Апеляційний суд Житомирської області
Справа №22-ц/0690/1012/11 Головуючий у 1-й інст. ВОЛОЩУК
Категорія 19, 27 Доповідач Косигіна Л. М.
14 квітня 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої судді Косигіної Л.М. .
суддів: Жигановської О.С., Гансецької І.А.
при секретарі Порохня М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товарисгва комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Житомирське регіональне управління" ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ВГІРФО УМВС України в Житомирській області про звернення стягнення на предмет іпотеки
за позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 до ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі філії "Житомирське регіональне управління" ПАТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - орган опіки і піклування про визнання недійсним договору іпотеки за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Житомирське регіональне управління" ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2011 року, -
встановила:
Рішенням Олевського районного суду від 22 лютого 2011 року відмовлено в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Житомирське регіональне управління" ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ВГІРФО УМВС України в Житомирській області про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки №ZRMWGA 00004403, укладений 12.06.2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі філії "Житомирське регіональне управління" ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Олевського районного нотаріального округу Житомирської області за реєстровим №2405, на трикімнатну квартиру загальною площею 69,74 кв.м., яка знаходиться у АДРЕСА_1.
Стягнуто з відповідача на користь держави 51 гри. судового збору.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі філії "Житомирське регіональне управління" ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Банку задовольнити, а в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.06.2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № ZRMWGA 00004403, на підставі якого ОСОБА_1 отримав у кредит 58650 грн. зі строком повернення 13.06.2918 року \а.с. 11-16, 25\.
В забезпечення виконання вказаного зобов'язання, в цей же день між Банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідачі передали в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, що належить їм на праві власності \а.с. 17-22\.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову про визнання договору іпотеки недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що квартирою, якою за оспорюваним договором забезпечено виконання зобов'язання перед Банком за кредитним договором, має право користуватися неповнолітній ОСОБА_5 - син ОСОБА_1, тому, для укладення договору був необхідний дозвіл органу опіки і піклування. Відсутність такого дозволу є порушенням закону та підставою для визнання договору недійсним.
Такий висновок є правильним та узгоджується з вимогами чинного законодавства.
Згідно до ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Недодержання в момент вчинення правочину стороною цих вимог є підставою його недійсності (ч.1 ст.2І5 ЦК України).
Стаття 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" вимагає попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування яким мають діти.
Таким чином, батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування розпоряджатися відповідними правами дітей, в тому числі і житловими.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками малолітнього ОСОБА_5 - 22.02,2008 р.п. \а.с. 72 73\. На час вчинення оспорюваного правочину ОСОБА_1 був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, а його дружина і сип фактично проживали в даній квартирі, що підтверджується письмовими доказами \а.с. 58, 69, 70, 84,108,11 \.
Оскільки місце реєстрації неповнолітньої дитини визначається місцем проживання \реєстрації батьків, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що малолітній ОСОБА_5 фактично був зареєстрований у спірній квартирі. Банк на підтвердження факту не проживання малолітнього ОСОБА_5 у вищевказаній квартирі не надав суду жодного доказу.
З довідки Олевської міської ради вбачається, що органом опіки та піклування не розглядалося питання щодо можливості передачі квартири АДРЕСА_3 в іпотеку, з врахуванням інтересів малолітньої дитини \а.с. 68\.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5 проживав у спірній квартирі на час вчинення договору іпотеки, який був укладений в порушення вимог чинного законодавства без попередньої згоди органу опіки і піклування, та правильно визнав його недійсним.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування судового рішення немає.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
В забезпечення виконання вказаного зобов'язання, в цей же день між Банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідачі передали в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, що належить їм на праві власності \а.с. 17-22\.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову про визнання договору іпотеки недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що квартирою, якою за оспорюваним договором забезпечено виконання зобов'язання перед Банком за кредитним договором, має право користуватися неповнолітній ОСОБА_5 - син ОСОБА_1, тому, для укладення договору був необхідний дозвіл органу опіки і піклування. Відсутність такого дозволу є порушенням закону та підставою для визнання договору недійсним.
Такий висновок є правильним та узгоджується з вимогами чинного законодавства.
Згідно до ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Недодержання в момент вчинення правочину стороною цих вимог є підставою його недійсності (ч.1 ст.2І5 ЦК України).
Стаття 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" вимагає попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування яким мають діти.
Таким чином, батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування розпоряджатися відповідними правами дітей, в тому числі і житловими.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками малолітнього ОСОБА_5 - 22.02,2008 р.п. \а.с. 72 73\. На час вчинення оспорюваного правочину ОСОБА_1 був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, а його дружина і сип фактично проживали в даній квартирі, що підтверджується письмовими доказами \а.с. 58, 69, 70, 84,108,11 \.
Оскільки місце реєстрації неповнолітньої дитини визначається місцем проживання \реєстрації батьків, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що малолітній ОСОБА_5 фактично був зареєстрований у спірній квартирі. Банк на підтвердження факту не проживання малолітнього ОСОБА_5 у вищевказаній квартирі не надав суду жодного доказу.
З довідки Олевської міської ради вбачається, що органом опіки та піклування не розглядалося питання щодо можливості передачі квартири АДРЕСА_3 в іпотеку, з врахуванням інтересів малолітньої дитини \а.с. 68\.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5 проживав у спірній квартирі на час вчинення договору іпотеки, який був укладений в порушення вимог чинного законодавства без попередньої згоди органу опіки і піклування, та правильно визнав його недійсним.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування судового рішення немає.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії Житомирське регіональне управління» ПАТ КБ "ПриватБанк"відхилити.
Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: