Справа № 643/7527/15-к Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/790/1290/16 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Злочини проти власності
16 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі :
Головуючого : ОСОБА_2
Суддів : ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі : ОСОБА_5
за участю прокурора : ОСОБА_6
обвинуваченого : ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні,обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2015 року,-
Вказаним вороком районного суду ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,гр.-н України ,українець,освіта середня ,не одружений ,не працює,раніше неодноразово засуджувався,останній раз 18.11.2014 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч.2 ст.125 КК України до 1 року обмеження волі,звільненого від відбуття покарання на підставі ст..75 КК України з іспитовим строком на 1 рік,проживаючого без регістрації в АДРЕСА_1 ,
засуджений за ч.3 ст.185 КК України до 3-х років позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.71,72 КК України частково приєднано покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.11.2014 року і остаточно призначено покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід тримання під вартою залишено без змін до набрання вороком законної сили.
В строк покарання зараховано тримання під вартою з 27.04.2015 року( ухвала від 12.01.2016р.) а.с.184.
Доля речових доказів вирішена відповідно до ст.100 КПК України.
Районним судом встановлено,що ОСОБА_7 в середині березня 2015 року,знаходячись за адресою АДРЕСА_2 , діючи умисно ,повторно,маючи умисел на таємне викрадання чужого майна ,поєднаного з проникненням в інше приміщення ,переслідуючи при цьому корисливу мету,усвідомлюючи протиправність своєї поведінки та бажаючи діяти саме таким чином ,побачив двері в підвал під'їзду №1 вищезазначеного багатоповерхового будинку,які були відкриті ,та переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає ,підійшов до даних дверей ,заглянув в середину вказаного підвального приміщення та побачив велосипед,який можна таємно викрасти та яким можна розпорядитися за власним бажанням. ОСОБА_7 ,шляхом вільного доступу ,проник до підвального приміщення зазначеного будинку,звідки таємно викрав велосипед ТМ «Форомула GаIIо»,вартістю 2169 грн. Після чого, даний велосипед ОСОБА_7 виніс з підвалу та з місця скоєння злочину зник, розпорядившись на власний розсуд викраденим майном,чим спричинив ОСОБА_9 матеріальну шкоду на вказану суму.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок районного суду скасувати ,а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
В обґрунтування своєї позиції обвинувачений посилається на порушення норм кримінального процесуального закону,на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, невірне застосування кримінального закону. Також на думку обвинуваченого,судом першої інстанції не були прийняти дані які характеризують його особу.
В апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування вироку районного суду та постановлення апеляційним судом нового вироку, яким призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_7 ,відповідно до ч.1 ст.71,72 КК України 5 років 3 місяці позбавлення волі.
На думку прокурора,призначене покарання є м'яким. Так ОСОБА_7 скоїв злочин який відноситься до категорії тяжких. ОСОБА_7 вчинив злочин,будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів.
Всі ці обставини ,на думку прокурора, дають підстави вважати,що призначене районним судом покарання є необґрунтованим,у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченого.
Заслухав доповідача,обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав свою апеляційну скаргу,прокурора, яка також підтримала апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, перевіривши матеріали кримінального провадження та обсудивши доводи викладені в апеляційних скаргах,колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.
Так, судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи та зроблений обґрунтований висновок про винуватість обвинуваченого у скоєному правопорушенні ,цей висновок підтверджується зібраними в установленому порядку доказами,перевіреними судом.
Так допитаний свідок ОСОБА_10 пояснив, що він знайомий з ОСОБА_7 . Весною 2015 року, ОСОБА_7 запропонував свідку придбати у нього велосипед який належить саме обвинуваченому. Оскільки грошей не було ,вирішили обміняти велосипед не мобільний телефон.
Згідно з протоколу огляду речей від 06.04.2015 року саме,велосипед був вилучений у ОСОБА_10 .
При проведенні слідчого експерименту від 27.04.2015 року, ОСОБА_7 сповістив про обставини скоєння кримінального правопорушення.
Свідок ОСОБА_11 підтвердив ,що весною 2015 року він був присутній в якості понятого при слідчому експерименті, в процесі якого ОСОБА_7 показував як він викрав велосипед у підвалі будинку по АДРЕСА_2 .
Вартість викраденого велосипеду з урахуванням зносу складає 2196 грн.,згідно з висновками товарознавчої експертизи від 07.04.2015 року.
Судом першої інстанції в повному обсязі дана оцінка показам свідка ОСОБА_12 який зазначав ,що саме ОСОБА_7 взяв велосипед в підвалі будинку з метою його продажу,але в подальшому відмовився від таких пояснень і пояснив,що такі покази він дав під впливом працівників міліції.
Цім показам свідка, судом обґрунтовано дана оцінка, як вигородження обвинуваченого з тих мотивів які вказані у вироку суду.
Таким чином,ствердження ОСОБА_7 про непричетність до інкримінованого злочину,суд правомірно розцінив як неспроможні та такі,що спростовуються встановленими обставинами та подіями : протоколом слідчого експерименту та поясненнями свідка ОСОБА_10 .
На думку колегії суддів,районний суд правильно прийшов до висновку,що вина ОСОБА_7 знайшла своє підтвердження за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна ,поєднане з проникненням в інше приміщення, вчинене повторно.
З вказаних підстав,колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги обвинуваченого,що він не скоював інкримінований йому злочин.
Колегія суддів також не знаходить порушень вимог ст.ст.409-412 КПК України ,які б давали підстави для скасування вироку районного суду.
При призначенні покарання обвинуваченому,районний суд відповідно до вимог ст.65 КК України, в повному обсязі врахував ступень суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення ,дані про особу обвинуваченого,який раніше неодноразово судимий, в тому числі і за скоєння корисливих злочинів,судимість за які не знято і не погашено,що інкримінований злочин був скоєний в період перебування на іспитовому строку,враховане також ставлення обвинуваченого до інкримінованого злочину, якій не покаявся у скоєному.
Всі ці підстави, далі суду можливість призначити покарання у межах санкції статті,за якою ОСОБА_7 був притягнутий до кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.ст.71,72 КК України.
Враховуючи викладене,колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку районного суду у зв'язку з м'якістю призначеного покарання,як це вказано в апеляційній скарзі прокурора.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,418,419 КПК України,колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 ,прокурора у кримінальному провадженні - залишити без задоволення, а вирок Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2015 року,відносно ОСОБА_7 - без змін.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_7 час попереднього ув'язнення з 27 квітня 2015 року по 16 червня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення,а засудженому з дня вручення копії ухвали.
Головуючий :
Судді :