Справа № 296/3997/15-а
2-а/296/191/15
Іменем України
21 травня 2015 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого-судді Галасюка Р.А.,
за участю секретаря Могилевець В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 327 в м. Житомирі справу за адміністративним позовом військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Центрального управління військових сполучень Збройних сил України про стягнення заборгованості, -
Прокурор військової прокуратури Житомирського гарнізону звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення заборгованості по грошовій компенсації за відшкодування ветеранам військової служби витрат, пов'язаних із проїздом для лікування та відпочинку в санаторіях і будинках відпочинку на загальну суму 382,2 грн.. В подальшому позивач ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, посилаючись на те, що в квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського військового комісаріату з вимогою щодо відшкодування йому витрат на проїзд до місця лікування та у зворотному напрямку за 2012-2014 роки, про те йому було перераховано кошти в рахунок відшкодування витрат на проїзд лише за 2014 рік в сумі 260 грн., за період 2012-2013 роки йому було відмовлено, в зв'язку з тим, що він звернувся за вказаною компенсацією лише в 2014 році, також відповідач не виплатив Ілюку витрати за проїзд в 2015 році. З урахуванням цих обставин, позивач просив суд визнати дії відповідача протиправними та стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 1000 грн.. Крім цього, ОСОБА_1 просив залучити у якості співвідповідача в справі Центральне управління військових сполучень Збройних сил України, оскільки чинним законодавством на Житомирський ОВК покладено отримання коштів саме від вказаного управління для відшкодування зазначених витрат шляхом направлення відповідних заявок.
В судове засідання представник військової прокуратури надав заяву у якій заявлений в інтересах ОСОБА_1 позов підтримав, просила вимоги задовольнити в повному обсязі та проводити розгляд справи за його відсутності.
Позивач ОСОБА_1 також подав заяву про розгляд справи у його відсутність і розмір збільшених вимог підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, вимоги прокурора військової прокуратури Житомирського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 просив залишити без розгляду.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України провести розгляд справи за відсутності сторін.
З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право звернутися до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні зокрема усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Як встановлено судом, позивач є ветераном військової служби, витратив для проїзду в санаторій ПОГ ЕВП УСБ «Закарпаття», де він лікувався в 2012-2013 р.р. - 382,20 грн.. В 2014 році ОСОБА_1 звертався до Житомирського військового комісаріату з заявою про відшкодування фактичних витрат на проїзд для лікування в санаторії. Вказані обставини визнаються відповідачем у зверненні до суду від 14.05.2015 р. (а.с.46,47), станом на день постановлення рішення судом повернення вищевказаних коштів не відбулось, а тому не підлягають доказуванню.
Відповідно до п. 10 ст. 6 ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранам військової служби надається право на безоплатний проїзд (туди і назад) у межах України один раз на рік залізничним транспортом у купейному вагоні швидкого чи пасажирського потягу або водним чи автомобільним транспортом міжміського сполучення для лікування та відпочинку у санаторіях та будинках відпочинку.
Наказом Міністерства оборони України від 11.10.2011 року № 623 затверджено Порядок відшкодування ветеранам військової служби витрат, пов'язаних із проїздом для лікування та відпочинку в санаторіях і будинках відпочинку.
Так, згідно з п. 7 даного Порядку, якщо проїзд ветеранів військової служби здійснювався без використання військових перевізних документів, відшкодування фактичних витрат за проїзд до санаторіїв та будинків відпочинку здійснюється військовим комісаріатом Автономної Республіки Крим, ІНФОРМАЦІЯ_2 та обласними військовими комісаріатами на підставі заяви ветерана військової служби та за умови пред'явлення невикористаних військових перевізних документів у разі їх отримання ним, а також проїзних документів, квитанцій та інших документів, що підтверджують фактичні витрати, у тому числі витрати за користування постільними речами.
За наведених обставин, відмова компенсувати понесені позивачем витрати є безпідставною.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідачами не надано жодних доказів, які б спростовували доводи позивача з приводу безпідставної відмови у відшкодування витрат на проїзд. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням доводів позивача, та того, що представником відповідача не надано доказів, які б спростовували доводи позивача, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заявлених вимог.
Як вище вказувалось, позивач посилається, що внаслідок неправомірних дій відповідача він не отримував належні йому до повернення кошти, що завдало йому моральної шкоди, яку він оцінює у 1000 гривень.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч.1 ст.1167 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
За положеннями ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
Згідно ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
Позивач представленням письмових доказів довів, що саме неправомірними діями відповідача щодо безпідставного неповернення йому вищенаведених коштів, йому було заподіяно моральні страждання.
З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини неправомірності дій відповідача щодо відмови позивачу у поверненні вищевказаних коштів, внаслідок чого йому було заподіяно моральних страждань, а також те, що бездіяльність відповідача у виплаті грошової компенсації призвело до обмеження його можливостей здійснювати витрати на особисті потреби, враховуючи характер правопорушення, його тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, ступінь зниження престижу і репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, зважаючи на критерії визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, визначені ст. 23 ЦК України, суд вважає за можливе стягнути моральну шкоду на користь позивача в розмірі 1000 грн., що в даному випадку відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Крім того, судом перевірено і вважається доведеним зазначений прокурором у позові час з якого розпочався перебіг строку позовної давності для позивача, оскільки про порушення своїх прав відповідачем, позивач дізнався у січні 2015 року.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17-19, 94, 158, 162, 163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за відшкодування ветеранам військової служби витрат, пов'язаних із проїздом для лікування та відпочинку в санаторіях і будинку відпочинку.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відшкодування ветеранам військової служби витрат, пов'язаних із проїздом для лікування та відпочинку в санаторіях і будинках відпочинку в сумі 382 (триста вісімдесят дві) грн. 20 коп. та 1000 (одну тисячу) грн. моральної шкоди.
Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.
Постанова згідно ст. 256 КАС України підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків апеляційного оскарження.
Суддя Р. А. Галасюк