Справа № 357/4922/16-к
1-кп/357/455/16
22.06.2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_3 ,
потерпілї ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 обвинувальний акт, який надійшов 26.04.2016 року від прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури у кримінальному провадженні №12016110030000629 від 14.02.2016 року щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, українця, гр. України, освіта середня - технічна, розлученого, безробітного, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -
13.02.2016року, близько 19 год. 10 хв. водій ОСОБА_5 , керуючи технічно- справним автомобілем марки «ВАЗ 21063» д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись по проспекту Князя Володимира в м. Біла Церква Київської області від вул. Дружби в м. Біла Церква Київської області у напрямку до вул. Леваневського м. Біла Церква Київської області, неподалік розташування буд. № 8/1 вул. Соборна площа, в порушення вимог п.2.3(б), 18.1 Правил дорожнього руху України, де вказано, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека; не вірно оцінив дорожню обстановку, проявив неуважність, не зменшив швидкість, не зупинився, не дав дорогу та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка переходила проїзну частину проспекту по нерегульованому пішохідному переході, рухаючись з права наліво по ходу руху вказаного автомобіля та мала перевагу в русі, в результаті чого потерпіла отримала тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому лівої плечової кістки у верхній третині, яке відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, так як для повного зрощення перелому необхідно тривалий строк - більш ніж З тижні.
Сукупність допущених водієм ОСОБА_5 вимог п. п. 2.3 (б), 18.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку із скоєною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у скоєнні інкримінованого йому злочину визнав повністю, цивільний позов на суму 21701 грн. 27 коп. визнав та повністю підтвердив обставини вчиненого ним злочину, які зазначені в обвинувальному акті і показав суду, що 13 лютого 2016 року коли він їхав на власному автомобілі, то під час проїзду нерегульованого пішохідного перехода не помітив потерпілу, так як була погана погода, йшов дощ, а тому вчинив наїзд на потерпілу. У вчиненому обвинувачений розкаюється, зазначає, що відшкодував потерпілій завдані ним збитки на лікування в сумі 18 864,90 грн. і в подальшому зобов'язується повністю відшкодувати завдану шкоду потерпілій..
Визнаючи себе повністю винним та не оспорюючи фактичні обставини справи, обвинувачений ОСОБА_5 просив суд не досліджувати докази зібрані під час досудового розслідування і після роз'яснення положень ч.3 ст. 349 КПК України у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції, а тому суд з врахуванням позиції обвинуваченого прийшов до висновку щодо недоцільності дослідження доказів щодо обставин вчинення ДТП обвинуваченим, які ніким не оспорюються.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримала, згодна з покаранням обвинуваченому, яке запропонувала прокурор.
Допитавши обвинуваченого, заслухавши обвинувальну промову прокурора, потерпілу, дослідивши характеризуючи дані обвинуваченого в кримінальному провадженні, суд прийшов до висновку та вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому дій доведено у повному обсязі, його дії вірно
кваліфіковані органами досудового слідства, оскільки своїми діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.
Призначаючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу винного, обставини справи.
ОСОБА_5 раніше не судимий, розлучений, безробітний, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в Білоцерківській міській лікарні №4 у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, вчинив злочин невеликої тяжкості згідно ст.12 КК України, з необережності, має двох неповнолітніх синів на утриманні.
У скоєному ОСОБА_5 щиро розкаюється, частково відшкодував завдані його діями матеріальні збитки потерпілій, - наведені обставини суд вважає такими, що пом'якшують відповідальність обвинуваченого.
Обтяжуючих відповідальність ОСОБА_5 обставин судом не встановлено.
Враховуючи наведене, особу обвинуваченого, суд вважає що для виправлення ОСОБА_5 йому слід призначити покарання в межах санкції ст.286 ч.1 КК України у виді обмеження волі без позбавленням прав керування транспортними засобами, так як зі слів обвинуваченого він працював неофіційно водієм та перевозив вантажі, а в даний час в зв'язку з притягненням його до відповідальності служба безпеки підприємства, де він працював неофіційно, не надає йому дозволу працювати, та слід застосувати вимоги ст.ст.75,76 КК України, так як особа обвинуваченого не становить підвищеної небезпеки для суспільства, виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення його волі.
Цивільний позов слід задовольнити повністю з врахуванням визнання позову обвинуваченим.
Речові докази у справі, судові витрати- відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373-374 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України на підставі якої призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік без позбавлення прав керування транспортними засобами.
В силу ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
На підставі ст.76 п. 2,3 КК України на засудженого ОСОБА_5 покласти обов'язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_5 покласти на Білоцерківське МРВ КВІ.
Цивільний позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 21701 грн. 27 коп. завданої матеріальної та моральної шкоди.
Вирок може бути оскаржений всіма учасниками процесу до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1 ,