23.06.2016
Справа 359/2421/16-к
Провадження 1-кп/359/179/2016
«23» червня 2016 року
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю прокурора ОСОБА_2 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
законного представника ОСОБА_4 ,
адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
представника ССД ОСОБА_8 ,
представника ВП ОСОБА_9 ,
при секретарі ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, учня Бориспільського Професійно-технічного ліцею, судимого вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської обл. від 13.08.2015р. за ст..185 ч.3. 75, 76, 104 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік, покарання не відбув, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України, -
21.12.2015р. біля 11-30 години, ОСОБА_3 відпочивав неподалік озера, що знаходиться в м. Бориспіль, в районі УМБ-17 із знайомими ОСОБА_6 та особою, відносно якої винесено вирок ОСОБА_12 . Під час відпочинку ОСОБА_3 та особа. відносно якої винесено вирок, ОСОБА_12 , користувались мобільним телефоном «Fly 4415», належним ОСОБА_6 , з дозволу останнього. Коли ОСОБА_6 стало погано, особа, відносно якої винесено вирок, ОСОБА_12 та ОСОБА_3 , відвели його до яру, неподалік місця відпочинку. Після цього ОСОБА_3 запропонував особі, відносно якої винесено вирок. ОСОБА_12 , здійснити крадіжку мобільного телефону «Fly 4415», належного ОСОБА_6 , який залишився у особи, відносно якої винесено вирок, ОСОБА_12 . Останній на цю пропозицію погодився, чим вступив з ОСОБА_3 в злочинний зговір.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме - мобільного телефону «Fly 4415», належного ОСОБА_6 , діючи умисно, таємно, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, ОСОБА_3 , разом з особою, відносно якої винесено вирок, ОСОБА_12 , викрали мобільний телефон марки «Fly 4415» вартістю 1360 грн., належний ОСОБА_6 , після цього з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зникли та розпорядились викраденим на власний розсуд.
В подальшому викрадене майно було повернуте потерпілому.
Обвинувачений в судовому засіданні вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав частково, пояснив, що розкаявся у скоєному, просив його суворо не карати, зазначив, що більше такого не повториться. Крім того пояснив, що він не заперечує обставин, викладених в обвинувальному акті, окрім того, що викрасти телефон запропонував він, оскільки така пропозиція надійшла від ОСОБА_12 .
Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він дійсно 21.12.2015р. знаходився біля озера з ОСОБА_13 і Харечком. На прохання ОСОБА_14 він дав йому мобільний телефон, що б послухати музику. Потім ОСОБА_14 йому телефон повернув, а коли йому стало погано, його відвели в інше місце. Пізніше він виявив пропажу мобільного телефону. ОСОБА_13 і ОСОБА_14 відмовлялись від того, що вони до цього причетні, і він звернувся в поліцію. На цей час телефон йому повернув ОСОБА_14 .
Засуджений ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що вони з ОСОБА_13 викрали мобільний телефон у потерпілого. Ініціатором цього був ОСОБА_13 . Вони разом витягли сім-карти з телефону, а телефон, за допомогою ОСОБА_15 , якому сказали, що телефон знайшли, здали в ломбард. Потім він повернув телефон потерпілому.
Від допиту свідка ОСОБА_16 в судовому засіданні прокурор відмовився, тому вказаний свідок в судовому засіданні не допитувався.
Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим, його вина у скоєному підтверджується наданими суду доказами, показами обвинуваченого, потерпілого, засудженого ОСОБА_12 , даними оголошених в судовому засіданні письмових матеріалів кримінального провадження.
До показів обвинуваченого ОСОБА_13 про те, що не він був ініціатором скоєння крадіжки суд ставиться критично, оскільки вони у повному обсязі спростовуються показами засудженого ОСОБА_12 , які він дав у судовому засіданні, та даними вироку відносно нього, в якому були встановлені фактичні обставини скоєння ОСОБА_12 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, де встановлено, що він не був ініціатором скоєння злочину.
Тобто, суд вважає доведеною ту обставину, що ініціатором скоєння злочину був саме ОСОБА_3 , оскільки інших фігурантів цього кримінального провадження не існує, а наявність попередньої змови групи осіб встановлена вироком суду відносно ОСОБА_12 .
