: SALLMAM748А271924; державний реєстровий номер: АА0049ЕК, вартістю 705222 грн. (а.с.24-29 т.1).
На підставі договору відступлення права вимоги №б/н, укладеного між ВАТ «БГ БАНК» та ТОВ «Вердикт Фінанс» 15.07.2010 року право грошової вимоги за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_4 та ВАТ «ОСОБА_6 Розвитку та Партнерства» перейшло до ТОВ «Вердикт Фінанс» (а.с.47-56 т.1).
05.09.2013 року між ТОВ «Вердикт Фінанс» та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 145-П, згідно якого обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_5 перед кредитором за невиконання ОСОБА_4 умов кредитного договору № 145 від 27.06.2008 року, становить 2000 грн. (а.с.93 т.1).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
ОСОБА_7 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 04.07.2014 року заборгованість за кредитним договором відповідно до розрахунку склала 1 858 227 грн. 74 коп., з яких: заборгованості за кредитом у розмірі 768 504 грн. 71 коп.; заборгованості за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги у розмірі 37 419 грн. 76 коп.; нарахованих відсотків на дату подачі позову у розмірі 557 550 грн. 09 коп.; пені за несвоєчасно виконані зобов'язання у розмірі 471698 грн. 04 коп.; трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 23 055 грн. 14 коп., що підтверджується детальним розрахунком. (а.с.30-37 т.1).
За змістом ч.2 ст. 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання здійснюється лише тоді, коли воно виражено в національній валюті.
Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_4 надавалися кредитні кошти в іноземній валюті, а саме - доларах США.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, божник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Із договору поруки, укладеного з ОСОБА_5, вбачається, що поручитель відповідає перед кредитором у обсязі 2000 грн. за всіма зобов'язаннями боржника ОСОБА_4 за основним договором.
Враховуючи викладене, судом підставно зменшено суму заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 до 1835172,60 грн. на суму інфляційних витрат - 23055,14 грн. та 2000 грн., які стягнуто на користь позивача з поручителя ОСОБА_5
Наявність заборгованості та її розмір представником відповідача не заперечується, про що було окремо зазначено в судовому засіданні апеляційної інстанції.
В силу застави, згідно зі статтею 572 ЦК України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення.
За приписами ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Нормами чинного законодавства позивачу надається право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у тому числі і продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.03.2013 року в справі № 6-10цс13.
Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено і вимоги ТОВ «Вердикт Фінанс» про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль, що належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом продажу вказаного автотранспортного засобу ТОВ «Вердикт Фінанс» з укладанням від його імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відступлення права вимоги відбулось з порушеннями, договір про відступлення права вимоги від 15.07.2010 року, укладений між ПАТ «БГ Банк» та ТОВ «Вердикт Фінанс» та всі додаткові угоди до нього є підробленими, що є підставою для визнання їх недійсними, є безпідставним та спростовується матеріалами справи.
До того ж, в матеріалах справи міститься ухвала Подільського районного суду м. Києва від 08.10.2015 року, якою позов ОСОБА_4 до ТОВ «Вердикт Фінанс», ПАТ «БГ БАНК» про визнання договору про відступлення права вимоги за кредитним договором недійсним, залишено без розгляду за заявою представника позивача (а.с.5 т.2).
З огляду на викладене, рішення суду є законними та обґрунтованим, підстав для скасування чи зміни рішення судова колегія не вбачає.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів, повно та всебічно досліджених судом першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суду відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Питання про судові витрати судова колегія вирішує відповідно до вимог ст.ст. 82, 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 301, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Московського районного суду міста Харкова від 08 грудня 2015 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3519,40 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді