Справа № 357/17969/15-ц
2/357/890/16
Категорія 57
03 червня 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Голуб А. В. ,
при секретарі - Руденко Н. Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві в залі суду № 4 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1, третя особа Міський відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції про звільнення майна з-під арешту,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 19.12.2007 року відповідач уклав з АКІБ «УкрСиббанк» кредитний договір № 11271675000, за умовами якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування грошові кошти, а позичальник зобов»язувався в порядку та на умовах, визначених договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Позивач вказував на те, що в забезпечення належного виконання зобов»язань за кредитним договором було укладено іпотечний договір від 19.12.2007 року, згідно якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 12.12.2011 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за вказаним кредитним договором та договором іпотеки. 09.07.2015 року позивачу при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на майно відповідача, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 19.12.2007 року накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошенння заборони на його відчуження, АК №698476 від 30.12.2008 року, виданої міським ВДВС Білоцерківського МУЮ (реєстраційний номер обтяження 8376838). Позивач посилався на те, що згідно норм діючого законодавства позивач як обтяжувач з вищим пріоритетом зважаючи на черговість реєстрації обтяжень, володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна, наявність арешту на майно, яке є предметом іпотеки, порушує права та законні інтереси позивача як іпотекодержателя, оскільки ускладнює звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотеко дер жателя. А тому позивач просив в судовому порядку звільнити з-під арешту іпотечне майно, а саме: квартиру, що знаходиться за даресою: АДРЕСА_1, на яке було накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АК №698476 від 30.12.2008 року, виданої міським ВДВС Білоцерківського МУЮ (реєстраційний номер обтяження 837 6838).
Представник позивача до суду не з»явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, направив суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. У клопотанні представник позивача вказав, що позовні вимоги позивача він підтримує в повному обсязі.
Відповідач до суду не з»явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Представник Міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції до суду не з»явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.
В судовому засіданні встановлено, що 19.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11271675000, за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит в сумі 344 759,00 грн. на строк до 19.12. 2037 року зі сплатою процентів за користування грошовими коштами у розмірі 14,00 % річних, а Позичальник зобов»язується належним чином використовувати і повернути кредит та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором.
19.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту № 11271675000 від 19.12.2007 року, якою сторони внести зміни в договір.
19.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 в забезпечення вико нання зобов»язань Позичальника за вказаним кредитним договором укладено іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2, яка є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 19.12.2007 року за реєстровим № 5175. Вказаний іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі №5183. Наведене підтверджується копіями вказаних договорів.
З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» /клієнт/ та ТОВ «Кей-Колект» /фактор/ укладено договір факторингу № 1, згідно якого клієнт зобов»язується передати у власність фактору, а фактор-прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором, що слідує з копії договору факторингу.
Як вказано в договорі факторингу, права вимоги - права грошової вимоги, існуючі або майбутні, клієнта до боржників і гарантів щодо погашення /стягнення, повернення/ заборгованості, що виникли на підставі первинних договорів і договорів забезпечення.
Згідно до п.3.2 договору, відступлення права вимоги засвідчується складанням сторонами акта приймання-передачі прав вимоги за формою згідно з Додатком № 2 до цього договору.
12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» /клієнт/ та ТОВ «Кей-Колект» також укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у Додатку № 1 до цього договору, що підтверджується випискою з даного договору, яка знаходиться у матеріалах справи.
У виписці з Додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 року зазначено: № кредитного договору (первісний) - 11271675000, дата підписання договору застави - 19.12.2007 року, назва заставодавця - ОСОБА_1.
Отже, на підставі договору факторингу та договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки до позивача ТОВ «Кей-Колект» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1, що витікає з кредитного договору та договору іпотеки, на які вказано вище в рішенні.
Згідно копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна, сформованої 09.07.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м.Київ ОСОБА_3, у Єдиному реєстрі заборон відчужен ня об»єктів нерухомого майна зареєстровано 19.12.2007 року обтяження за №6263415- заборона на нерухоме майно, об»єкт обтяження квартира, в житловому будинку, адреса: Київська обл, АДРЕСА_3, власник ОСОБА_1, підстава обтяження-договір іпотеки від 19.12.2007 року №5183. 16.01.2009 року зареєстровано за № 8376838 обтяження-арешт нерухомого майна, об»єкт обтяження-вказана вище квартира, підстава обтяження -постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АК №698476, 30.12.2008, міський відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції. В Державному реєстрі іпотек 12.12.2012 року за № 6283128 зареєстровано обтяження -іпотека, об»єкт обтяження-спірна квартира, підстава обтяження договір від ступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 року, іпотекодержатель-ТОВ «Кей-Колект», майновий поручитель- Кожемякін А.Є., розмір основного зобов»язання - 344 759 грн., строк виконання - 19.12.2017 року.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
За змістом пункту 1 частини першої статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (частина восьма статті 54 Закону України «Про виконавче провадження»).
При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що за положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов»язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов»язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку», за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання іпотекодер жатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов»язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п»ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодер жателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації.
Згідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Стаття 589 ЦК України передбачає у разі невиконання зобов'язання, забезпече ного заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.
Ст.14 вказаного Закону передбачено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованим обтяженням. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановле ними цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.
Отже, згідно вищенаведених правових норм, ТОВ «Кей-Колект» як іпотекодержатель нерухомого майна має першочергове право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що наявність арешту на майно, яке є предметом іпотеки, порушує права та законні інтереси позивача як іпотекодержателя, оскільки ускладнює звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя.
Умовами іпотечного договору, на який вказано вище в рішенні, передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, або у відповідності до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, а саме: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов»язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; іпотекодержатель має право продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».
Суд вважає, що позивачем не надано доказів того, що банк або ТОВ «Кей-Колект» зверталися до суду з вимогами до відповідача про стягнення достроково заборгованості за кредитним договором, оскільки строк дії договору до 19.12.2037 року, що є рішення суду або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, рішення суду про стягнення заборгованості.
Позивачем не надано доказів того, яка ж заборгованість за кредитним договором рахується за відповідачем на даний час, які саме умови кредитного договору порушено відповідачем, тобто, не доведено того факту, що існують підстави для дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позивачем також не надано суду доказу на підставі якого було накладено арешт на майно ОСОБА_1
А тому посилання позивача на те, що арештом нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, порушуються права позивача, суд вважає необґрунтованими, тоді як за ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 1 ч.1 ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.
Таким чином, права іпотекодержателя при наявності інших обтяжень спірного майна задовольняються не шляхом звільнення цього майна з-під арешту, а пріоритетом задоволення його вимог.
В позовній заяві позивач посилається на роз»яснення, наведені в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.08.1976 року за № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», стосовно того, що за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
Згідно діючого законодавства, зокрема ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» пред»явити позов про звільнення майна з-під арешту має право особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові.
Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивач не є власником чи володільцем спірного майна, права позивача, як іпотекодержателя, при наявності інших обтяжень задовольняються не шляхом звільнення майна з під арешту, а пріоритетом задоволення його вимог.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. (ч.1 ст.15 ЦК України).
Відповідно до приписів ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяль ності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом даної норми власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини чи договором.
Суд вважає, що позивачем не обґрунтовано в суді підстави для застосування такого способу захисту порушеного права, як звільнення майна з-під арешту у даних спірних правовідносинах.
На підставі вищевикладеного та ст.ст. 15, 16, 572, 589 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про виконавче провадження», Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», керуючись ст.ст. 10,60,88,212-215, 218 ЦПК України,суд,-
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» в задоволенні позову.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу на рішення суду протя гом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.
Суддя ОСОБА_4