Також вина ОСОБА_17 підтверджується оголошеними в судовому за сіданні даними письмових матеріалів кримінального провадження, а саме:
Даними вироку Бориспільського міськрайсуду Київської області від 13.08.2015р., якими підтверджується та обставина, що ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення повторно, під час перебування на іспитовому строку;
Даними протоколу огляду, якими підтверджується виявлення та вилучення мобільного телефону, належного потерпілому;
Даними постанови про визнання речовими доказами і передачу їх на зберігання, та даними розписки про отримання, яким підтверджено передачу мобільного телефону потерпілому;
Даними висновку судової товарознавчої експертизи, якими підтверджено вартість викраденого у потерпілого майна.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що 21.12.2015р. біля 11-30 години, ОСОБА_3 відпочивав неподалік озера, що знаходиться в м. Бориспіль, в районі УМБ-17 із знайомими ОСОБА_6 та особою, відносно якої винесено вирок ОСОБА_12 , вчинили таємне викрадення чужого майна, а саме - мобільного телефону «Fly 4415» вартістю 1360 грн., належного ОСОБА_6 , при цьому діючи умисно, таємно, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, а після цього, з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зникли та розпорядились викраденим на власний розсуд.
Своїми умисними діями, які виразились в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 185 КК України.
Суд вважає ОСОБА_11 винним у скоєнні зазначеного кримінального правопорушення (злочину).
Суд вважає, що ОСОБА_18 підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення (злочин), оскільки доказів іншого учасниками судового провадження суду надано не було.
При обранні обвинуваченому виду і міри покарання суд враховує характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкість скоєного злочину, особу винного.
Обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської обл. від 13.08.2015р. за ст.185 ч.3. 75, 76, 104 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік, покарання не відбув, зазначений злочин скоїв під час іспитового строку. Обвинувачений має постійне місця проживання за яким характеризуються посередньо, є учнем Бориспільського Професійно-технічного ліцею, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, вину свою визнав частково, у скоєному щиро розкаявся, що згідно до вимог ст.66 КК України є обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого.
Обставин, що згідно ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд виходить з наступного:
ОСОБА_3 раніше судимий вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської обл. від 13.08.2015р. за ст.185 ч.3. 75, 76, 104 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік, покарання не відбув.
П.10 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003р. №7 «Про практику призначення судами покарання» зі змінами і доповненнями визначено, що частиною 2 статті 75 КК України передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
У разі засудження особи за злочин, вчинений у період іспитового строку за попереднім вироком, визначеним у порядку статей 75, 79, 104 КК України, та призначення покарання, яке згідно з частиною 3 статті 72 КК України за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги статті 71 КК України і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від не відбутої частини покарання за попереднім вироком. У такому випадку суд призначає остаточне покарання у виді сукупності не відбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.
Згідно до матеріалів провадження, ОСОБА_3 був засуджений за попереднім вироком до 3 років позбавлення волі. Зазначене покарання, згідно до вимог ч. 3 ст.72 КК України складанню підлягає, а тому у суду відсутні підстави для застосування в цьому випадку положень ст. 72 КК України щодо окремого виконання вироків.
На підставі наведеного суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 , не можливе без ізоляції від суспільства, і єдиним і достатнім покаранням для нього може бути лише позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання за цим вироком обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком з урахуванням правил складання покарань, визначених ст. 72 КК України.
Речові докази, визнані такими постановою слідчого від 28.01.2016р. - повернути потерпілому.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, Суд -
ОСОБА_11 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ст.185 ч.2 КК України.
ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1 призначити покарання за ст. 185 ч. 2 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.71 ч.1 КК України остаточно призначити ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком до покарання за цим вироком у виді 3 (трьох) років 6 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_19 обрати у виді тримання під вартою в СІЗО ДПСУ у м. Києві та Київській області, взявши його під варту в залі суду, негайно, рахуючи строк відбуття покарання з 23.06.2016 р.
Речові докази, визнані такими постановою слідчого від 28.01.2016р. - повернути потерпілому.
На вирок може бути принесено апеляцію до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області на протязі 30 (тридцяти) днів з моменту проголошення.
Після закінчення строку на апеляційне оскарження вирок набирає законної сили.
Копія вироку вручається прокурору і обвинуваченим негайно, після оголошення.
Суддя ОСОБА_1